Ухвала суду № 41429398, 16.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34915/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Імпакт»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року

в адміністративній справі № 810/411/14-а

за позовом Приватного підприємства «Імпакт»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Імпакт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16.12.2013 р. по 19.12.2013 р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податок на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством «КФ «Агротранс» та Приватним підприємством «Юг Зерно-Трейд», за результатами якої 20 грудня 2013 року складено акт перевірки № 2470/10-02-22-04/31678570/73.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке виразилося у заниженні податкового зобов'язання за серпень 2011 року у сумі 11 840,00 грн. за вересень 2011 року - 24 157,16 грн., яке підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за відповідні періоди на загальну суму 35 997,00 грн.

На підставі акта перевірки 13 січня 2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 000026/22-04/10, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 996 00 грн., з якої за основним платежем - 35 997,00грн, за штрафними санкціями - 8999,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було дотримано вимог п. п. 1, 3 Розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 25 листопада 2011 р. № 1492, зокрема, не було подано уточнюючого розрахунку до податкової декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, які зроблені без всебічно встановлених обставин по справі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 19 вересня та 17 жовтня 2011 року позивачем до податкового органу на електронних носіях були подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у яких в складі податкового кредиту відображено податок на додану вартість, вирахуваного на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд» у сумі 11 840,00 грн. та 24 157, 16 грн.

12 лютого 2013 року позивачем до податкового органу на електронних носіях подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року та додаток до цієї декларації, згідно якого зі складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року позивачем виключено суму податку на додану вартість, розрахованому позивачем на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ПП «КФ «Агротранс» та ПП «Юг Зерно - Трейд» на суму 11 840,00 грн. та 24 157,16 грн.

Як зазначено в акті перевірки: ПП «Імпакт» добровільно відмовилось від податкового кредиту по податкових накладних, які виключені в додатку № 5 на загальну суму 35997, 16 грн., але, порушуючи вимоги п.п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України для виправлення помилки не подано уточнюючих розрахунків та відповідних додатків до них за серпень та вересень 2011 року, та не сплачено штрафні санкції. Зазначене порушення призвело до заниження суми ПДВ, яке підлягає перерахуванню до бюджету. (а.с.27,28).

З вказаною позицією також погодились суди першої та апеляційної інстанції, але при цьому не звернули уваги на вимоги абзацу 2 п.п.50.1 ст. 50 ПК України, відповідно до якого, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до вимог п. 1 Розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492 - у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, згідно з вимогами п. 3 Розділу IV вказаного Порядку - у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Тобто, Податковим кодексом України передбачено для платника податку два варіанти самостійного виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації:

1) подання уточнюючого розрахунку;

2) зазначення відповідних уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Суди попередніх інстанції визнали обґрунтованими висновки податкового органу щодо не надання позивачем уточнюючого розрахунку, та незважаючи на доводи позивача в апеляційній скарзі про обрання другого можливого способу усунення помилок, суд апеляційної інстанції вказані доводи взагалі не розглянув, та не дав їм належну оцінку.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій передчасно зроблено висновок, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення № 000026/22-04/10 є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Імпакт» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В.П.Юрченко

О.А.Веденяпін

М.В.Сірош