Ухвала суду № 41428111, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11458/14 Головуючий у 1-й інстанції: Яцюта М.С. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Бистрик Г.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Румб Плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2014 року № 0002232201 та № 000226201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2014 року на підставі Акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзаців 1, 2 пункту 123.1 статті 123 названого кодексу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0002262201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47017,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23509,00 грн.;

- №0002232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 52437,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8575,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями ПП «Румб Плюс» звернулось зі скаргами до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду зазначених скарг рішеннями від 11 липня 2014 року №6200/10/26-15-10-06-15 та від 30 липня 2014 року №596/6/99-99-10-01-15 відповідно у їх задоволенні відмовлено, а податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01 серпня 2011 року між ПП «Лєпта», як перевізником, та ПП «Румб Плюс», як замовником, укладено договір №0108/4 перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених договором, перевізник бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується сплачувати за такі перевезення встановлену сторонами плату.

В пунктах 2.1 та 2.2 договору визначено, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору. Найменування вантажу та умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджується сторонами шляхом підписання заявки.

Так, між сторонами підписані договори-заявки від 01 серпня 2011 року № 2126, №2127, №2128, від 02 серпня 2011 року № 2137, №2138, від 03 серпня 2011 року № 2156, № 2158, №2159, від 27 жовтня 2011 року № 2714, від 01 листопада 2011 року № 2753, № 2754, № 2755, № 2756, №2757, № 2760, №2761, №2763, від 02 листопада 2011 року №2767, №2770, №2773, від 03 листопада 2011 року №2780, №2781, №2782, від 04 листопада 2011 року № 2784, №2785, №2786, №2787, №2789, №2790, №2791, №2792, №2793, від 05 листопада 2011 року №2794, від 07 листопада 2011 року №2795, №2803, №2805, №2806, від 08 листопада 2011 року №2807, №2809, №2811, від 09 листопада 2011 року №2817, №2820, №2823, №2825, від 10 листопада 2011 року №2827, №2829, №2832, №2833, від 11 листопада 2011 року №2837, №2840, №2843, №2845, №2846, №2847, №2851, від 17 листопада 2011 року №2886, від 01 листопада 2012 року №8155, №8160, №8162, №8165, від 02 листопада 2012 року №8167, від 04 листопада 2012 року № 8180, від 05 листопада 2012 року № 8182, № 8183, № 8185, № 8187, № , від 06 листопада 2012 року № 8212, № 8215, № 8217, № 8218, № 8227, № 8237, № 8240, від 07 листопада 2012 року № 8250, № 8253, № 8255, від 09 листопада 2011 року № 8330, від 23 листопада 2012 року № 8522, № 8523, згідно з якими ПП «Лєпта» зобов'язано надати позивачу послуги з автоперевезення товару по території України.

На виконання умов ПП «Лєпта» виписано рахунки фактури №СФ-0108/4 від 01 серпня 2011 року на загальну суму 27100,00 грн., в тому числі ПДВ 4516,67 грн., №СФ-2411/2 від 24 листопада 2011 року на суму 31000,00 грн. в тому числі ПДВ 5166,67 грн., №СФ-2511/2 від 25 листопада 2011 року на суму 35000,00 грн. в тому числі ПДВ 5833,33 грн., №СФ-2811/1 від 28 листопада 2011 року на 45000,00 грн. в тому числі ПДВ 7500,00 грн., №СФ-2811/52 від 28 листопада 2011 року на суму 46000,00 грн. в тому числі ПДВ 7666,67 грн., №СФ-1122/1 від 22 листопада 2012 року на суму 49000,00 грн. в тому числі ПДВ 8166,67 грн., №СФ-1123/1 від 23 листопада 2012 року на суму 49000,00 грн. в тому числі ПДВ 8166,67 грн.

Також між ПП «Лєпта» та ПП «Румб Плюс» підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0108/4 від 04 серпня 2011 року, №ОУ-2411/2 від 24 листопада 2011 року, №ОУ-2511/2 від 25 листопада 2011року, №ОУ-2811/1 від 28 листопада 2011 року, №ОУ-2811/2 від 28 листопада 2011 року, №ОУ-1122/1 від 22 листопада 2012 року, №ОУ-1123/1 від 23 листопада 2012 року, згідно з якими виконавцем надані послуги з автоперевезення по Україні.

