Постанова № 41428850, 11.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2611/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Залімський І.Г.

11 листопада 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.

за участі:

представника позивача: Марцинковського Л.В.

представника відповідача: Романовича С.С.

свідка: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Допитана в якості свідка ревізор ОСОБА_4 надала пояснення щодо проведення перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 27.01.2014 по 14.02.2014 працівниками відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТД Промагроторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2014 № 390/2201/30453766.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1281589 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року - 182 227 грн.; за 3 квартал 2011 року - 229 542 грн.; за 4 квартал 2011 року - 319 791 грн.; за 1 квартал 2012 року - 137 998 грн.; за 2 квартал 2012 року - 55 448 грн.; за 3 квартал 2012 року - 184 887 грн.; за 4 квартал 2012 року - 171 696 грн.

На підставі висновків вказаного акту, 13.03.2014р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002372201, яким ТОВ «ТД Промагроторг» визначив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1281589 грн. та також застосував штрафну санкцію в сумі 137508 грн.

ТОВ «ТД Промагроторг» оскаржило дане рішення в адміністративному порядку, однак Головне управління Міндоходів України у Вінницькій області рішенням № 6507/10/02-32-10-02-11 від 25.04.2014 скасувало оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишило без змін. За результатами розгляду первинної скарги було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004012201 від 05.05.2014, яким ТОВ «ТД Промагроторг» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1281589 грн. за основним платежем та 137507 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД Промагроторг», суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з реалізації шин фізичним особам має сумнівний характер, а протилежного представник позивача в судовому засіданні не довів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду наступне.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 14.1.27. ст.14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до ч.1 п.п.138.2. ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу ст.135 ПК України при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Згідно із вимогами п.2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених норм видно, що до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

Встановлено, що позивач здійснював продаж шин фізичним особам, письмові договори на купівлю даних товарів не укладались. На підтвердження факту реалізації товарів (шин) позивач подав фіскальні касові чеки та Z-звіти, які згідно із п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист споживачів" та ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є первинними розрахунковими документами, що підтверджують вчинення усного правочину.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про неможливість документального підтвердження господарських операцій ТОВ «ТД Промагроторг» із реалізації шин фізичним особам. Виходячи з цього, відповідач збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств, шляхом зменшення загальної суми витрат звітного періоду, на суму витрат на придбання товарів (шин) подальша реалізація яких, на думку відповідача, не підтверджується належними документами. Реальність та товарність господарських операцій із придання позивачем вказаних шин податковим органом під сумнів не ставиться.

Таким чином, відповідач, фактично підтверджує понесені позивачем витрати на купівлю шин, але водночас й збільшує суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств з огляду на непідтвердження позивачем факту реалізації даних шин іншим особам. Така позиція відповідача є нелогічною.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

В обґрунтування правильності доводів відповідача, суд першої інстанції вказує, що з наданих позивачем документів неможливо встановити конкретних покупців шин.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов, змісту операції тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що податковий орган дослідив документи, на підставі яких позивач придбав вказані шини, та не виявив ніяких порушень.

Крім того, акт перевірки не містить будь-яких висновків щодо неправомірності формування позивачем валового доходу, до складу якого також входить дохід від продажу вказаних шин.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року скасувати .

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004012201 від 05.05.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Промагроторг" судові витрати в сумі 2923,2 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 18.11.2014 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.