Ухвала суду № 41428647, 09.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

09 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2736/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 16.04.2013 року, якими Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 243 645 грн., зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 287 321 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 411 187грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП «Інвестагропівдень» та ТОВ «Таврійська Зернова компанія» безпідставні, оскільки вони ґрунтуються виключно на актах зустрічних звірок вказаних контрагентів без урахування того, що підприємством до перевірки були надані первинні документи, які підтверджують фактичне придбання пшениці від вказаних контрагентів, та подальше її використання шляхом переробки у борошно. Позивач вказує, що вищевказані контрагенти під час здійсненні господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи та мали статус платників ПДВ, що підтверджує їх право на вчинення господарської операції та оформлення видаткових, податкових накладних.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 04.04.2013 року №2095/22.4/952367 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «Херсонський КХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Таврійська Зернова Компанія» за липень-вересень 2010 року, ПП «Інвестагропівдень» за березень-червень 2010 року та з контрагентами покупцями за вказані періоди.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог: 1) п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при отриманні товару від постачальників ПП «Інвестагропівдень» у березні - червні 2010 року, ТОВ «Таврійська Зернова Компанія» у липні - вересні 2010 року, внаслідок чого завищено податковий кредит за квітень, травень, червень, вересень 2010 року, та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень, липень, серпень 2010 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у перевіряємих періодах на загальну суму ПДВ - 482 238 грн.

2) п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого Товариством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 на суму 2 411 187 грн.

3) перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

За висновком податкового органу, Товариство у періоді, що перевірявся, протиправно сформувало податковий кредит та валові витрати за наслідками операцій із придбання сільськогосподарської продукції, зокрема, пшениці 2-4 класів врожаю 2009 року на підставі договорів із ПП «Інвестагропівдень» та з ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», які, на думку податкового органу, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, а відтак, є нікчемними.

Так, у ході перевірки встановлено відсутність документів, які б підтверджували реальність поставок зазначеної вище продукції, зокрема її транспортування та зберігання.

Крім того, як встановлено в ході зустрічних перевірок, названі товариства - контрагенти позивача - за своїми юридичними адресами не знаходяться, їх діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, відносно керівників цих суб'єктів господарювання порушено кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій з вказаними постачальниками, податковий орган послався на акти ДПІ у м. Херсоні від 14.12.12 №685/22-33511741 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інвестагропівдень» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за період з січня 2010 року по грудень 2012 року та від 06.03.2013 року №1015/22-4/33173245 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Таврійська Зернова Компанія» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за січень 2010 року - грудень 2010 року, згідно яких зазначені Товариства відсутні за місцем знаходження, у них відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутні основні фонди, у тому числі; транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, що унеможливлює здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів в Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0003002200, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 243 645 грн., в тому числі за основним платежем - 194 917 грн. та за штрафними санкціями - 48 728 грн.; №0002992200, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 287 321 грн.; №0002982200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2 411 187 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні повідомлення-рішення.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Так, відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час у період, охоплений перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

Заперечуючи проти права позивача на податковий кредит та валові витрати в оспорюваних сумах, ДПІ посилалася виключно на акти перевірок податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача через відсутність останніх за податковою адресою.

ДПІ не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків, свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників, про узгодженість дій позивача та ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», спрямованих на штучне створення умов для отримання позивачем податкової вигоди тощо.

Під час розгляду цієї справи суд першої інстанції вірно встановив, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві пшениці вказаними контрагентами в рамках господарських правовідносин з ПП «Інвестагропівдень», ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», підтверджується належними первинними документами - договорами купівлі-продажу, актами прийомки на надходження сільськогосподарської продукції, журналами прийому сільськогосподарських культур, податковими накладними, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст розглядуваних господарських операцій, товарно-транспортними накладними.

Податковим органом не доведено факт недостовірності відомостей у поданих позивачем первинних документах, оформлених під час здійснення спірних господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції у зазначених в акті перевірки контрагентів.

Доказів на спростування факту поставки пшениці саме ПП «Інвестагропівдень» та ТОВ «Таврійська Зернова Компанія», або на підтвердження того, що фактично ця продукція була поставлена іншими особами, податковим органом не представлено.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій, адже актом про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не є предметом такої перевірки.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.