Ухвала суду № 41427974, 29.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2014 рокусправа № 804/2784/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2784/14 за позовом Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України до за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: про Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області (далі по тексту - третя особа), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000542720 від 24.10.2013р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року відкрито адміністративне провадження у справі №804/2784/14. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що сума земельного податку з юридичних осіб у розмірі 299 936,48 грн., визначена відповідачем як основний платіж у податковому повідомленні-рішенні, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, фактично обліковувались у Державному бюджеті України як сплачений податок до бюджету за 2011-2012 р. у складі сум податку, самостійно нарахованих та сплачених позивачем згідно податкових декларацій з плати за землю №9000128260 від 28.01.2011 р. та №90006304647 від 17.02.2012 р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2784/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Барановський Р.А.) ( а.с.170-174)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що протягом 2011, 2012 та 2013 року позивачем фактично було сплачено як землекористувачем земельних ділянок, за місцезнаходженням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, земельний податок за користування земельними ділянками, що належать до земель дорожнього господарства та не підлягають оподаткуванню згідно із п.п. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 Податкового кодексу України. За таких обставин, сплачені позивачем кошти як земельний податок за користування земельними ділянками, підлягають поверненню у встановленому законодавством порядку.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2784/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що визначені в акті перевірки земельні ділянки, зазначені у п.п. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 Податкового кодексу України, не відносяться до земель дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування відповідно до даних державного земельного кадастру та державних актів на право постійного користування землею. За таких обставин, в порушення п.п. 207.1.1 п.270.1 ст.270, п.286.1 ст. 286 ПК України, позивачем занижено плату за земельні ділянки, що належать комунальній та державній власності за період з 01.01.2011 р. та 31.12.2012 р. у сумі 299 936,48 грн. Враховуючи всі обставини, відповідач вважає, що висновки зроблені в акті від 08.10.2013 №230/27.2-31950828 є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 №0000542720 правомірним.

01 липня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№ 35062/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що суму земельного податку з юридичних осіб у розмірі 299 936,48 грн. він самостійно та у повному обсязі сплатив до бюджету протягом 2011-2012 років у складі податкових зобов`язань, самостійно визначених у податкових деклараціях №9000128260 від 28.01.2011 р. та №9006304647 від 17.02.2012 року. Відповідно станом на час проведення перевірки, написання акту та винесення податкового повідомлення-рішення (жовтень 2013 року) сплачені грошові кошти фактично обліковувались у Державному бюджеті України. А на особовому рахунку позивача обліковувалась переплата, однак кошти на той час йому повернуті не були, а сплачений податок повернуто йому шляхом зарахування наявної переплати по земельному податку в рахунок погашення податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2013р. чим фактично визнано безпідставність справляння позивачем земельного податку протягом 2011-2012 років.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

Колегія суддів, з урахуванням думок представників сторін, ухвалила продовжити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/3772/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/3772/14 законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до статті 1 Статуту дочірнє підприємство Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 року №156 на власності Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" та наказу Державної служби автомобільних доріг України від 16.03.2011 року №73 визнано за типом публічним акціонерним товариством.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.09.2013 р. по 01.10.2013 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Дніпропетровський облавтодор» з питань сплати земельного податку.

За результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт від 08.10.2013 р. № 230/27.2-31950828, яким встановлено порушення п.п. 270.1.1 п.270.1 ст. 270 п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, занижено плату за земельні ділянки, що належать комунальній та державній власності за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. у сумі 299 936,48 грн.

На підставі акту перевірки 24.10.2013р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від № 0000542720 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 374 920,60 грн., у т.ч. за основним платежем - 299 936,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 74 984,12 грн.

Як свідчать матеріали даної адміністративної справи, позивачем було додатково надано до податкового органу уточнюючу декларацію (розрахунки) земельного податку від 10.10.2013 року № 9017251790, № 9087731459 на загальну суму 176 386, 18 грн. Зазначені декларації було визнано відповідачем та проведено по особовому рахунку платника, в результаті чого переплата із земельного податку зросла до 1 327 333,57 грн.

Факт переплати позивачем із земельного податку підтверджується актом звірки розрахунків №3172-20 від 28.102013 р. з бюджетом за період з 01.01.2013 р. по 28.10.2013 р., згідно якого станом на 28.10.2013 р. у позивача обліковувалась переплата по особовому рахунку у розмірі 1 327 333,57 грн.

Судом встановлено, що протягом 2011, 2012 та 2013 років позивачем фактично було сплачено як землекористувачем земельних ділянок за місцезнаходженням відповідача земельний податок за користування земельними ділянками, що належить до земель дорожнього господарства та не підлягають оподаткуванню згідно із п.п. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, сплачені позивачем кошти, як земельний податок за користування земельними ділянками, підлягають поверненню у встановленому законодавством порядку, з урахуванням того, що сума земельного податку з юридичних осіб у розмірі 299 936,48 грн.,визначена відповідачем як основний платіж у податковому повідомленні-рішенні, на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично обліковувались у Державному бюджеті України як сплачений податок до бюджету за 2011-2012 р. у складі сум податку, самостійно нарахованих та сплачених позивачем згідно податкових декларацій з плати за землю № 9000128260 від 28.01.2011 та № 9006304647 від 17.02.2012 р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до ст. 283 Податкового кодексу України, позивач звільнений від сплати земельного податку. Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача було направлено заяву від 23.07.2013 р. за вих. №01-14/516 про повернення коштів, сплачених як земельний податок за 2011-2012 роки, та відповідні уточнюючі податкові декларації на зменшення податкових зобов'язань. У вищезазначеній заяві позивач просить повернути суму надмірно сплаченого земельного податку у розмірі 1 373 726, 40 грн. шляхом перерахування даної суми в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зарахована сума переплати по земельному податку у розмірі 1 320 775,59 грн., була перерахована податковим органом в рахунок сплати податку на додану вартість, що підтверджується листом № 11323/04-62-20-08-40 від 07.02.2014 року.

Водночас, податковий орган не надав суду жодних доказів на підтвердження правильності висновків акту перевірки ДП «Дніпропетровський облавтодор» від 08.10.2013 р. № 230/27.2 - 31950828, щодо повноти визначення плати за землю за 2011-2012 роки.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд, дослідивши усі обставини справи, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За даних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 31 березня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №804/2784/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 03 листопада 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Д.В. Чепурнов