Постанова № 41427847, 12.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

12 листопада 2014 року Справа № 918/959/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.14 р. у справі № 918/959/14

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" (м. Львів)

до державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" (Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне)

про стягнення 22 895 грн. 00 коп.

за участю учасників судового процесу:

Позивача - Фрідріх Л.Б. (довіреність №НЮ-386 від 29.01.2014);

Відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.08.14 р. у справі №918/959/14 позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" до державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" стягнення 22895 грн. 00 коп. задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" 22895 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах та 1827 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 99-106).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДП "Рокитнівське лісове господарство" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 112-116).

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не повною мірою надав оцінку доказам, якими обґрунтовується позовна заява, не перевіривши повноважень позивача, масу спірного вагону, відповідність ваг метрологічним вимогам та їх технічний стан, що є порушенням процесуальних норм, зокрема, ст.ст.32, 36 ГПК України.

Апелянт зазначає, що у мотивувальній частині рішення судом не надано належної оцінки листу начальника головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від 16.03.2007р. № ЦМКО-1/242, який вказує, що у разі встановлення невідповідності маси вантажу, яка визначалася умовно, фактичній масі, вагон відправляється за призначенням без оформлення відповідних документів для стягнення штрафу згідно ст. 122 Статуту залізниць України.

Також апелянт вважає, що оскільки контрольне зважування вантажу та складання комерційного акту АА № 062146/1 було здійснено по прибутті вагона № 32260739 на станцію призначення - Клепарів Львівської залізниці, відповідач, на підставі ст.125 Статуту залізниць України, не несе відповідальності щодо відповідного перевезення за накладною № 357844453, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність притягнення відповідача до відповідальності за неправильне зазначення у перевізних документах маси вантажу.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2014р. апеляційну скаргу ДП «Рокитнівське лісове господарство» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 111).

Розпорядженням від 14.10.2014р. внесено зміни до складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. У справі №918/959/14 визначено колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Юрчук М.І.

Позивач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№20834/14 від 15.10.2014р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

Позивач зазначає, що лист начальника головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від 16.03.2007р. №ЦМКО-1/242 є рекомендаційним не нормативним документом для службового користування та не змінює, не доповнює і не скасовує положення Статуту залізниць України та правил перевезення вантажів залізничним транспортом України.

Твердження відповідача щодо помилковості незастосування судом першої інстанції ст.125 Статуту залізниць України вважає необґрунтованим, оскільки предметом даної справи є стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, яка передбачає, що зазначений штраф підлягає стягненню виключно з відправника або порту.

На підставі зазначеного просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.2014 у справі №918/959/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2014р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку (арк.справи 140).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Як вбачається з накладної №35784453 від 09.01.2014р., Державним підприємством "Рокитнівське лісове господарство" зі станції Рокитно-Волинське Львівської залізниці відправлено вагон №32260739 із вантажем "лісоматеріали фанерні". Одержувачем вказаного вантажу зазначено товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Язьм", станція призначення - Клепарів Львівської залізниці (арк.справи 8).

На станції Клепарів Львівської залізниці по прибутті вказаного вагона, на підставі ч.2 ст.24 Статуту залізниць України, проведено контрольне зважування вантажу.

За результатами зважування 13.01.2014р. складено комерційний акт АА №062146/1, у якому зазначено, що проводилось зважування вагона №32260739 з вантажем лісоматеріали фанерні на 150 тонній тензометричній вагонній вазі станції Клепарів, яка пройшла держповірку 08.11.2013р., і встановлено, що по документу значиться вантаж лісоматеріали фанерні, брутто не вказано, тара 22500, нетто 58000. В дійсності виявилось: вантаж лісоматеріали фанерні, кількість місць без повного вивантаження вантажу із вагона перерахувати неможливо, шапка вагона завантажена в 4 штабеля, брутто 86300, тара з документа 22500, нетто 63800, що більше проти документу на 5800. Вантажопідйомність вагона 66 тонн, що не перевищує вантажопідйомність вагона. Спосіб визначення маси згідно документу умовно. Вагон прибув в технічно та комерційному стані справний. Також у комерційному акті вказано, що зважування вагона проводила агент комерційний ОСОБА_2, в присутності: ДСЗМ ОСОБА_3, агента комерційного ОСОБА_4, представника ТОВ фірми "Язьм" Мельника Ю.О. (арк.справи 7).

Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ДП «Рокитнівське лісове господарство» 22895,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах. При обґрунтуванні позову скаржник посилається на положення ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як встановлено положеннями ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначено Статутом залізниць України.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Згідно ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Підпунктом 1.1 "Правил оформлення перевізних документів" (надалі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, встановлено, що на кожне відправлення вантажу порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

Відповідно до п.1.2 Правил накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п.1.3. Правил).

Відповідно до положень, встановлених ст. 37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як вбачається з накладної №35784453 від 09 січня 2014 року вантажовідправник зазначив масу вантажу 58000кг. Правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника.

Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пункт 22 Правил видачі вантажів не позбавляє залізницю права перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, іншим способом ніж зазначено у накладній, в тому числі шляхом зважування на вагонних вагах при наявності їх на станції призначення. Перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Таким чином перевірка станцією призначення маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Аналогічні положення містить п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, а також зазначено, що цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

У статті 118 Статуту залізниць України зазначено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції Клепарів Львівської залізниці складено комерційний акт АА №062146/1 про зважування вагона №32260939 з вантажем і виявлення різниці маси вантажу +5800 кг.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів (стаття 129 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334.

У п.1 Правил складання актів передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Згідно п.2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документа.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Пунктом 10 Правил складення актів визначено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Колегія суддів погоджується, що комерційний акт № 062146/1 від 12 січня 2014 року було складено у відповідності до Правил складання актів, а тому він є належним та допустимим доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній, під час оформлення перевізних документів, маси вантажу.

У п.6.2. роз'яснення ВГСУ від 29.05.2002, №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2012р. у справі № 5006/23/117/2012; від 06.08.2014р. у справі №911/866/14).

Оскільки провізна плата зазначена у накладній №35784453 за перевезення вантажу у вагоні №32260939 складає 4 579 грн. 00 коп., колегія суддів вважає, що відповідачу за неправильно визначену масу вантажу на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України правомірно нараховано штраф в 5-тикратному розмірі провізної плати у сумі 22 895 грн. (4 579 грн. х 5 = 22895 грн.).

Отже, господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 22895 грн. 00 коп. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах.

Лист Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України №ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 року, на який посилається скаржник є рекомендаційним ненормативним актом для службового користування та не змінює, не доповнює і не скасовує положення Статуту залізниць України та правил перевезення вантажів залізничним транспортом України.

Лист від 16.03.2007р. №ЦМКО-1/242 є позицією лише Головного комерційного управління - структурного підрозділу ДАЗТ «Укрзалізниця» і адресувався не безпосередньо залізницям, а окремо начальникам служб комерційної роботи та маркетингу. Виходячи зі змісту п.6 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №262, Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

Що стосується посилань у зазначеному листі на Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, то слід зазначити, що даний Збірник не регулює порядку приймання, видачі та перевірку маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом, а тільки встановлює тарифи, збори та плати на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.14 р. у справі № 918/959/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.