Постанова № 41427825, 17.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 5021/1138/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача (у режимі відеоконференції) - Євсєєва В.В. (довіреність б/н від 07.07.2013р.)

відповідача - Кирилкіна Р.О. (довіреність б/н від 18.10.2014р.)

третя особа - не з'явилась.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар", м.Суми (вх.№2343С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2014 року по справі №5021/1138/2011,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар", м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Родючисть", м.Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВС" в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни, м.Суми,

про стягнення 414654,40 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.07.2014 року по справі №5021/1138/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю №255 від 23.06.2014 року про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі №5021/1138/2011 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі №5021/1138/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить: скасувати рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2014 року по справі №5021/1138/2011 повністю; винести ухвалу, якою залишити заяву відповідача про перегляд справи за нововиявленими обставинами без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року по справі №5021/1138/2011 - без змін.

Скарга обґрунтована тим, що підставою стягнення заборгованості по справі №5021/1138/2011 була додаткова угода від 10.01.2008р., а не визнаний недійсним договір відступлення права вимоги від 10.01.2008р. Додаткова угода від 10.01.2008р. є дійсною на підставі ст.204 ЦК України та відповідно його умови мають юридичну силу.

Крім цього, ТОВ «ЮВС» передало право вимоги ТОВ «ЛеСтар» по накладним, зазначеним в даній справі та додатковій угоді від 10.01.2008р. на суму 414654,40 грн. також в іншій спосіб передбачений п.1 ст.207 ЦК України шляхом укладення іншого договору уступки права вимоги шляхом обміну листами.

Також, як зазначає апелянт, на час розгляду справи №5021/1138/2011 рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014р. по справі №920/209/14 не існувало.

08.09.2014 року від скаржника до суду надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№7459), в яких скаржник зазначає, що рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року по справі №920/209/14, на яке посилався відповідач як на нововиявлену обставину, постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014 року скасовано. Отже, підстава, на яку посилався відповідач як на нововиявлену обставину - відсутня.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

12.09.2014 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ЮВС", арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. надійшла заява (вх.№7678), в якій вона просила розглянути апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2014 року по справі №5021/1138/2011 без її участі.

При цьому, арбітражний керуючий Нагорнєва Т.В. повідомила, що ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року затверджено звіт та ліквідаційний баланс по справі №24/501-б про банкрутство ТОВ "ЮВС", підприємство ліквідовано як юридичну особу, а повноваження арбітражного керуючого, як ліквідатора - припинені. Під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЮВС" документів, які підтверджують або спростовують правові позиції позивача та відповідача, арбітражному керуючому колишнім керівництвом ТОВ "ЮВС" не передавались.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №10174 від 10.11.2014р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції рішення по справі №920/209/14 були чинними і, відповідно, суд першої інстанції виносив оскаржуване рішення виходячи з чинності вказаних вище судових рішень та згідно з вимогами законодавства.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні підтримав заявлене раніше клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи №920/209/14.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, враховуючи те, що апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі на час винесення оскаржуваного рішення документами.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.

Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

У пункті 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції" до повного забезпечення функціонування системи відеоконференцзв'язку в усіх судах України учасники судового процесу можуть брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції лише за наявності технічної можливості для її проведення у відповідних судах.

В зв'язку з чим за заявою позивача розгляд справи проводиться в режимі відеоконференції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В травні 2011р. ТОВ «ЛеСтар» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ «СП Родючисть» 414654,40 грн. заборгованості по вартості неоплачених ресурсів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011р. позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року вказане рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року скасовано, рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011р. залишено без змін.

17.06.2013р. ухвалою господарського суду Сумської області замінено позивача з ТОВ «ЛеСтар» правонаступником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що 20.05.2013р. було підписано договір про уступку права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЛеСтар» відступило право вимоги за наказом господарського суду Сумської області від 06.09.2011р. №5021/1138/2011 і правонаступником ТОВ «ЛеСтар», як стягувача по зазначеному наказу, з 20.05.2013р. став ФОП ОСОБА_4

23.06.2014 року Спільне агрохімічне підприємство "Родючисть" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Родючість") звернулося до суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011р. у справі № 5021/1138/2011 за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року залишено без змін рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року по справі № 920/209/14, яким визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС". У вказаних судових рішеннях встановлено факти, які існували на момент розгляду справи № 5021/1138/2011, але про які САП "Родючисть" (ТОВ) не було і не могло бути відомо, а саме, що право вимоги 414654,40 грн. за договором відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладеним між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС", насправді не приймалось ТОВ "ЛеСтар", про що свідчать дані обліку та звітності останнього. Отже, вказана обставина - недійсність договору відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, на який ТОВ "ЛеСтар" посилався як на підставу своїх позовних вимог, та існуванням якого суд обґрунтовував рішення задовольняючи позов по даній справі, є істотною для даної справи обставиною, а саме - фактичними даними, які спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення.

