Ухвала суду № 41429110, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/19693/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дирекції теплопостачання

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 р.

у справі №809/3273/13-а

за позовом Дирекції теплопостачання

до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Дирекція теплопостачання (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Тисменицька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тисменицької області від 14.10.2013 р. №0001132200.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Дирекція теплопостачання, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 р. скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р. залишити в силі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та НАК «Нафтогаз України» укладено договір №13/2605-БО-15 від 28.12.2012 року про передачу у власність покупцю у 2013 році природного газу. Згідно договору покупець зобов'язаний здійснити оплату виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. На виконання вказаного договору НАК «Нафтогаз України» виписано 31.03.2013 року податкову накладну №7652 на загальну суму 478103,27 грн., в тому числі ПДВ в сумі 79683,88 грн.

Позивачем податкова накладна від 31.03.2013 року №7652 по контрагенту НАК «Нафтогаз України» була включена до складу податкового кредиту за серпень 2013 року, згідно декларації поданої позивачем до податкового органу.

Тисменицькою ОДПІ листом від 26.09.2013 року за №175/10 повідомлено позивача про перевірку поданої декларації з ПДВ за серпень 2013 року та вказано, що відповідно до зазначеної декларації динаміка обсягів нарахованого до сплати податку на додану вартість не відповідає динаміці оподатковуваних обсягів постачання.

09.10.2013 р. Тисменицькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивача, якою встановлено порушення пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 79684,00 грн. за серпень 2013 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 р. №0001132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 79684,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19921,00 грн.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2013 року віднесено податок на додану вартість у розмірі 79683,88 грн., згідно з податковою накладної № 7653 від 31.03.2013, виписаною НАК «Нафтогаз України», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також встановлено, що перевірка позивача проводилась Тисменицькою ОДПІ 09.10.2013 року, а скаргу про відмову постачальника надати податкову накладну позивачем подано 10.10.2013 року, тобто після проведення перевірки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем безпідставно відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній, яка продавцем не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Дирекції теплопостачання відхилити.

2.Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов