Рішення № 41427070, 11.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 р. Справа № 914/3222/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсинтез», м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат», м. Львів,

про: стягнення 26 500 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 1 285 грн. 07 коп. трьох відсотків річних, 3 339 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 4 267 грн. 56 коп. пені та стягнення судових витрат

За участю представників:

Від позивача: Шуненко Н. Ю. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Анцупова С. В. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсинтез» до Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» про стягнення 26 500 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 1 285 грн. 07 коп. трьох відсотків річних, 3 339 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 4 267 грн. 56 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

В судовому засіданні 14.10.2014 року оголошено перерву до 11.11.2014 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

В судовому засіданні 11.11.2014 року оголошено перерву до 13:00 год. 11.11.2014 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 11.11.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 03.11.2014 року подав доповнення до відзиву, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до відзиву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсинтез» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 32990002, знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 156, що підтверджується долученими до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №714123, Довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №541820 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 09.10.2014 року №19419547 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 00333598, знаходиться за адресою: 79015, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 132, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 19.09.2014 року №19322926 (докази в матеріалах справи).

22.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсинтез» (надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Львівський жиркомбінат» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір постачання №22.07/13 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити у встановлений термін товар згідно специфікації у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар і сплатити його вартість на умовах договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним Договору постачання від 22.07.2013 року №22.07/13 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (Інкотермс-2010) автомобільним транспортом у терміни, визначені специфікацією, якщо інше не зазначено у специфікації.

Пунктами 3.3. та 3.4. договору встановлено, що перехід права власності на товар, а також ризиків випадкової загибелі чи пошкодження товару відбувається в момент отримання товару покупцем.

Згідно пункту 3.5. договору документами на товар, які постачальник зобов'язаний передати покупцю є рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна.

Розділом 5 договору встановлено зобов'язання сторін, розділом 6 - їх відповідальність.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору постачальник зобов'язаний своєчасно поставити товар покупцю згідно умов договору.

Згідно пункту 6.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань винна сторона в повному обсязі відшкодовує іншій стороні завдані збитки.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у разі поставки товару неналежної якості постачальник зобов'язаний замінити товар, який не відповідає вимогам пункту 3.5. договору, на належний товар за свій рахунок протягом 10 днів. Неякісний товар замінюється на підставі документів, які підтверджують, що якість поставленого товару не відповідає вимогам, передбаченим договором та нормативними документами.

Згідно пункту 6.3. договору за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості отриманого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 10.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року.

Специфікацією від 22.07.2013 року 31 до договору сторонами погоджено, що предметом поставки є клапан запобіжний для котла SN-250 BESA тип 252C DN 25х40 у кількості 1 штука вартістю 26 500 грн. 00 коп.

Пунктом 3 специфікації встановлено, що термін оплати товару складає 14 календарних днів з моменту поставки товару (належним чином завірена копія специфікації в матеріалах справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, видатковою накладною від 25.12.2013 року №201 на підставі Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 25.12.2013 року №1901 передав, а відповідач отримав товар за договором. Окрім товару позивачем відповідачу видано податкову накладну від 25.12.2013 року №201, рахунок від 25.12.2013 року №327703та товарно-транспортну накладну від 25.12.2013 року №2800 0778 4637 (належним чином завірені копії накладних, довіреності та рахунку в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого за договором товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 26 500 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 22.04.2014 року звертався до відповідача претензією №22/04.1 із вимогою про оплату поставленого за договором товару. Відповідачем вказану претензію отримано 21.05.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка уповноваженої особи про отримання, виконана на повідомленні про вручення поштового відправлення (належним чином завірена копія претензії та доказів її надсилання на адресу відповідача в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару складає 26 500 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 10.10.2014 року за вх. №43231/14, проти позовних вимог позивача заперечує, вважає позов безпідставним і необґрунтованим, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що поставлений позивачем товар вийшов з ладу і був повернений відповідачем позивачу згідно накладної на повернення від 24.10.2013 року №13, про що відповідачем складено Акт огляду клапана запобіжного від 03.10.2013 року б/н (належним чином завірені копії акту та накладної в матеріалах справи).

Окрім того, відповідач зазначає, що після здійснених позивачем ремонтів товар передано відповідачу, однак він знову вийшов з ладу, про що відповідачем складено акти від 03.10.2013 року б/н від 25.02.2014 року б/н і скеровано позивачу для проведення гарантійного ремонту (належним чином завірені копії актів в матеріалах справи).

Окрім того, як на підставу своїх заперечень, відповідач покликається на те, що товар за договором не має сертифіката відповідності, а отже, не може продаватись на вітчизняному ринку товарів і послуг.

Відповідач претензією від 17.03.2014 року вих. №945/02/03 висловив вимогу про заміну неякісного товару на інший за гарантійними зобов'язаннями (належним чином завірена копія претензії в матеріалах справи).

Позивачем 14.10.2014 року подано до суду пояснення вх. №43451/14, у яких спростовує заперечення відповідача тим, що в Україні діє система сертифікації УкрСЕПРО, а товари і послуги, які підлягають обов'язковій сертифікації, включаються до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року №28 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за №466/10746.

Так, позивач вказує на те, що товар, поставка якого була предметом договору, не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, оскільки не включений до вищевказаного Переліку, а добровільна сертифікація товару позивачем не проводилась.

Окрім того, позивач зазначає, що приймання продукції по якості здійснювалось сторонами у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при раді міністрів України від 25.04.1966 року №П-7 (у чинній редакції), а передбаченого вказаною інструкцією акту про невідповідність поставленого товару вимогам стандартів відповідачем не складено, позивача про виявлені при прийнятті товару недоліки у встановленому порядку не повідомлено. Відтак, на думку позивача, товар за договором відповідачем прийнято по кількості і якості.

Докази складання акту про невідповідність товару, а також повідомлення позивача про невідповідність товару і виклик представника позивача для складання акту в порядку, визначеному Інструкцією, в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи сторонами суду не заявлені та не подані.

З підстав наведеного позивач просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору постачання від 22.07.2013 року №22.07/13, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при раді міністрів України від 25.04.1966 року №П-7 (у чинній редакції) (надалі - Інструкція) встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності проводиться в точній відповідності до стандартів, технічних умов, основних і особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також по супровідних документах, посвідчуючих якість і комплектність продукції, що поставляться. Відсутність вказаних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В такому разі складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, у вказаному акті вказується, які документи відсутні.

Згідно пункту 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, яка надійшла, її тари або упакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або данних, вказаних в маркуванні або супровідних документах, які засвідчують якість продукції (пункт 14 Інструкції), отримувач призупиняє отримання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості чи некомплектної продукції в умовах, які запобігають погіршенню її якості і змішуванню з іншою, однорідною продукцією.

Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в прийманні продукції і складанні двостороннього акту представника виготовлювача або відправника з іншого міста.

Відповідно до пункту 29 Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників отримувача і виготовлювача (відправника), складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності.

В цьому акті має бути зазначено:

а) найменування одержувача продукції та його адреса;

б) номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених у пп. 19 і 20 цієї Інструкції, зроблена з порушенням встановлених термінів приймання, в акті мають бути вказані причини затримки приймання, час їх виникнення та усунення;

в) прізвища, ініціали людей, які брали участь у прийманні продукції за якістю і в складанні акта, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь у перевірці продукції за якістю і комплектності, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю;

г) найменування та адреси виробника (відправника) і постачальника;

д) дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або відмітка про те, що виклик виготовлювача (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений;

е) номери і дати договору на поставку продукції, рахунки-фактури транспортної накладної (коносамента) і документа, що посвідчує якість продукції;

ж) дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розтину вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача;

з) номер і дата комерційного акта (акта, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту;

і) умови зберігання продукції на складі отримувача до складання акта;

к) стан тари і упаковки в момент огляду продукції, зміст зовнішньої маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред'явлена продукція - виробника або відправника, дата розкриття тари і упаковки. Недоліки маркування, тари та упаковки, а також кількість продукції, до якого належить кожен із встановлених недоліків;

л) при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови поставки, інші обов'язкові правила і договір);

м) за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена і отримана продукція, справність пломб, відбитки на них; транспортне і відправне маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

н) кількість (вага), повне найменування та перерахування пред'явленої до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованої, підлягає виправленню у виробника або на місці, у тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, зазначеному в документі, що засвідчує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться у нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов'язкові правила;

п) кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх;

р) номера стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалася перевірка якості продукції;

с) номер бракувальника підприємства - виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказаний;

т) чи здійснювався відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані;

у) інші дані, які, на думку осіб, що у приймання, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості або некомплектності продукції;

ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їх виникнення.

Пунктом 30 Інструкції встановлено, що акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згідна із змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, що не відповідають дійсності.

До складеного в порядку, передбаченому Інструкцією, акту мають додаватись:

а) документи виготовлювача (відправника), що засвідчують якість і комплектність продукції;

б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлені неналежну якість і некомплектність продукції;

в) транспортний документ (накладна, коносамент);

г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні;

г1) акт, складений відповідно до п. 16 цієї Інструкції;

д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб);

е) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або її некомплектності (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомості про льодопостачанні, температурному режимі, а також відомість подачі і прибирання вагонів, пам'ятка прийомоздавача при вивантаженні вантажу засобами вантажоодержувачів на місцях загального користування та ін.).

Згідно з приписами частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису (ч.3 ст. 673 ЦК України).

У відповідності до частини другої статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно частини першої статті 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У частині першій статті 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 687 ЦК України).

Тобто, покупець має здійснювати перевірку додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо якості, комплектності, тари, упаковки відповідно до договору та актів цивільного законодавства. Таким актом є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (зі змінами та доповненнями), затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів України від 25.04.1966 за №П-7 і є чинною на даний час. Додержання правил цієї Інструкції є обов'язковим, якщо купівля-продаж товарів здійснюється на підставі договору поставки (аналогічну правову позицію викладено в Постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року у справі №922/4520/13).

Таким чином, судом встановлено, що складений відповідачем акт не відповідає вимогам Інструкції, а відтак, відповідачем прийнято товар за якістю і кількістю. Докази складання іншого акту в порядку, передбаченому Інструкцією в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи сторонами суду не заявлені та не подані.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4 267 грн. 56 коп. пені за прострочення оплати поставленого за договором товару, нарахованої у відповідності до пункту 6.3. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Приписами частини п'ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається із позовних матеріалів, поставку товару за договором здійснено 25.12.2013 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином завіреною копією видаткової накладної від 25.12.2013 року №201. Пунктом 3 Специфікації №1 до договору від 22.07.2013 року встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Відтак, прострочення оплати поставленого за договором товару настало 09.01.2014 року.

В судовому засіданні перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2650009.01.2014 - 14.04.2014966.5000 %0.036 %*906.082650015.04.2014 - 09.07.2014869.5000 %0.052 %*1186.33

Так, загальна сума пені становить 2 092 грн. 41 коп. (906,08 + 1186,33).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 267 грн. 56 коп. пені підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 092 грн. 41 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 285 грн. 07 коп. трьох відсотків річних та 3 339 грн. 00 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні перераховано розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

три відсотки річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів2650009.01.2014 - 31.08.20142353 %511.85

інфляційні втрати:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?09.01.2014 - 31.08.2014265001.1293420.9829920.98

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 285 грн. 07 коп. трьох відсотків річних та 3 339 грн. 00 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 511 грн. 85 коп. трьох відсотків річних та 3 339 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до вимог статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача 1 674 грн. 80 коп. судового збору, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого за договором товару.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» (79015, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 132; код ЄДРЮО та ФОП 00333598) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсинтез» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 156; код ЄДРЮО та ФОП 32990002) 26 500 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 2 092 грн. 41 коп. пені, 511 грн. 85 коп. трьох відсотків річних, 3 339 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 674 грн. 80 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.11.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 17.11.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.