Рішення № 41427532, 18.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 922/4645/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Заступник військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України, м. Суми в інтересах держави в особі 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту (ВЧ Т0330), м. Конотоп до ДП МОУ "Харківський автомобільний ремонтний завод" (в/ч А0910), м.Харків про стягнення коштів в сумі 10 676,49 грн. за участю сторін:

прокурора - Чекирда О.С.

позивача - Конончук В.В.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року до суду звернувся заступник військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство інфраструктури України в особі : 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з Державного підприємства "Харківський автомобільний ремонтний завод" ( надалі - відповідач) суму основного боргу 6583,20 грн., пені 2324,50 грн., інфляційних втрат 864,28 грн., 3 % річних - 443,69 грн., штраф 5 460,82 грн..

В обгрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору № 7/10/12 від 28.05.2012 року щодо не оплати виконаних позивачем робіт.

За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Як убачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду від 21.10.2014 року про порушення провадження у справі та від 03.11.2014 року про відкладення розгляду справи скеровувались ДП "Харківському автомобільному ремонтному заводу" за адресами вказаними позивачем. Втім, представник відповідача у судове засідання 18.11.2014 року Отже, судом ї для забезпечення прав відповідача на участь у розгляді даної справи вжиті усі необхідні заходи для належного повідомлення сторін, розгляд справи відкладався неодноразово, втім у судові засідання відповідач не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був обізнаний про розгляд справи, відтак відповідач мав можливість на реалізацію процесуальних прав визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , зокрема подати докази, письмові пояснення, в яких навести свої доводи та міркування.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Між тим, ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому, в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту.

Крім того, Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

28.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7/10/12 ( а.с.21-24). У відповідності до предмету договору, позивач доручає, а відповідач забезпечує відповідно до умов договору виконання підготовчих та вантажно - розвантажувальних робіт. ( п.1.1 договору). Місце виконання робіт : виробничі приміщення та територія ДП 126 Харківського автомобільного ремонтного заводу ( п.1.2 договору). Сторони домовились, що роботи будуть виконуватися в обсягах зазначених в локальному кошторисі на правах договірної ціни з моменту підписання по 29.06.2012 року ( п.1.3 договору). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання відповідачу, визначаються локальним кошторисом на правах договірної ціни, яка є невід*ємною частиною даного договору. Види робіт можуть бути змінені або доповнені в процесі виконання робіт, у разі виникнення непередбачених у локальному кошторисі робіт, які будуть враховані в акті виконаних робіт. ( п.1.5 договору). Договірна ціна є твердою, визначається на основі локального кошторису на правах договірної ціни, що є невід*ємною частиною договору і складає 6583,20 грн. ( в т.ч. ПДВ). Фінансування робіт здійснюється за власні кошти відповідача ( п.71. договору). Позивач протягом 10 днів з дня підписання договору перераховує підряднику аванс в розмірі 4345 грн. ( п.7.2 договору). Розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень Загальних умов на підставі актів виконаних робіт (КБ-2) ( п.8.1. договору). Відповідач визначає обсяги та вартість виконаних робіт , що підлягають оплаті , та готує відповідні документи і подає їх для підписання позивачу протягом 3 днів після виконання робіт, за 5 днів до завершення звітного періоду ( п.8.2 договору). Перерахування коштів за виконані роботи здійснюються протягом 5 днів з дня підписання документів позивачем. ( п.8.2 договору).

Так, на виконання умов договору , сторони погодили договірну ціну на підрядні роботи ( а.с.25-26) та підписали акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт від 27 червеня 2012 року на суму 6583,20 грн. ( а.с.27-29).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу 6583,20 грн. визнає підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню .

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасне перерахування коштів за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на період , коли сплачується пеня, включаючи день оплати ( п.10.2 договору).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);

Нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України, враховуючи, що термін оплати сторони погодили п.8.2 договору, а саме 5 днів з дня підписання документів відповідачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач нарахував пеню за період з 04.07.2012 року по 17.07.2014 року, тобто після строку позовної давності. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2324,50 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню. Так, акт приймання виконаних будівельних робіт датований 27.06.2012 року,

Щодо стягнення з відповідача суми 1307,97 грн., у тому числі 3% річних - 443,69 грн., інфляційних витрат - 864,28 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати послуг, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд стягує з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 443,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 864,28 грн.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Таким чином, у зв`язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне судові витрати у даній справі покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до цього винести з цього приводу додаткове рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1,2,33,44,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський автомобільний ремонтний завод" ( м.Харків, вул.Цемента,2 МФО 380009, р/р 260043092 в ОА "Ерсте Банк" м. Київ, код ЄДРПОУ 07934846) на користь 36 шляхо - відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) ( Сумська обл., м. Конотоп, вул.Клубна,87 р/р 35212001087897 ГУДКСУ у Сумській області, код 38426944, МФО 837013) суму основного боргу 6583,20 грн., інфляційні втрати - 864,28 грн., 3 % річних - 443,69 грн..

В частині стягнення пені 2324,50 грн. та штрафу 460,82 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський автомобільний ремонтний завод" ( м. Харків, вул.Цемента,2 МФО 380009, р/р 260043092 в ОА "Ерсте Банк" м. Київ, код ЄДРПОУ 07934846) на користь Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1827 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.11.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова