Ухвала суду № 41427937, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 804/13313/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкод" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкод" (далі - ТОВ "Інкод") звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) , в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0005362201 від 24.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 1874001,27 грн., з яких основного платежу в сумі 1499201,02 грн., штрафних санкцій в сумі 374800,25 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позов задоволено, скасоване прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0005362201 від 24.09.2013 року, на користь позивача стягнено судовий збір в сумі 2294 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Інкод" зареєстрований в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська як платник податку на додану вартість.

Відповідачем ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у період з 08.08.2013 року по 29.08.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інкод" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.05.2013 року, про що складено акт №808/221/36441824 від 05.09.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за період з грудня 2012 року по березень 2013 року у загальному розмірі 1 499 201,02 грн., порушив "б" п.176.2 ст.176. ПК України та Порядку №1020, а саме подання податкового розрахунку ф.№1 ДФ за 4 кв. 2012 року з недостовірними відомостями про доходи, які були нараховані (сплачені) на користь платника податків, а також порушив п.1.ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005362201 від 24.09.2013 року форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 874 001,27 грн., з яких основного платежу в сумі 1499201,02 грн., штрафних санкцій в сумі 374800,25 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу згідно акту перевірки від 05.09.2013 року, які ґрунтуються на тому, що продаж позивачем товару - раніше придбаних акумуляторних батарей - на експорт, відбувся за ціною нижчою ціни придбання, а тому така операція не може вважатись здійсненою в межах господарської діяльності, направленої на отримання доходу, зазначені фінансово-господарські операції не мали на меті отримання доходу від цих операцій, а мали намір одержати дохід шляхом отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість, що не може розглядатися як самостійна ділова мета, у зв'язку з чим податковий кредит сформований позивачем неправомірно.

Згідно п.п.14.1.36,14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до вимог п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отри мана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів ,до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів/послуг.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Викладене свідчить,що при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Згідно вищевказаних норм Податкового кодексу України, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Інкод" в межах статутної діяльності , укладені угоди купівлі-продажу товару - акумуляторних батарей - з контрагентами, а саме: з ТОВ "Рекуперація свинцю" договір №19Р-12/АКБ від 03.12.2012 року, з ТОВ "Трансмаг" договір №23 Т-12/АКБ від 03.12.2012 року, зазначений товар за контрактом № 21/11 від 21.11.2012 року реалізований на експорт за митну територію України контрагенту ТОВ "ТД Источник тока Курский".

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії статуту ТОВ "Інкод" та копії довідки статистики від 26.04.2013 року, серед видів господарської діяльності позивача є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що спростовує висновки податкового органу про те, що придбання у контрагентів ТОВ "Трансмаг", ТОВ "Рекуперація свинцю" акумуляторних батарей, та їх продаж контрагенту ТОВ "ТД Источник тока Курский" не віднесено до господарської діяльності позивача.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори поставки товару з контрагентами ТОВ "Рекуперація свинцю", ТОВ "Трансмаг" , ТОВ "ТД Источник тока Курский" були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки виконання позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, вантажно- митними деклараціями, які свідчать про перетин митного кордону України вказаним товаром, банківськими виписками про оплату товару з включенням сум ПДВ тощо.

Згідно первинних бухгалтерських документів, собівартість придбаного позивачем у контрагентів ТОВ "Рекуперація свинцю", ТОВ "Трансмаг" товару у вигляді акумуляторних батарей у грудні 2012 року, лютому та березні 2013 року склала суму

8 995 206,64 грн. - 1 499 201,02 грн. ПДВ=7 496 005,10 грн.

Придбаний товар реалізовано позивачем за той же період часу контрагенту ТОВ "ТД Источник тока Курский" на експорт за ціною у загальній сумі 8 242 075,19 грн.

При визначенні прибутковості (дохідності) операцій, за якими сформовано податковий кредит , правомірно врахована ціна купівлі та продажу без урахування ПДВ, розрахована за наведеним принципом різниця між ціною купівлі та ціною продажу товару є позитивною і складає суму

8 242 075,19 грн. - 7 496 005,10 грн = 746 070,09 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу У Податкового кодексу України .

П.9 П(с)БО 9 "Запаси", затвердженого наказам МФУ № 246 від 20.10.1999р. встановлено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається із суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків, а тому сума податку на додану вартість , отримана/сплачена у вартості реалізованих/придбаних товарів не враховується при визначенні прибутковості господарських операцій.

Оскільки Податковий кодекс України не пов'язує право формування витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства, висновки податкового органу про збитковість конкретно взятої господарської операції суперечать дослідженим судом першої інстанції матеріалам справи, та доказам про те, що ТОВ "Інкод" у перевіреному періоді отриманий дохід від господарської діяльності в цілому та суми податку на прибуток сплачені до бюджету, що підтверджено копією податкової декларації на прибуток та випискою банку про сплату підприємством податку до бюджету у спірний період.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі придбаного у контрагентів ТОВ "Рекуперація свинцю", ТОВ "Трансмаг" товару правомірно відображені позивачем у складі податкового кредиту перевіреного періоду на підставі належно оформлених податкових накладних, податковою перевіркою будь-яких доказів щодо розбіжностей у формуванні як позивачем, так і контрагентами податкового кредиту за перевірений період часу не виявлено

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит, та мав документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ "Рекуперація свинцю", ТОВ "Трансмаг", а тому висновки податкового органу щодо збільшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 499 201,02 грн. основного платежу згідно податкового повідомлення - рішення №0005362201 від 24.09.2013 року є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем сум грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій в сумі 374 800,25 грн. по зазначеному податковому повідомленню - рішенню .

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст.94 КАС України стягнені на користь позивача судові витрати в розмірі 2294 грн.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова