Ухвала суду № 41429489, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/45858/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Бухтіярової І.О.,

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014

у справі № 2а-3812/12/2170

за позовом Приватного підприємства «Таврійські нафтові регіони»

до Державної податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Таврійські нафтові регіони» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 07.09.2012 №0006602200 та № №0006612200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, позов задоволено; скасоване спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідачем в касаційній скарзі заявлено клопотання про заміну відповідача із Державної податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За результатами розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом поведена документальна позапланова перевірка ПП «Таврійські нафтові регіони» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «А-Ліра» за жовтень 2010 року, вересень, листопад 2011 року; ПНВКП «Атон» за січень, лютий 2011 року; ПП «Інтер-Тур» за лютий 2011, квітень 2012 року та з контрагентами покупцями за вказані періоди, результати перевірки оформлені актом від 27.08.2012 № 1683/22-4/34668958.

В акті встановлені порушення: ч.1 ст. 201, ч.1-6 ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України; пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

07.09.2012 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006602200, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 389 348 грн., з яких 2 359 424 грн. - за основним платежем, 1 029 924 грн. - за штрафними санкціями;

- №0006612200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 888 233 грн., з яких 2 706 766 грн. - за основним платежем, 181 467 грн. - за штрафними санкціями.

Висновки податкового органу, ґрунтуються на тому, що у перевіряємому періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентами - постачальниками ПП «А-Ліра», ПНВКП «Атон», ПП «Інтер-Тур», діяльність яких спрямована лише на отримання податкової вигоди.

Також судами встановлено, що ПП «Таврійські нафтові регіони» протягом січня, лютого, вересня, листопада 2011 року, та у квітні 2012 року здійснювало операції з придбання у ПП «А-Ліра», ПНВКП «Атон», ПП «Інтер-Тур» дизельного пального та бензину.

На підтвердження факту придбання товару позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що транспорт для перевезення був частково орендований, частково найманий позивачем, а також докази того, що ПП «Таврійські нафтові регіони» має власні виробничі потужності, зокрема, заправочну, резервуари для зберігання ПММ, ємності для зберігання ПММ, паливно-заправочні колонки, паливно-роздаточні колонки тощо.

Придбаний товар був в подальшому реалізований іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується наданими до матеріалів справи договорами поставки нафтопродуктів, видатковими та податковими накладними, договорами про надання послуг, актами виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

За встановленого в судовому порядку фактичного придбання дизельного пального і бензину та подальшого використання вказаного товару у власній господарській діяльності, та за наявності належної первинної документації, що відображає реальність господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «А-Ліра», ПНВКП «Атон», ПП «Інтер-Тур», не викликає сумніву правомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару від зазначених контрагентів.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)І.О. Бухтіярова (підпис)І.В. Приходько