Ухвала суду № 41429353, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/36342/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року

у адміністративній справі № 51906/12/9104

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2011 року № 0003702320/28073, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 377957,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь платника податку, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки, надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не можна вважати первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції позивача з контрагентами ПП «Викуп», ПП «Прем'єр-буд», ПП «Галич Тур», ПП «Західбудсервіс».

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, якою задоволенні позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та з питань взаємовідносин з ПП «Галич тур» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2010 року, ПП «Західбудсервіс» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 710/23-2/23884496 від 21.11.2011 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 2 грудня 2011 року № 0003702320/28073, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 377957,00 грн. в зв'язку з порушенням п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ БК «АРС» укладено договір № 02-08-2011 від 01.08.2011 на виконання комплексу будівельних робіт за адресою: с.Зубра вул. Лісна,2б Пустомитівського району Львівської області, загальна вартість договору становить 670745,00 грн., в т.ч. ПДВ 111790 грн.

Позивач як підрядник уклав договір з субпідрядником ПП «Прем'єрбуд» на виконання будівельних робіт на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Лінкольна, 23. Також придбавав у ТОВ «Викуп» щебінь, у ПП «Галич -Тур» світильники. З ПП «Західбудсервіс» сформовано податковий кредит за результатами виконання будівельних робіт відповідно до договору № 01/01/03/2011 від 01.03.2011 року.

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з зазначеними контрагентами щодо правильності формування податкового кредиту, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія Вищого адміністративного суду України, що оскільки проведення будівельних робіт здійснювалось за двома адресами: с. Зубра вул. Лісна,2б Пустомитівського району Львівської області, та м. Львів, вул. Лінкольна, 23, а позивачем, на стадії апеляційного розгляду, представлений лише договір з ПП «Прем'єрбуд» за №12 від 22.08.2011 року, який за змістом стосується як обов'язків субпідрядника так і підрядника, та оскільки правовідносини позивача з ПП «Західбудсервіс», формувались на умовах договору субпідряду за № 01/01/03/2011 від 01.03.2011 року, який, укладений раніше від основного договору будівельного підряду, то висновки податкового органу щодо порушень у формуванні податкового кредиту є правильними. Зазначені документи та факти в сукупності також підтверджують порушення позивачем вимог ст. 875 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Не виконання зазначених вимог обґрунтовано викликало сумнів у реальності господарської операції.

Також матеріалами справи підтверджується, що загальна вартість підрядних робіт є вищою, ніж зазначено умовами договору № 01/01/03/2011 від 01.03.2011 року на загальну суму 571081,31 грн. Податкові накладні ПП «Західбудсервіс» не дають змоги ідентифікувати вартість виконаних робіт, оскільки вказані в них суми не відповідають вартості будівельних робіт, які визначені у актах приймання будівельних робіт, та окрім того, містять різні адреси об'єктів будівництва: м. Львів, вул. Лінкольна та Пустомимтівський район с.Зубра, вул.Лісна, 2б. Колегія суддів також звертає увагу, що жодна довідка про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт не дають змогу ідентифікувати осіб, які їх складали, оскільки не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також не зазначено дати їх складання.

Крім того, ТОВ «Компанія ВЕЕМ-Буд сервіс» отримано від ПП «Галич Тур» світильники на суму 48182 грн., в тому числі ПДВ - 8023 грн., згідно з податковою накладною № 1500001 від 15.10.2009 року та накладною № РН 11 -0301 від 03.11.2009 року. На підтвердження вказаної господарської операції не надано товаро-транспортних накладних на перевезення товару, та не відображено витрат щодо його самостійного транспортування.

Щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Викуп», то матеріалами справи підтверджується укладення договору №22-08-11 від 22.08.2011 року на суму 334431,00 грн., за умовами якого передбачено поставку щебеню. Доставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок, а передача товару здійснюється за адресою : Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване. За видатковою накладною позивачу було поставлено щебінь на загальну суму 334 431,50 грн. та передана покупцю податкова накладна. Разом з тим, згідно з видаткової накладної № ТРН-ЛФ/ФА2009 від 30.06.2011 року постачальник товару - товариство «Ферозіт -Альфа».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що первинні документи на виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не є належними та достатніми для формування податкового кредиту.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕМ-Будсервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року

у адміністративній справі № 51906/12/9104 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош