Постанова № 41427624, 06.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа№ 910/12208/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Ювченко Т.І. - дов. від 27.12.2013 року № 07/2600-14

від відповідача: Гонтарук М.М. - дов. від 03.05.2014 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Пансіонату „Лазурний Збруч" на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року

у справі № 910/12208/14 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" (м. Херсон)

до Пансіонату „Лазурний Збруч" (м. Київ)

про стягнення 85 873 грн. 82 коп., 1 339 грн. 22 коп., 1 967 грн. 39 коп. пені, 2 192 грн. 97 коп. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" з позовом до Пансіонату „Лазурний Збруч" про стягнення з відповідача на користь позивача 85 873 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 339 грн. 22 коп. за реактивну електричну енергію, 1 967 грн. 39 коп. пені, 2 192 грн. 97 коп. 3% річних.

Рішенням від 06.08.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з Пансіонату „Лазурний Збруч" на користь ПАТ „ЕК „Херсонобленерго" заборгованість в розмірі 85 873 грн. 82 коп. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 339 грн. 22 коп. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 1 967 грн. 39 коп. - пені; 2 192 грн. 97 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1 827 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Пансіонат „Лазурний Збруч" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року по справі № 910/12208/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року апеляційна скарга Пансіонатe „Лазурний Збруч" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 16.10.2014 року оголошувалася перерва до 06.11.2014 року до 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 06.11.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 13.04.2004 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго", що було перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" (постачальник) та Пансіонат „Збруч" обласного об'єднання міжгосподарських здравниць „Тернопільсільгоспздравниця", що було перейменовано в Пансіонат „Лазурний Збруч" (споживач) уклали договір на постачання електричної енергії № 74 та додаткову угоду № 1 від 01.06.2012 року до цього договору, відповідно до умов яких постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 160 кВА та 160кВА-резерв, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до положень п. 2.1 договору від 13.04.2004 року № 74 сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно з п. 2.2.2 договору від 13.04.2004 року № 74 постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору, забезпечувати отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 38,5 кВт.

Відповідно до п. 2.3 договору від 13.04.2004 року № 74 споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки, оплачувати постачальнику електричну енергію згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору від 13.04.2004 року № 74, відповідно до умов якого передбачено, що позивач знімає показання електролічильників, встановлених на своїх об'єктах (передбачених у додатку № 5 договору) 28 числа у місяці з 31 днем, 27 числа у місяці з 30 днями, 26 числа у місяці з 29 днями та 25 числа у місяці з 28 днями, оформляє акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період та надає до розрахункового відділу постачальника протягом 0,5 доби з моменту зняття цих показників. Будь-які рахунки на оплату електричної енергію мають бути оплачені споживачем протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку.

Відповідно до п.п. 2, 3 додатку № 2 до договору від 13.04.2004 року № 74 споживач до 17 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до мережі балансової належності електромереж, визначається за відомістю або актом про показання розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіку знаття показань.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ПАТ „ЕК „Херсонобленерго" було нараховано та виставлено рахунки на оплату спожитої електроенергії протягом травня - вересня 2012 року на загальну суму 95 565 грн. 12 коп.: від 28.05.2012 року № 74 на суму 2 947 грн. 36 коп. за спожиту електричну енергію протягом травня 2012 року, від 29.06.2012 року № 74 на суму 17 859 грн. 68 коп. за спожиту електричну енергію протягом червня 2012 року, від 30.07.2012 року № 74 на суму 27 049 грн. 12 коп. за спожиту електричну енергію протягом липня 2012 року, від 31.08.2012 року № 74 на суму 27 061 грн. 61 коп. за спожиту активну електричну енергію протягом серпня 2012 року та 423 грн. 07 коп. за реактивну електричну енергію, від 28.09.2012 року № 74 на суму 19 308 грн. 13 коп. за спожиту активну електричну енергію протягом вересня 2012 року та на суму 1 339 грн. 22 коп. за реактивну електроенергію. Відповідачем в свою чергу протягом липня 2012 року було оплачено за спожиту енергію у сумі 8 352 грн. 08 коп., а відтак, борг на момент розгляду справи по суті становить 87 213 грн. 04 коп., з яких 85 873 грн. 82 коп. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 916 грн. 15 коп. заборгованості за спожиту реактивну енергію.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даному випадку, за умовами договору боржником є саме відповідач і він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуг у розмірі 87 213 грн. 04 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Заперечуючи проти нарахованої суми відповідач зазначив, що 21.05.2012 року територію пансіонату було захоплено невідомими особами, а представників відповідача відсторонено від управління пансіонатом.

Відповідач зазначає, що листами від 14.06.2012 року та від 17.07.2012 року звертався до позивача про відключення від електромережі, проте позивач відключення не здійснив.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 електроустановка може бути відключена електропередавальною організацією (основним споживачем) за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін.

Як вбачається зі змісту листа від 14.06.2012 року відповідач просив відключити від електромережі в зв'язку з профілактичним ремонтом лінії та трансформатора та без зазначення дати з якої необхідно провести відключення.

На цей лист позивач надав відповідь листом від 15.06.2012 року № 09/806-04, я кому повідомив, що відповідь про те, що він здійснює відключення в мережах, які належать йому, а згідно договору трансформаторна підстанції та лінії знаходяться на балансі відповідача, а тому відключення він може здійснити сам.

Вдруге відповідач звернувся до позивача з листом від 17.07.2012 року б/н про відключення від електромережі, зазначивши про незаконне захоплення пансіонату, проте без зазначення дати з якої необхідно здійснити відключення.

Позивач листом від 01.08.2012 року № 09/957-05 повідомив відповідача про те, що ним не було забезпечено безперешкодного доступу до власних електричних установок для виконання відключення.

Також позивач повторно намагався здійснити відключення 22.08.2012 року, але його не було допущено до об'єкту для здійснення відключення, про що позивачем було складено акт про не допуск № 002.

Позивач зазначає, що пропозицій про розірвання договору від 13.04.2004 року № 74 від відповідача не надходило, а фактичне відключення відповідача від електромережі було здійснено 19.09.2012 року шляхом зняття шлейфів з опори.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідачем не було реалізовано своїх прав на розірвання договору, а тому він діяв і підлягав виконанню. Також відповідачем в своїх заявах від відключення від 14.06.2012 року та від 17.07.2012 року не було зазначено дати з якої необхідно здійснити відключення, що не відповідає вимогам п. 7.8 Правил користування електричною енергією.

Оскільки споживання електроенергії здійснювалося за тих обставин, що пансіонат вибув з володіння відповідача, але за умов чинності договору про постачання електричної енергії, то колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має виконати зобов'язання по договору перед позивачем, а завдані збитки від споживання електроенергії мають бути йому відшкодовані в межах кримінального провадження особами, які будуть визнані винними у протиправному заволодінні майном.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з КП „Спецжитлофонд" на користь ПАТ „ЕК „Херсонобленерго" 87 213 грн. 04 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 6 додатку № 2 до договору від 13.04.2004 року № 74 сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який на враховується, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 1 967 грн. 39 коп. за період з 05.06.2012 року до 04.12.2012 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 1 967 грн. 39 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просив суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 2 192 грн. 97 коп. за період з 05.06.2012 року до 03.06.2014 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних в розмірі 2 192 грн. 97 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пансіонату „Лазурний Збруч" на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року по справі № 910/12208/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року по справі № 910/12208/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/12208/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__10.11.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун