Ухвала суду № 41428904, 17.11.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"17" листопада 2014 р. Справа № 817/2691/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" вересня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деталі Машини" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деталі Машини" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 19.07.2013 року №0000691544, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 329017,00 грн.;

від 19.07.2013 року №0000681544, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на суму 556474,50 грн., з яких: 370983,00 грн. - за основним платежем та 185491,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

-від 19.07.2013 року №0000691544, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 329017,00 грн.;

-від 19.07.2013 року №0000681544, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на суму 556474,50 грн., з яких: 370983,00 грн. - за основним платежем та 185491,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Будкомсервіс" по придбанню екскаватора ЕКГ 5А належними доказами не підтверджена. Крім того, суд безпідставно не взяв до уваги висновки щодо обставин придбання екскаватора, викладені у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/2502/13-а.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Деталі Машини" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Будкомсервіс", за серпень 2011 року (акт перевірки від 01.07.2013 року № 496/15-300/37512031) ДПІ в м. Рівному прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "В4" №0000691544 від 19.07.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 329017 грн;

- форми "Р" №0000681544 від 19.07.2013р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 556474,50 грн., з них 370983 грн. - за основним платежем, 185491,5 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів п.44.1 ст. 44 розділу І, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.6, 198.3, п. 198.1 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством завищено суму податкового кредиту (р. 17 декларації з ПДВ) на суму 700000,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ (рядок 19 декларації з ПДВ) на суму 700000,00грн, то що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.25 декларації з ПДВ) за вересень 2011 року на суму 7450 грн., за жовтень 2011 року на суму 328383 грн., за листопад 2011 року на суму 7550 грн., за грудень 2011 року на суму 7550 грн., за січень 2012 року на суму 20050 грн., та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 декларації з ПДВ) за травень 2013 року, що виник у серпні 2011 року на суму 329017 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів укладених позивачем з його контрагентом ТОВ "Будкомсервіс" по придбанню позивачем в серпні 2011 року екскаватора ЕКГ 5А, вартістю 4200000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 700000,00 грн. У висновках вказаного акту перевірки зазначено, що ТОВ "Будкомсервіс" завищило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 700000,00 грн. за серпень 2011 року по операціях з ТОВ "Деталі Машини" та завищило податковий кредит в сумі 700000 грн. по операціях з ТОВ "Техноекспорт" у лютому, березні, липні та серпні 2011 року по безтоварній господарській операції по придбанню та реалізації екскаватора ЕКГ-5А, б/в, 1991 р.в, заводський номер 12133.

В акті перевірки позивача податковий орган вказує на те, що актом перевірки від 25.03.2013р. №243/15-300/32354712 встановлено, що операції між постачальником ТОВ "Техноекспорт" та покупцем ТОВ "Будкомсервіс" з оприбуткування, приймання передачі екскаватора ЕКГ-5а не здійснювалися, у ТОВ "Будкомсервіс" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань.

Таке, на думку податкового органу, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Деталі Машини" з ТОВ "Будкомсервіс" щодо придбання у серпні 2011 року екскаватора ЕКГ-5А.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Як встановлено судом, ТОВ "Деталі Машини" в серпні 2011 року придбало в ТОВ "Будкомсервіс" екскаватор ЕКГ- 5А, бувший у використанні, 1991 року випуску, заводський номер 12133 згідно Договору поставки техніки 1602/02/2011 від 14.02.2011 року, Додаткової угоди до Договору поставки техніки №02/02/2011 від 14.02.2011 року від 05.08.2011 року.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будкомсервіс" підтверджена :

-договором поставки від 14.02.11 р. та додатковою угодою до договору від 05.08.11 р.,актом приймання-передачі техніки від 05.08.2011 року, видатковою накладною БС-0000010 від 05.08.2011 року на загальну суму 4 200 000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 700 000,00 грн., на що постачальником відповідно виписано податкову накладну №1 від 05.08.2011 р. на загальну суму 4 200 000, 00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 700 000,00 грн.

Вказана податкова накладна віднесена ТОВ"Деталі Машини" до податкового кредиту в серпні 2011 року. В рахунок оплати за отриманий екскаватор ТОВ "Деталі Машини" перераховано для ТОВ "Будкомсервіс"кошти на загальну суму 2 000 000 грн. у вересні 2011 року на суму 1 925 000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 320 833,33 грн. та у грудні 2011 року на суму 75 000,00 грн. в том у числі ПДВ в сумі 12 500,00 грн. на суму 2 200 000,00 грн. розрахунки проведено векселем.

Згідно акта приймання- передачі векселя від 15.09.2011 року векселедавець ТОВ "Деталі Машини" в оплату за реалізований товар передано постачальнику ТОВ "Будкомсервіс" - Векселедержателю простий вексель серії АА №1900128 від 15.09.2011 року, номіналом 2 200 000,00 грн., строк оплати - за пред'явленням але не раніше 1 лютого 2021 року.

Отриманий екскаватор ЕКГ-5А по бухгалтерському обліку оприбутковано по рах. 15 "Капітальні інвестиції1" в серпні 2011 року, у вересні 2011 року введено в експлуатацію, дана операції підтверджуються кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку Д-т 10 К-т 15.

Придбаний екскаватор ЕКГ-5А, бувший у використанні, 1991 року випуску, заводський номер 12133 відповідно до наданих суду документів зберігався за адресою: смт. Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область (родовище гранітів "Усиків Груд") у ТОВ "Томашгородський кар'єр "Розовий" на підставі укладеного між підприємствами договору схову (відповідального зберігання) від 05.08.2011 року. Строк зберігання відповідно до умов вказаного договору - до 01.09.2011 року. Оплату за послуги зберігання передбачено здійснювати за наступними тарифом: 300,00 грн. з ПДВ.

В підтвердження факту вантажно-розвантажувальних робіт при переміщенні екскаватора ЕКГ-5А позивач надав суду відповідні документи. Крім того, позивач надав документи, що підтверджують обставини повної оплати, переміщення товару та наявності його у позивача. Такі документи були надані позивачем податковому органу і під час перевірки, до заперечень на висновки акту перевірки, що не спростовується податковим органом.

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбаний позивачем у контрагента екскаватор відповідно до поданих доказів був демонтований і перевезений спеціальним транспортом на склад по вул.Дубки,2 у м.Костополі, де і знаходиться. Ці обставини підтверджені необхідними первинними документами, які судом досліджені і відповідачем не спростовані.

З матеріалів справи вбачається, що судом встановлена і фактична наявність екскаватора в місці його зберігання позивачем, що податковим органом не заперечується.

Сама по собі відсутність реєстраційних документів екскаватора не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Що стосується посилань відповідача на рішення суду по адміністративній справі 817/2502/13а, суд зазначає наступне.

Як встановлено з зазначеного судового рішення, у матеріалах планової виїзної перевірки ТОВ "Техноекспорт" (акт перевірки Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби від 01.06.2013 року №461/22-2/24890524) встановлено відсутність реальної можливості здійснення операцій з постачання/отримання товарів (робіт,послуг) підприємством ТОВ "Техноекспорт", а саме: відсутність персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Тобто, судовим рішенням встановлено відсутність реальності господарської операції з придбання ТОВ "Будкомсервіс" у ТОВ "Техноескпорт" техніки.

Проте, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

У даному випадку, ТОВ "Будкомсервіс", у зв"язку з постановленим рішенням, має податкове навантаження, однак це не свідчить про нереальність господарської операції між ТОВ "Будкомсервіс" та ТОВ "Деталі Машини".

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

При цьому суд констатує, що будь-які об'єктивні відомості, які стверджували б факт обізнаності ТОВ "Деталі Машини" з можливим правопорушеннями постачальників по ланцюгу постачання, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ст.72 КАС України визначає підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Доказувати в адміністративному процесі не належить: 1) преюдиційні обставини, тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, 4 ст.72 КАС України); 2) обставини, визнані судом загальновідомими (ч.2 ст.72 КАС України); 3) безспірні обставини, тобто ті, щодо яких в осіб, які беруть участь у справі, не виникає спору і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ч.3 ст.72 КАС України).

Згідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки обставини, які відповідач вважає встановленими, встановлені у іншій справі, в якій брали участь інші особи, підстав для звільнення відповідача від доказування за приписами ч.1 ст.72 КАС України немає.

Приймаючи рішення у даній справі, суд врахував висновки Європейського Суду щодо справедливого судового рішення, постановлення якого є передумовою дотримання права особи на справедливий суд, гарантованого кожному статтею 6 Конвенції. Ці вимоги цілком суголосні положенням ч. 1 ст. 159 КАС України, відповідно до якого судове рішення має бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" вересня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" листопада 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деталі Машини" вул.Буковинська,3, кв. 15,м.Рівне,33027

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,