На виконання умов договору ПП «Лєпта» виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 16 від 04 серпня 2011 року на загальну суму 27100,00 грн., в тому числі ПДВ 4516,67 грн.,

- № 69 від 24 листопада 2011 року на загальну суму 31000,00 грн., в тому числі ПДВ 5166,67 грн.,

- № 73 від 25 листопада 2011 року на загальну суму 35000,00 грн., в тому числі ПДВ 5833,33 грн.,

- №76 від 28 листопада 2011 року на загальну суму 45000,00 грн., в тому числі ПДВ 7500,00 грн.,

- 77 від 28 листопада 2011 року на загальну суму 46000,00 грн., в тому числі ПДВ 7666,67 грн.,

- № 33 від 22 листопада 2012 року на загальну суму 49000,00 грн., в тому числі ПДВ 8166,67 грн.,

- № 34 від 23 листопада 2012 року на загальну суму 49000,00 грн., в тому числі ПДВ 8166,67 грн.

На підтвердження оплати наданих ПП «Лєпта» транспортних послуг, позивачем надано копії платіжних доручень №2979 від 04 серпня 2011 року на суму 27100,00 грн., №3243 від 25 листопада 2011 року на суму 66000,00 грн., №3246 від 28 листопада 2011 року на суму 91000,00 грн., №6 від 26 листопада 2012 року на суму 70500,00 грн., №8 від 27 листопада 2012 року на суму 27500,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88, а наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом на ім'я позивача за результатами виконання робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Так, правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 01.07.2004р. №1955-IV).

Абзацом 3 частини 1 статті 1 названого Закону встановлено, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004р. №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (частина перша). Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина друга).

Перелік істотних умов договору транспортного експедирування визначений частиною 3 названої статті, а саме: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також названою правовою нормою передбачено, що для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з частиною 10 статті 9 Закону України від 01.07.2004р. №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Із долучених до справи договорів - заявок за період з серпня 2011 року по листопад 2012 року, які скріплені печатками ПП «Румб Плюс» та ПП «Лєпта», вбачається, що у вказаних заявках обумовлено сторонами місце завантаження - розвантаження товару, визначено вид товару, його вагу, замовника транспортно-експедиційних послуг, вид послуги, розмір плати експедитору, тощо.

На підтвердження економічної доцільності та необхідності укладення договору з ПП «Лєпта» позивачем були надані копії договорів на перевезення вантажів №2073 від 11 травня 2011 року, №2034 від 02 березня 2012 року, укладені з ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», договору транспортного експедирування №240 Ж/Л від 25 липня 2011 року, укладений з ТОВ «Основа Папір», договору №46/ТЕ про надання транспортних послуг від 01 грудня 2011 року, укладеного з ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», договору №874/2 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01 грудня 2010 року, укладеного з ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», договору №321/47/0111 на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 14 січня 2011 року, №2210/47/1211 на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 27 грудня 2011 року, укладені з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», договору перевезення автомобільним транспортом по Україні №АБ-0699/11 від 29 листопада 2011 року, укладеного з ТОВ «Аерок».

Крім того, позивачем були надані товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснювалися перевезення вантажу замовників, з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось водіями та автомобілями, які зазначені в договорах - заявках, підписаних між позивачем та ПП «Лєпта».

Аналізуючи посилання відповідача, як на підставу правомірності збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, на постанову про призначення позапланової документальної перевірки ПП «Лєпта» від 12 вересня 2012 року, в якій зазначено, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженню №32013100130000094 встановлено створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) в тому числі ПП «Лєпта» з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах із створення штучної документації, видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного договору, зокрема того, що ПП «Лєпта» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень, листопад 2011 року та листопад 2012 року, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

В силу пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що безпосередньо в Акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (покупця - позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податків - контрагентами (постачальниками), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, та застосування штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: .М. Бистрик

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 11.11.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Бистрик Г.М.