Рішення № 41426474, 18.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.14р. Справа № 904/7820/14за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО АУДИТУ", м. Дніпродзержинськ

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Жовті Води

про стягнення 54 515, 22 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Кравченко Ю.О. - довіреність № 2 від 15.01.14 року;

від відповідача: Левченко І.А. - довіреність №18/5724 від 13.08.14 року.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО АУДИТУ" звернулось до господарського суду з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості у розмірі 54 515,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 372/62 від 04.04.12 на створення (передачу) послуг (науково-технічної продукції).

Представник позивача з'явився в судове засідання, позовні вимоги підтримав, надав витребувані ухвалами суду документи та пояснення.

Представник відповідача з'явився в судове засідання. Надав відзив, в якому проти позову суми основного боргу не заперечує. Заперечує проти штрафних санкцій та нарахувань, просить суд застосувати строк позовної давності.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 11.11.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (виконавець) та Відповідачем (замовник) укладений договір № 372/62 від 04.04.12 на створення (передачу) послуг (науково-технічної продукції) (Договір).

Згідно предмету договору Виконавець приймає на себе виконання послуг (науково-технічної продукції): «Інженерні послуги (технічна експертиза існуючих об'єктів, обстеження і оцінка технічного стану будівель і споруд). Лот № 10. Обстеження, оцінка технічного стану, паспортизація об'єктів Автотранспортного господарства ДП «СХІДГЗК», а Замовник приймає на себе приймання і оплату послуг.

Обстеженню підлягали наступні об'єкти:

- Будівля адміністративного корпусу з прохідною АТГ;

- Будівля складу (ангар);

- Будівля допоміжного складу запасних частин;

- Будівля допоміжного складу;

- Будівля з навісом вулканізаційного відділення;

- Дві споруди протипожежних водоймищ;

- Споруда зварювального навісу;

- Очисна споруда мийок автотранспорту.

Остаточний термін здачі робіт за Договором - жовтень 2012 р. (п.1.3).

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.12, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.7.1).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов договору Позивач виконав свої зобов'язання, і надав відповідачу послуги на загальну суму 43 333,40 грн. Надання послуг підтверджується актом приймання - передачі (а.с.17).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.3 договору, підставою для оплати виконаних послуг є Акт здачі-приймання виконаних послуг, підписані з двох сторін та рахунок доданий до нього. Замовник здійснює оплату наданих послуг з відстрочкою платежу на протязі 15-ти банківських днів від дати підписання Актів здачі-приймання виконаних послуг.

Акт здачі-приймання виконаних послуг, був підписаний сторонами 30.12.12. Отже, розрахунки за цим Договором повинні бути здійснені відповідачем у строк до 20.11.2012.

Однак, Відповідач порушив вимоги чинного законодавства України і договору, та не оплатив повністю вартість отриманих послуг. Станом на день винесення рішення, заборгованість в розмірі 41 333,40 грн. залишилась несплаченою.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 41 333,40 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 230 та п.6 ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1 договору, встановлено, що за кожен день прострочення оплати винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі передбаченому ст. 231 ГК України від обсягу невиконаних робіт або неоплаченої суми.

На підставі цього пункту договору, у зв'язку із прострочкою виконання відповідачем зобов'язань у період з 20.11.12 по 31.08.14., позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 682,92 грн.

Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Умовами п. 4.1 договору конкретний розмір пені не визначений. Чинне законодавство, також, не містить обов'язок та умови сплати пені за такими правовідносинами.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних за період з 20.11.12 по 31.08.14 в сумі 2 208,32 грн. Позовні вимоги по стягнення 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, обчислені правильно, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення сум втрат від інфляції в розмірі 5 290,68 грн. за період з 20.11.12 по 31.08.14.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Отже, позивачем неправомірно включено до розрахунку індекс інфляції за місяць, в якому платіж мав бути здійснений. Під час здійснення правильного розрахунку, судом встановлено, що інфляційні втрати за період грудень 2012 - серпень 2014 складають суму в розмірі 5 661,23 грн. Разом із тим, позивач заявив до стягнення суму в розмірі 5 290,68 грн. Оскільки, відсутні підстави зазначені у пункті два статті 83 ГПК України, то, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3% в межах заявленої суми в розмірі 5 290,68 грн.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної даності до вимог про стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

В задоволенні вимог про стягнення пені судом відмовлено.

Правова природа пені, процентів річних та інфляційних втрат є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника. При цьому, до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується, та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу). Тому, заява відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно.

Керуючись ст. 173, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код 14309787) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО АУДИТУ" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Прохідний тупик, б.8, офіс 6, код 34704812) суму основного боргу у розмірі 41 333,40 грн., 2 208,22 грн. - 3% річних, 5 290,68 грн. - втрат від інфляції, 1636,55 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 17.11.14.

Суддя М.О.Ніколенко