Рішення № 41426330, 17.11.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2014 р. справа №903/1024/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

про стягнення 90 953 276 грн. 52 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Старчик А.А. - головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту (дов. №14-90 від 18.04.2014р.)

від відповідача: Наумчук В.А. - представник (дов. від 08.01.2014р. №27/08)

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 90 953 276,52 грн., в тому числі 71 369 302,07 грн. заборгованості по оплаті природного газу, переданого у 2013 році на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р., 7 085 613,80 грн. загальної суми пені, нарахованої за прострочення виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого та спожитого газу, 9 707 861,06 грн. загальної суми збитків, завданих інфляційними процесами, та 2 790 499,59 грн. загальної суми трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом засвідчується, що позовна заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 02.10.2014р. №14/2-5933 на адресу господарського суду Волинської області була направлена позивачем поштовою кореспонденцією 13.10.2014р. (конверт - а.с. 67), поступила та була зареєстрована службою діловодства суду 15.10.2014р. за вх №01-32/1063/14.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні 27.10.2014р. в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України, з метою надання можливості відповідачу підготувати та надати суду контррозрахунки заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та процентів річних, надання можливості позивачу ознайомитись із поясненнями та клопотаннями ДКП "Луцьктепло", оголошувалась перерва до 17 листопада 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав частково, просить задовольнити їх в частині стягнення нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних, поклавши на ДКП "Луцьктепло" обов'язок відшкодування ПАТ "НАК "Нафтогаз України" понесених у зв'язку з поданням позову судових витрат, просить припинити провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу 71 369 302,07 грн. у зв'язку з погашенням заборгованості 14 жовтня 2014 року.

При цьому представник посилається на укладення 28.12.2012р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2, передачу згідно зазначеної угоди відповідачу природного газу, його отримання та споживання ДКП "Луцьктепло", не проведення у встановлені угодою строки та порядку належних розрахунків по оплаті газу, нарахування у зв'язку з цим сум пені, інфляційних, процентів річних.

Відповідач у письмових поясненнях від 23.10.2014р. (а.с. 70-74) та представник ДКП "Луцьктепло" в судовому засіданні укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. та отримання газу на підставі угоди підтвердив, засвідчив на проведенні з позивачем повних розрахунків по оплаті газу, однак, із порушенням при цьому умов угоди стосовно термінів таких розрахунків. Неналежне та несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті отриманого природного газу пояснює важким фінансово-економічним становищем підприємства. При цьому посилається на те, що відповідач є комунальним підприємством власником майна якого є територіальна громада міста Луцька, чинні тарифи, які затверджені постановами НКРЕ, НКРКП та рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради не є економічно обґрунтованими та не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, основними споживачами теплової енергії, яка виробляється підприємством з природного газу, поставленого позивачем згідно угоди №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р., є населення і інші споживачі, котрі, в свою чергу, несвоєчасно і не в повній мірі оплачують отримані послуги. Станом на 01.01.2013р. борг населення за послуги з теплопостачання становив 41,23 млн. грн., станом на 01.01.2014р. - 40,85 млн. грн.

Засвідчується відповідачем і те, що несвоєчасна оплата газу була частково зумовлена неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов'язань. Так, у п. 3.4 укладеного між сторонами договору передбачено, що продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. В даному випадку акти приймання-передачі газу за період з січня по липень 2013 року передавались ДКП "Луцьктепло" із запізненнями, що, в свою чергу, призвело до виникнення певної невизначеності у правовідносинах сторін, зумовило затримку в оплаті отриманого газу.

Також представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у відзиві від 10.11.2014р. на позовну заяву (а.с. 101-105), засвідчив на наявності підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості 71 369 302,07 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору (погашення заборгованості було здійснено ДКП "Луцьктепло" на підставі платіжного доручення №4 від 02.10.2014р., платіж проведено Управлінням Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області 14 жовтня 2014 року), а також просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ДКП "Луцьктепло" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних з огляду на ті обставини, що порушення строків оплати за спожитий природний газ відбуваються не з вини ДКП "Луцьктепло", заборгованість по оплаті спожитого природного газу виникла у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені постановами НКРЕ, НКРКП та рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради і на відшкодування яких із Державного бюджету не перераховувалися субвенції відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання".