Крім того, ТОВ "ЮВС", яке брало участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, припинено за судовим рішенням господарського суду м. Києва у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Позивач у відзиві (вх. №9566 від 24.07.2014р.) проти заяви відповідача про перегляд справи за нововиявленими обставинами заперечував та просив відмовити відповідачу у задоволенні зазначеної заяви.

31.07.2014р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, яким заяву Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі №5021/1138/2011 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі №5021/1138/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 зазначено, що днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Як вже зазначалось, в якості ознак існування нововиявлених обставин заявник посилається на те, що 21.05.2014р. Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову по справі № 920/209/14, якою залишено без змін рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014р., яким визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС". Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надійшла до суду 23.06.2014 року, тобто протягом встановленого законодавством строку.

Як свідчать матеріали справи, підставою для стягнення заборгованості з відповідача у справі №5021/1138/2011 був договір відступлення права вимоги, укладений 10.01.2008р. між ТОВ "ЮВС" та ТОВ "ЛеСтар" та додаткова угода до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008р., за якими первісний кредитор, передав позивачу право вимоги на суму 414654,40 грн. основного боргу та неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції і. т. д.) та інших платежів передбачених діючим законодавством.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року у справі № 920/209/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р., визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС" та встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС" порушує законні права та інтереси позивача, оскільки є фіктивним і укладений не з метою викупу кредиторської заборгованості, оскільки заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, рішенням господарського суду Сумської області у справі № 920/209/14 встановлено факт недійсності договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008р., укладеного між ТОВ "ЮВС" та ТОВ "ЛеСтар".

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р. є недійсним з моменту його укладення, тобто з 10.01.2008р. і на час прийняття рішення у даній справі був недійсним.

Щодо посилання апелянта на те, що підставою стягнення заборгованості по справі №5021/1138/2011 була додаткова вимога від 10.01.2008р., а не визнаний недійсним договір відступлення права вимоги від 10.01.2008р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Проте, визнання недійсним правочину в цілому, як у справі № 920/209/14, свідчить і про недійсність його окремих частин, зокрема, додаткової угоди.

За таких обставин, заява Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі ТОВ є обґрунтованою та такою, що правомірна задоволена судом першої інстанції, оскільки рішення господарського суду Сумської області у справі № 920/209/14 спростовує факти, що були покладені в основу рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у даній справі.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 8.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" результат перегляду справи за нововиявленими обставинами повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність нововиявлених обставин та з урахуванням цього, враховуючи факт визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладеного між ТОВ "ЛеСтар" та ТОВ "ЮВС", яким позивач обґрунтовував наявне у нього право вимоги, відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ "ЛеСтар" заборгованості за продукцію (насіння цукрового буряку, суперагро, кукурудза) за видатковими накладними та договором від 10.01.2008 року про відступлення права вимоги.

Щодо посилання позивача на те, що рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2014 року у справі № 920/209/14 скасовано постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014р. та відповідно, підстава, на яку посилається відповідач як нововиявлена, не існує, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами 23.06.2014р., тобто після набрання судовим рішенням у справі №920/209/14 законної сили і дане рішення було скасоване постановою ВГСУ лише 12.08.2014р. Оскаржуване ж рішення господарського суду Сумської області у даній справі прийнято 31.07.2014р., тобто тоді, коли рішення у справі №920/209/14 було чинне, що спростовує посилання позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом на час прийняття оскаржуваного рішення у справі №5021/1138/2011 від 31.07.2011р. було правомірно враховано всі обставини справи та прийнято обґрунтоване рішення про скасування рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі № 5021/1138/2011 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо посилання позивача на те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 17.06.2013р. у справі №5021/1138/2011 позивач був замінений з ТОВ «ЛеСтар» на ФОП ОСОБА_4, відповідно ТОВ САП «Родючисть» звернувся з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами до ТОВ «ЛеСтар», який взагалі з 17.06.2013р. не є позивачем по даній справі, колегія суддів зазначає, що за заявою відповідача переглядалось рішення господарського суді від 13.07.2011 року, тобто коли позивачем у справі був саме ТОВ «ЛеСтар». Крім того, ФОП ОСОБА_4 набув своє право вимоги за зобов'язаннями лише за наказом від 06.09.2011р. №5021/1138/2011.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2014 року по справі №5021/1138/2011слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 31.07.2014 року по справі №5021/1138/2011 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.11.2014р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В.О.