Ухвала суду № 41429486, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/36157/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року

у справі № 804/16297/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроклінер»

до Лівобережної об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроклінер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0005132204 від 12 листопада 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 631 277,00 грн., та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005142204 від 12 листопада 2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 013,00 грн., а також накладено штрафні санкції в розмірі 2 506,50 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки, проведеної податковим органом щодо виявлення порушень, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року складено акт № 1234/2204/37071009 від 29 жовтня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.2., п. 200.3., 200.4 "а", "б" статті 200 Податкового кодексу України, а саме зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 631277,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 5013,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005132204 та № 005142204 від 12 листопада 2013 року відповідно до яких зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 631 277,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 7590,50, з яких: 5 013,00 грн. за основним платежем, та 2 506,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем правомірно відображено в декларації з ПДВ за вересень 2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 631 277,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів зазначаючи наступне.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ліго-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу №050710/Д-1, відповідно до якого позивачем придбано три дорожні пилососи загальною вартістю 3 909 000,00 грн. в тому числі ПДВ 651 500,00 грн.

Згідно актів прийому-передачі товар отримано позивачем 21 липня 2010 року та 20 серпня 2010 року та здійснено оплату в сумі 3 909 000,00 грн. на користь ТОВ «Ліго-Сервіс».

Здіснення оплати за придбання вказаного товару підтверджується платіжним дорученням № 31 від 05 липня 2010 року та податковою накладною ТОВ «Ліго-Сервіс» № 37 від 05 липня 2010 року на суму 3 909 000,00 грн.

Крім того, позивач придбав додаткове устаткування до дорожніх пилососів, що підтверджується виписаною податковою накладною № 2 від 05 липня 2011 року на суму 39 853,33 грн.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліго-Сервіс», оскільки їх здійснення підтверджується належно складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судами встановлено, що позивачем не подавалися заяви на бюджетне відшкодування за квітень 2011 року, червень 2012 року, серпень та вересень 2013 року.

Порядок повернення надміру сплаченого податку на додану вартість було врегульовано Законом України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин; надалі також - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів із цього податку. Рішення платника податку відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Держбюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно із підпункту 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, що був чинним на час подання позивачем податкової декларації з ПДВ, залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

При цьому, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

У свою чергу, пунктом 102.5 статті 102 Кодексу передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи викладені вище норми права, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

З огляду на не встановлення податковим органом фактів у позивача порушень при відображенні у податковому обліку сум податку на додану вартість та віднесення таких сум до складу податкового кредиту, і оскільки використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, і зважаючи на те, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не поширюються на питання податкового кредиту, - висновки податкового органу про відсутність у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за липень 2010 року - квітень 2011 року, тобто які виникли у терміни понад 1095 днів до граничного терміну подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій правомірно вказано, що висновки податкового органу є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 804/16297/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

І.В. Борисенко

М.В.Сірош