Рішення № 41427052, 13.11.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 рокуСправа № 912/2954/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2954/14

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до відповідача: управління освіти Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

про стягнення 141 274,44 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Черноморченко Н.А., довіреність № 77/1-01-09 від 14.01.14, спеціаліст управління.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимогу про стягнення з управління освіти Кіровоградської міської ради заборгованості в сумі 141 274,44 грн., з якої: 117 649,99 грн. сума основного боргу, 3 586,94 грн. пені, 16 547,97 грн. інфляційних втрат та 3 489,54 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю щодо проведення розрахунку за товар.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 912/2954/14 за даним позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2014 надав письмовий відзив, згідно якого повідомив про здійснення оплати суми основного боргу в розмірі 117 649,99 грн. згідно платіжного доручення № 1866 від 09.09.2014.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 15.10.2014 повідомлено про те, що несвоєчасний розрахунок з позивачем виник не з його вини, а тому немає підстав для сплати пені.

Позивач листом від 09.10.2014 повідомив про сплату відповідачем 117 649,99 грн. основного боргу та на підтвердження викладеного надав суду копію банківської виписки від 26.09.2014.

Представник позивача в судове засідання 13.11.2014 не з'явився.

Натомість, 16.11.2014 на адресу господарського суду надійшов лист фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтримання позовних вимог та про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 03.07.2013 укладено договорів про закупівлю № 68, за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Продавець) зобов'язався поставити управлінню освіти Кіровоградської міської ради (Покупець) товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (надалі - Договір) (а.с. 8-11).

Предметом закупівлі згідно Договору є шкільна парта: стіл учнівський - 270 од., стілець учнівський - 540 од., (код 31.01.1 Меблі конторські/офісні та меблі для підприємств торгівлі) загальною вартістю з урахуванням ПДВ 145 800,00 грн. (пункти 1.1., 2.1. Договору).

Строк дії Договору до 31.12.2013 (пункт 8.1. Договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 N2289-VI, який діяв на час укладення між сторонами Договору, договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти. До поняття державних коштів, згідно наведеного Закону, включено кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Згідно ст. 40 Закону договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За вимогами частини першої ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору згідно видаткової накладної № 15 від 17.09.2013 поставлено відповідачеві товар на суму 145 800,00 грн. (а.с. 12).

Товар отримано посадовою особою відповідача, уповноваженою на отримання відповідного товару згідно довіреності № 169 від 17.09.2013 (а.с. 13), що відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 N 9, якою встановлено, що товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до пункту 2.2. Договору оплата за товар здійснюється за фактично отриманий товар відповідно рахунків, накладних протягом 30 календарних днів.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 15 від 17.09.2013, розрахувався частково в сумі 28 150,01 грн., що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 15, 16).

На час подання позову заборгованість відповідача становила 117 649,99 грн. (145 800,00 грн. (ціна товару) - 28 150,01 грн. (часткова оплата), що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідач у наданому до суду відзиві отримання товару в сумі 145 800,00 грн. та наявність кредиторської заборгованості в сумі 117 649,99 грн. не заперечив та повідомив, що для оплати товару до управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді були передані відповідні документи по Договору. Однак, з незалежних від управління освіти причин, кошти управлінням казначейської служби фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 перераховані не були.

Дослідивши наведені відповідачем обставини, господарський суд враховує наступне.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому, відповідно до пункту 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Отже, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Відповідна позиція викладена в пункті 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, наведені відповідачем у відзиві обставини не є припиненням зобов'язання та не звільняють відповідача від обов'язку виконати своє зобов'язання, а також від відповідальності за його невиконання.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між тим, в судовому засіданні 30.09.2014 відповідачем повідомлено про сплату в рахунок погашення заборгованості за Договором № 68 від 03.07.2013 117 649,99 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1866 від 09.09.2014 (а.с. 31) та не заперечується позивачем, про що свідчить надана ним відповідна банківська виписка (а.с. 38).

Отже, відповідачем після звернення позивача з позовом у даній справі та порушення провадження у справі сплачено суму основного боргу в розмірі 117 649,99 грн., що є підставою для припинення провадження у справі згідно пункту 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмета спору в частині стягнення 117 649,99 грн. основного боргу.

Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ст. 216 Господарського кодексу України). За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).

Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, сума пені за прострочення оплати отриманого товару за період з 18.10.2013 по 18.04.2014 становить 3 586,94 грн. (а.с. 3), що відповідає наведеним вище вимогам законодавства та умовам Договору.

За викладених обставин, з огляду на підтвердження матеріалами справи наявності порушення зі сторони відповідача грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені в розмірі 3 586,94 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 16 547,97 грн. та 3% річних в розмірі 3 489,54 грн. підлягають задоволенню оскільки в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наведеної норми правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Розрахунок позивача інфляційних нарахувань в період з листопада 2013 по липень 2014, що становить 16 547,97 грн. (а.с. 3), та 3% річних за період прострочення з 18.10.2013 по 02.09.2014, що становить 3 489,54 грн. (а.с. 4) відповідає вимогам законодавства і матеріалам справи, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з управління освіти Кіровоградської міської ради 117 649,99 грн. основного боргу, 3 586,94 грн. пені, 16 547,97 грн. інфляційних втрат та 3 489,54 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 3 586,94 грн. пені, 16 547,97 грн. інфляційних втрат та 3 489,54 грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 117 649,99 грн. суми основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За правилами частин першої та другої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що спір виник внаслідок несвоєчасної оплати товару поставленого позивачем, господарський суд покладає судовий збір в розмірі 2 825,49 грн. на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління освіти Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 05403286) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 23 624,45 грн., з яких: 3 586,94 грн. пені, 16 547,97 грн. інфляційних втрат та 3 489,54 грн. 3% річних, а також 2 825,49 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 117 649,99 грн. суми основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.2014.

Суддя В.В.Тимошевська