Ухвала суду № 41429408, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37734/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року

у справі № 825/4683/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ»

до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ» (далі - ТОВ «Морівськ») повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області №9 від 31 жовтня 2013 року №174/10/15 про виключення сільськогосподарського підприємства ТОВ «Морівськ» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Морівськ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 серпня 2011 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт від 1 жовтня 2013 року № 140/22-011/37864808, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Морівськ» занижено ПДВ бюджетної декларації в сумі 61 058,00 грн., в т.ч. в розрізі звітних податкових періодів: лютий 2013 року на суму 61 058,00 грн.; ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Морівськ» завищено ПДВ по декларації (скороченій), розрахунки з бюджетом по якій не проводяться, в сумі 436 724,00 грн., в т.ч. завищено позитивне значення сум ПДВ за лютий 2013 року на 61 058,00 грн., завищено від'ємне значення на суму 375 666,00 грн. (березень 2013 року - 41 767,00 грн., квітень 2013 року - 226 334,00 грн., травень 2013 року - 91 024,00 грн., червень 2013 року - 16 541,00 грн.); ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Морівськ» неправомірно перебувало на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено рішення № 9 від 31 жовтня 2013 року про виключення сільськогосподарського підприємства - ТОВ «Морівськ» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Контролюючий орган обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваного рішення, посилався на ту обставину, що для віднесення платника податку до спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Зважаючи на те, що продукція, що вироблялась ТОВ «Морівськ» вирощувалась на землях, договори оренди на які не зареєстровані належним чином, тому питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених позивачем протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства, рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п.209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Серед іншого, ця норма діє з урахуванням того, що для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду.

Кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

При цьому законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Така особа лише повинна підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування (відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України), та землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва такої продукції, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника, однак Податковим кодексом України не деталізовано вимог до правового статусу особи, відповідно до якого неї виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій розповсюджується в тому разі, якщо продукція рослинництва вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Оскільки позивачем дотримано вимог вказаного критерію (питома вага сільськогосподарської продукції, на яку здійснено поставку, не є меншою ніж 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно), оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Морівськ» та скасування рішення.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій скасуванню, оскільки прийняті із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош