Рішення № 41427620, 17.11.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

“ 13 ” листопада 2014 року Справа №927/1662/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер"

вул. Виборзька, 99, м. Київ, 03680

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг"

юридична адреса: вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район,

Чернігівська область, 17592

фактична адреса: вул. Пирятинська, 14-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17501

Про стягнення 50087,25 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: не з'явився.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" про стягнення 50087,25 грн., в тому числі 36993,00 грн. основного боргу, 1249,65 грн. – 3% річних, 6610,09 грн. пені та 5234,51 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору на виконання сільськогосподарських робіт №0000777 від 01.07.2013.

У судовому засіданні 04.11.2014 представник Позивача надав витребувані ухвалою суду від 23.10.2014 документи.

У судове засідання 13.11.2014 представник Позивача не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судові засідання 04.11.2014 та 13.11.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду від 23.10.2014 та від 04.11.2014), наявні в матеріалах справи.

Про поважність причин нез’явлення представника Відповідача у судові засідання суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16.10.2000, номер запису 10731200000002999.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.12.2008.

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" (Відповідач) укладений договір №0000777 на виконання сільськогосподарських робіт (далі - Договір).

Згідно з п.1.1, п.1.2. Договору Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) приймає на себе зобов’язання виконати відповідно до умов даного Договору сільськогосподарські роботи: збирання врожаю зернових культур та рапсу на орендованих Замовником землях. Замовник зобов’язується прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим Договором. Відповідно до п.2.1., п.2.2., п.2.4. Договору Виконавець забезпечує виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим Договором, в терміни з 01 липня 2013 року по 15 серпня 2013 року. Місце виконання робіт: орендовані Замовником земельні ділянки на території Чернігівської області. Конкретні границі земельних ділянок, на яких повинні бути виконані сільськогосподарські роботи, доводяться Замовником Виконавцю в процесі виконання останнім своїх зобов’язань за цим Договором. Виконавець забезпечує виконання робіт, передбачених цим Договором, із використанням наступних комплексів власної сільськогосподарської техніки та агрегатів: комбайн John Deere 9610, державний №36877ВЕ– 1 одиниця.

За умовами п.3.1, п.3.2. Договору вартість робіт за Договором визначається виходячи з фактичних обсягів робіт та розцінок: збирання рапсу – 400 (чотириста) грн./га, в тому числі ПДВ; збирання зернових культур – 350 (п’ятсот п’ятдесят) грн./га, в тому числі ПДВ; та сплачується Замовником Виконавцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у даному Договорі. Загальна вартість сільськогосподарських робіт, фактично виконаних Виконавцем за цим договором, фіксується сторонами в Акті прийомки-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.3.3., п.3.4. Договору Замовник здійснює попередню оплату в розмірі: без попередньої оплати. Неоплачена вартість робіт сплачується Замовником Виконавцю по факту за виконані роботи на підставі Актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Згідно з п.4.1. Договору прийомка-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту прийомки-передачі виконаних робіт, що надається Виконавцем Замовнику в день закінчення виконання робіт.

За умовами п.5.1., п.5.3. Виконавець, зокрема, зобов’язаний виконати сільськогосподарські роботи якісно і в узгоджений термін, а також у відповідності з діючими в Україні нормами та відповідно до умов даного Договору, а Замовник зобов’язаний вчасно підписати Акт прийомки-передачі виконаних робіт відповідно до умов Договору, вчасно оплатити вартість виконаних робіт на основі рахунків Виконавця відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.9.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (у разі їх наявності) сторін і діє до повного виконання ними своїх зобов’язань.

Як вбачається з акту №ОУ-0000060 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2013, підписаними між сторонами та скріпленими печатками сторін, Виконавцем були надані Замовнику послуги по збиранню ріпаку та пшениці на загальну суму 106993,00 грн. Копія даного акту міститься в матеріалах справи.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013, підписаного між сторонами та скріпленого печатками сторін, станом на 30.09.2013 заборгованість Відповідача становила 106993,00 грн. Копія зазначеного акту знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач оплату за виконані роботи (надані послуги) здійснив частково, сплативши 70000,00 грн., що підтверджується виписками банку від 03.12.2013 на суму 50000,00 грн. та від 05.12.2013 на суму 20000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

31.01.2014 Позивачем була надіслана Відповідачу претензія вих. №7 від 30.01.2014 про сплату заборгованості в сумі 36993,00 грн.

Відповідач суму заборгованості не сплатив.

Враховуючи викладене, Позивач просить стягнути з Відповідача 36993,00 грн. основного боргу.

Визначаючи правову природу договору, укладеного між сторонами, суд доходить наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.837 Цивільного кодексу України:

“ 1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.”

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.843 Цивільного кодексу України:

“ 1. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

3. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.”

Згідно з ч.1 ст.844 Цивільного кодексу України:

“Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.”

З викладеного вбачається, що предметом договору підряду є виконання певної, чітко визначеної за обсягом безпосередньо договором чи кошторисом роботи (чи ряду різного виду робіт) з визначенням необхідних для її (їх) виконання матеріалів (Підрядника чи Замовника), направленої на досягнення конкретного матеріального результату, який підлягає передачі замовнику.

Сторонами в договорі підряду є замовник та підрядник.

Одночасно, згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України:

“За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.”

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України:

“Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.”

З викладеного вбачається, що предметом договору послуги є надання певної послуги в обумовленому розмірі, не пов’язаної з досягненням конкретного матеріального результату, який підлягає передачі замовнику, а яка споживається в процесі вчинення певної дії або діяльності.

Сторонами в договорі про надання послуг є замовник та виконавець.

Пунктом 1.1. укладеного між сторонами 01.07.2013 договору №0000777 на виконання сільськогосподарських робіт, предметом Договору визначено саме сільськогосподарські роботи: збирання врожаю зернових культур та рапсу на орендованих Замовником землях. Досягнення ніякого конкретного матеріального результату, який би підлягав передачі Відповідачу, даний Договір не передбачає.

Сам по собі предмет договору – саме збиранню врожаю зернових культур та рапсу (а не його вирощування, як факт створення, з метою наступної передачі) споживається в процесі відповідної роботи комбайна.

Ціна визначена сторонами в п.3.1. Договору лише з розрахунку одиниці площі збирання, а саме 1 га.

Сторони в договорі визначені саме як замовник та виконавець, а не замовник та підрядник.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що укладений між сторонами 01.07.2013 договір №0000777 на виконання сільськогосподарських робіт є договором саме про надання послуг.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.“

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.“

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. “

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.“

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.3. Договору за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки Нацбанку України (що діяла у період, за який вона нараховується) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 6610,09 грн. за період з 09.08.2013 по 24.09.2014.

Разом з тим, як визначено в п.3.4. Договору, неоплачена вартість робіт сплачується Замовником Виконавцю по факту за виконані роботи на підставі Актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Акт №ОУ-0000060 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний між сторонами 31.07.2013.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що останнім днем виконання зобов'язання є 14.08.2013, тобто прострочення виконання зобов’язання фактично виникло з 15.08.2013, а не з 09.08.2013, як зазначено Позивачем у позові.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань зазначено:

«Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.»

Оскільки, як було зазначено вище, останнім днем виконання зобов'язання є 14.08.2013, то вірним періодом нарахування пені, з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, є період з 15.08.2013 по 13.02.2014, що фактично складає 183 календарних дні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2411,13 грн.

В стягненні решти пені має бути відмовлено.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 1249,65 грн. за період з 09.08.2013 по 24.09.2014.

Враховуючи, що фактично останнім днем виконання зобов'язання є 14.08.2013, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1234,45 грн. за період з 15.08.2013 по 24.09.2014.

В стягненні решти 3% річних має бути відмовлено.

Разом з тим, Позивач просить стягнути з Відповідача 5234,51 грн. інфляційних за період з 09.08.2013 по 24.09.2014 згідно розрахунку, наведеного у позовній заяві.

Відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань“:

“3.2. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).“

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку, інфляційні нараховані за період з 09.08.2013 по 24.09.2014 в сумі 5234,51 грн.

Оскільки, період прострочення оплати розпочався з 15.08.2013, то з урахуванням викладеного, інфляційні повинні бути нараховані за період з вересня 2013 року по вересень 2014 року.

Згідно з п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних встановлено, що розмір інфляційних за період з вересня 2013 року по вересень 2014 року, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 6461,25 грн., а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення Позивачем.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким Позивач не скористався, а суд не наділений правом самостійно збільшувати розмір позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення Позивачем, а саме 5234,51 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати за виконані роботи (надані послуги) згідно договору, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 36993,00 грн. основного боргу, 2411,13 грн. пені, 1234,45 грн. - 3% річних та 5234,51 грн. інфляційних.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір в повному обсязі має бути покладений на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" юридична адреса: вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, фактична адреса: вул. Пирятинська, 14-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17501, ідентифікаційний код 36279482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (вул. Виборзька, 99, м. Київ, 03680, ідентифікаційний номер 31115663) 36993 грн. основного боргу, 2411 грн. 13 коп. пені, 1234 грн. 45 коп. – 3% річних, 5234 грн. 51 коп. інфляційних та 1827 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В стягненні 4198 грн. 96 коп. пені та 15 грн. 20 коп. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 17 листопада 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір