Рішення № 41427385, 11.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 922/4115/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс", с. Липці про стягнення 151444,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Логінова Т.С., довіреність № 702 від 18.09.2014 року; Мелешко О.С., довіреність № 701 від 18.09.2014 року;

відповідача - Богословець С.В., довіреність № 01/10 від 01.10.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВМЕТАЛ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ ПЛЮС" суму боргу у розмірі 147717,40 грн., пеню у розмірі 2552,23 грн., 3% річних у розмірі 308,27 грн., одноразовий 10% штраф у розмірі 14771,74 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконання відповідачем умов договору поставки товару № 1 від 08.01.2014 року щодо оплати поставленого товару. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2014 року прийнята до провадження заява позивача про зменшення позовних вимог за вх. 34652, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1 від 08.01.2014 року у розмірі 151444,47 грн., з яких: 128587,43 грн. сума боргу, 3094,31 грн. пені, 403,99 грн. 3% річних, 19358,74 грн. штрафу. Розгляд справи продовжено з її урахуванням.

13 жовтня 2014 року від позивача до канцелярії суду надійшли із супровідним листом за вх. № 35620 додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

28 жовтня 2014 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 37735 із запереченнями в частині стягнення штрафу. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

05 листопада 2014 року представник позивача надав до канцелярії суду письмові доповнення та пояснення до позовної заяви за вх. № 38904 та вх № 38903, які долучені до матеріалів справи.

Представники позивача у призначеному судовому засіданні 11 листопада 2014 року підтримують заявлені позовні вимоги з урахуванням зменшення вх.34652 та просять суд задовольнити позов. Також представник позивача надав заяву за вх. № 39908, відповідно до якої просить клопотання про забезпечення позовних вимог за вх. № 34349 не розглядати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

08 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" було укладено договір поставки товару № 1 (надалі договір).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник поставляє товар у обсягах та кількості згідно з заявкою покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом поставки є наступний товар - металопродукція.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний протягом 3-х банківських днів з моменту отримання заявки від покупця, повідомити покупця про підтвердження або відмову від замовлення. Підтвердженням заявки є виставлення рахунку на оплату товару.

Постачальних зобов'язаний видати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, сертифікат якості, рахунок, податкову накладну ( п. 2.1.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що днем виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару вважається дата видачі видаткової накладної на товар згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець оплачує постачальнику товар за цінами, вказаними в рахунку на оплату та накладній на отримання товару.

Відповідно до п. 4.5. Договору, розрахунок здійснюється протягом 60 календарних днів з дати видачі видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 128587,43 року. Вказане підтверджується виписками банку про рух коштів позивача, а також Актом звірки розрахунків від 06.10.2014 року та Актом звірки розрахунків від 03.11.2014 року, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, а також видатковими накладними..

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 1 від 08.01.2014 року складає 128587,43 грн., яка підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 128587,43 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а також визнаною відповідачем, та такою що підлягає задоволенню.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3094,31 грн. та штрафу у розмірі у розмірі 19358,74 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 6.2. Договору передбачено, у разі прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми платежу за кожний прострочений день неоплаченої в термін товару., а також одноразовий штраф 10% від вартості не сплаченого вчасно товару.

Перерахувавши суму пені відповідно до діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором складає 3094,31 грн., яка підлягає задоволенню.

Також, відповідно до п. 6.2. Договору, у разі прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує одноразовий штраф 10% від вартості не сплаченого вчасно товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткових накладних, доданих до матеріалів справи, відповідачем було отримано продукції на загальну суму 193587,43 грн. та сума всієї отриманої продукції не була оплачена відповідачем своєчасно. Тільки 19.09.2014 року відповідач перерахував платіжним дорученням №1787 на рахунок позивача суму у розмірі 20000,00 грн. та 23.09.2014 року платіжним дорученням № 1796 була перерахована сума у розмірі 45000,00 грн.

Одже, базою розрахунку одноразового штрафу становить сума не сплаченого своєчасно товару, яку відповідач не оспорює, а визнав її в Акті звірки розрахунків від 15 вересня 2014 року, а саме - 193587,74 грн. Вказаний Акт звірки розрахунків був складений за період з 08.01.2014 року по 15.09.2014 року згідно договору поставки №1 від 08.01.2014 року. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Беручи до уваги суму отриманої та несвоєчасно оплаченої металопродукції, одноразовий штраф становить 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару становить ( 193587,43 грн. х10%) 19358,74 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 403,99грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування 3% річних та суми визначені вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 403,99 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем плюс" (62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, буд. 92а, код ЄДРПОУ 30690309, п/р 26007321078001 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (61140, м.Харків, вул. Чугуївська, 78, код ЄДРПОУ 35247968, п/р 26002000072356 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 128587,43 грн. заборгованості, 3094,31 грн. пені, 403,99 грн. 3% річних, 19358,74 грн. штрафу, 3028,89 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4115/14