Ухвала суду № 41429442, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/36518/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Бухтіярової І.О.,

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.01.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014

у справі № 821/4471/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 09.08.13 № 0005492200 та № 0005502200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, позов задоволено; скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом червня-липня 2013 року податковим органом здійснена документальна планова перевірка ТОВ «Продексим, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.12, результати якої оформлені актом від 30.07.2013 № 224/21 -03-22- 01/36236014. Перевркою встановлені наступні порушення: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.138.1. п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1519211 грн.; п. 1.6 ст.1; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п. 4.1 ст. 4; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1. п. 7.3, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 187.1 ст.187, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 748919 грн. у тому числі: його заниження всього у сумі 800 529 грн., завищення всього у сумі 51610 грн. у травні 2011 року.

09.08.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005492200, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1519211 грн. та 282801 грн. штрафних санкцій;

- №0005502200 , яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 748919 грн. та 198877 грн. штрафних санкцій.

Підставою для збільшення грошових зобов'язань слугували обставини встановлені в акті перевірки, а саме: відсутність документального підтвердження поставки товару, його отримання та неможливість проведення операцій з контрагентами. Крім того, встановлено відсутність контрагентів за юридичною адресою, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності достатньої кількості персоналу, оборотних коштів, виробничих активів у необхідному обсязі, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів. Податковий орган прийшов до такого висновку, використавши акти перевірки інших державних податкових інспекцій про неможливість проведення перевірки та зустрічної звірки у контрагентів позивача, а також податкову звітність.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, протягом перевіряємого періоду у позивача були правовідносини з наступними контрагентами: ПП «Таврійська Агро-Торгівельна Компанія», ТОВ «СП «Декла», ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Агро-Регіони», ПП «АФ Астарта», фірмою «БСМ» у формі ТОВ, ПП «Дебют», ПВКП «Аверс», ПП «Таврійські нафтові регіони», ТОВ «Херсон ПАК», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія»

Взаємовідносини позивача з ПП «Таврійська Агро-Торгівельна Компанія» підтверджені договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних хлібоприймальних підприємств на прийняте зерно, сою, горох, гірчицю. Сільгосппродукція надходила на хлібоприймальні підприємства СРТ ПАТ «Дніпровський Термінал», ПАТ «Херсонський КХП», СРТ ВАТ «Каховське ХПП», ТОВ «Зерновий Термінал», та була в подальшому продана, що підтверджується документами хлібоприймальних підприємств, транспортними документами про перевезення продукції перевізниками з вказівкою прізвищ водіїв, номерів автомобілів.

Реальність придбання сільгосппродукції у ТОВ «СП «Декла» підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та реєстрами накладних ВАТ «Каховське ХПП» та ТОВ «Зерновий термінал» УКЕА Братолюбивського елеватора.

В якості підтвердження реальності поставки сої в кількості 29,473 тн. в жовтні 2010 року від ТОВ «Оксамит Таврії» позивач надав договір з ТОВ «Оксамит Таврії», видаткову та податкову накладні, товарно-транспортну накладну, реєстр ВАТ «Каховське ХПП» на прийняту сою

Податкова інспекція дійшла до висновку про нереальність поставки макухи, пшениці, сої від ПП «АФ «Астарта» тільки на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АФ «Астарта», податкової звітності, інформаційних баз даних, без дослідження правильності складання первинних бухгалтерських та податкових документів, що є порушенням порядку проведення документальної перевірки платника податків. Проте, податкова інспекція встановила, що придбана у ПП «АФ «Астарта» в листопаді 2010 року макуха була продана ТОВ «Спельта», а придбана в лютому 2011 року пшениця та соя була відправлена на експорт, що є свідченням наявності такої продукції в натурі.

Господарські відносин позивача з фірмою «БСМ» у формі ТОВ в лютому 2011 року щодо надання транспортних послуг по перевезенню олії соняшникової в кількості 28,49 тн. вартістю 8831,90 грн. в т.ч. ПДВ 1471,98 грн. по маршруту смт. Нововоронцовка Херсонської області - м. Житомир, підтверджується актом виконаних робіт, товарно-транспортною накладною.

Придбання позивачем запчастин у ПП «Дебют» у березні 2011 року підтверджується договором, ракунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними. Даний постачальник знаходиться за своєю юридичною адресою, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, має в штаті 18 осіб, придбані запчастини були реалізовані ДП «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів «Асканія-Нова», з яким позивач здійснює спільну діяльність по вирощуванню сільгосппродукції.

Підприємство ПВКП «Аверс» є діючим, знаходиться за своєю юридичною адресою, на перевірку надало необхідні документи, які підтверджують фактичне виконання поставки, в тому числі товарно-транспортні накладні із зазначенням найменувань перевізників пального, місця відвантаження пального, номерів автомобілів та прізвищ водіїв.

Щодо іншого постачальника паливно-мастильних матеріалів - ПП «Таврійські нафтові регіони», то податкова інспекція як доказ здійснення операцій тільки на папері, а не в реальності, надає акт від 22.12.11 планової виїзної перевірки даного платника, відомості якого свідчать про те, що серед постачальників даного підприємства є підприємства з ознаками «фіктивності», які або не мають основних фондів, або відсутні за юридичною адресою тощо. Проте в акті перевірки не зазначено, що поставлене позивачу дизпаливо, бензин були придбані у вказаних платників, оскільки не всі правочини ПП «Таврійські нафтові регіони» за перевірений період були визнані нікчемними. Безпосередній постачальник палива - ПП «Таврійські нафтові регіони» не заперечує реальності поставки позивачу, в своєї податковій звітності відобразив податкові зобов'язання за операціями продажу палива. Претензій до складених за операціями купівлі-продажу документів у податкової інспекції немає. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП «Таврійські нафтові регіони» на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат до складу валових витрат.

З приводу отримання позивачем від ТОВ «Херсон ПАК» послуг із сертифікації вантажів, оформлення карантинних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, то єдиним доказом відсутності реальності наданих послуг є доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «Херсон Пак» основних фондів, складських приміщень, транспорту з посиланням на акти від 20.07.12 та від 01.06.12 про неможливість проведення зустрічної звірки. Разом з тим, такі документи не є достатньою підставою для ствердження про відсутність фактів надання послуг позивачу ТОВ «Херсон Пак», оскільки на час надання таких послуг це підприємство було платником ПДВ, директором був ОСОБА_2, який не заперечує відносин з позивачем. ТОВ «Херсон Пак» відобразило в своїй податкової звітності господарські операції з позивачем.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Таврійська зернова компанія» підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового, товарно-транспортними накладними, реєстрами хлібоприймальних підприємств.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За встановлення в судовому порядку формування позивачем валових витрат та податкового кредиту в спірному періоді на підставі належним чином оформлених первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих ПП «Таврійська Агро-Торгівельна Компанія», ТОВ «СП «Декла», ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Агро-Регіони», ПП «АФ Астарта», фірмою «БСМ» у формі ТОВ, ПП «Дебют», ПВКП «Аверс», ПП «Таврійські нафтові регіони», ТОВ «Херсон ПАК», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», які на момент їх видачі були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, донарахування позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)І.О. Бухтіярова (підпис)І.В. Приходько