Ухвала суду № 41429118, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/5560/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Кочана В.М.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Казенного підприємства "Південукргеологія" про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Казенного підприємства "Південукргеологія" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року,

встановив:

В липні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська) звернулося з позовом про стягнення з Казенного підприємства "Південукргеологія" (далі - КП "Південукргеологія") витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, в розмірі 26348,71 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з КП "Південукргеологія" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 9531,82 грн та закрито провадження у справі в цій частині. В решті постанову окружного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі КП "Південукргеологія" просить скасувати рішення судів обох інстанцій та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову щодо стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 16816,89 грн. Посилається на неповне встановлення судами обставин справи в частині наявності у підприємства переплати по відшкодуванню виплаченої пенсії ОСОБА_4 в сумі 4355,71 грн, у зв'язку з чим відповідач не визнає заборгованості з виплати пенсії цій особі в заявленому позивачем розмірі - 11541,24 грн. Крім того, зазначає про відсутність підстав для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які набули пільговий стаж роботи на підприємстві до 01.01.1992 р.

Судами встановлено, що згідно з розрахунком позивача, витрати управління ПФУ на виплату і доставку у 2012 році пенсій колишнім працівникам КП "Південукргеологія", яким призначена пенсія відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становлять 31250,86 грн, з яких: ОСОБА_5 - 444,73 грн, ОСОБА_6 - 2377,12 грн, ОСОБА_4 - 11541,24 грн, ОСОБА_7 - 6385,40 грн, ОСОБА_8 - 970,55 грн, ОСОБА_9 - 9531,82 грн.

З урахуванням часткової сплати відповідачем сум витрат у розмірі 4902,15 грн заявлена до стягнення сума заборгованості становить 26348,71 грн.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі - Закон № 1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії вказаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзаци перший і третій підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058).

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що із набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями, на яких працювали ці особи. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 не пов'язаний з датою призначення такої пенсії або часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про відсутність в нього обов'язку відшкодовувати витрати на виплату пенсій працівникам у зв'язку з набуттям ними пільгового стажу до 01.01.1992 р., що має значення при вирішенні питання про порядок покриття витрат на виплату пенсій особам за списком № 2 та іншим пільговим категоріям працівників (пункти "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Крім того, судом апеляційної інстанції мотивовано визнано безпідставними доводи КП "Південукргеологія" щодо неврахування позивачем при розрахунку фактичних витрат суми переплати пенсії ОСОБА_4 в сумі 4355,71 грн, оскільки відповідачем не було доведено, що відшкодовані ним у спірному періоді Пенсійному фонду витрати в сумі 4902,15 грн стосуються саме пенсіонера ОСОБА_4, а позивачем, в свою чергу, зменшено загальний розрахунок витрат на вказану суму.

Під час апеляційного розгляду справи позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_9 в розмірі 9531,82 грн, який набув пільговий стаж не на підприємстві відповідача, тому апеляційний суд правильно закрив провадження у справі в цій частині.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Казенного підприємства "Південукргеологія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року в нескасованій частині та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Кочан В.М.