Своїми усними поясненнями присутній в засіданні суду представник позивача стосовно обставин, викладених відповідачем у відзиві від 10.11.2014р. на позовну заяву, заперечив, засвідчуючи, що відносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2683-ТЕ-2, відповідальність у вигляді пені за прострочку здійснення належних розрахунків передбачена саме цією угодою, договір від 01.10.2014р. №504/30 про організацію взаєморозрахунків не змінює основних умов угоди купівлі-продажу природного газу, а лише змінює спосіб виконання цієї угоди щодо порядку проведення розрахунків по оплаті спожитого газу, відсутність коштів на оплату природного газу не звільняє боржника від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Продавець) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло", м. Луцьк (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 (а.с. 18-23) згідно з умовами котрого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було взято на себе зобов'язання щодо передачі у власність Покупця у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), в обсягах і порядку, передбачених угодою, а ДКП "Луцьктепло", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття газу та проведення його оплати у визначеному договором порядку.

Положеннями розділу 11 договору визначалось, що угода набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 3.1 договору передбачалось, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору позивачем у період 2013 року було передано, а відповідачем прийнято та в подальшому спожито, природного газу загальною вартістю 104 377 994,03 грн., підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі природного газу (а.с. 24-50).

Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. впродовж 2013 року господарських операцій.

Передача позивачем природного газу у вказаних об'ємах та його отримання відповідачем не заперечується представником ДКП "Луцьктепло" в судовому засіданні.

Пунктом 6.1 договору від 28.12.2012р. №13/2683-ТЕ-2 сторонами було передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, ДКП "Луцьктепло" взяті на себе згідно договору №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) не виконало. Фактично відповідачем, на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом (направлення позовної заяви до суду поштовим зв'язком 13 жовтня 2014 року) було проведено часткові розрахунки по оплаті спожитого газу на суму 33 008 691,96 грн.

Судом встановлено, що платежі на суму 33 008 691,96 грн. проводились із допуском у певні періоди порушень встановлених угодою граничних термінів, що, в свою чергу, призводило до прострочення платежів на той чи інший час та виникнення боргу у той чи інший період на певну суму.

Матеріали справи (а.с. 10-17, 51-54) містять в собі документи (розрахунки ціни позову, реєстри проведених оплат), котрі свідчать про те, коли і на яку суму відповідачем здійснювались відповідні платежі, відображають дату проведення розрахунку, суму платежу, призначення платежу, розрахунковий період, обов'язкові реквізити платіжного документа.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у ДКП "Луцьктепло" у певні періоди заборгованості по оплаті газу, наявність станом на 13.10.2014р. боргових зобов'язань (залишку боргу) на суму 71 369 302,07 грн. виступило підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу сум пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, подальше звернення до суду із позовом про стягнення боргу та нарахованих сум.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу природного газу, його отримання ДКП "Луцьктепло" та несвоєчасне проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, виникнення у певні періоди заборгованостей різного розміру, в тому числі заборгованості в розмірі 71 369 302,07 грн. станом на 13 жовтня 2014 року, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення суми боргу 71 369 302,07 грн. на момент пред'явлення позову.

Одночасно з цим, враховуючи ту обставину, що заборгованість в розмірі 71 369 302,07 грн. була погашена відповідачем шляхом її сплати згідно платіжного доручення №4 від 02.10.2014р. (платіж, згідно відмітки Управління ДКС України в м. Луцьку Волинської області, був проведений 14 жовтня 2014 року) суд вважає за необхідне провадження у справі в частині вимог щодо стягнення суми основної заборгованості припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору із покладенням на відповідача обов'язку відшкодуванням позивачу витрат, пов'язаних із сплатою в цій частині позову судового збору (на суму 57 344,49 грн.)

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. сторонами було передбачено, що у випадку невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також пунктом 9.3 угоди було визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 7.2 договору №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. сторонами було визначена відповідальність боржника за несвоєчасне виконання зобов'язань в частині оплати відпущеного газу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, сторони у п. 7.2 договору №13/2683-ТЕ-2 визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Покупцем умов договору щодо строків оплати вартості газу. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати природного газу в повному обсязі у визначені терміни не виконав, допускав у зв'язку з цим виникнення та існування боргу, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати отриманого та спожитого природного газу, існування у ті чи інші періоди боргу по його оплаті, позивачем, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 7.2 договору №13/2683-ТЕ-2 було нараховано відповідачу 7 085 613,80 грн. загальної суми пені.

Судом встановлено, що нарахування пені було здійснено позивачем у наступному порядку, періоди та розмірах:

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 17 074 769,68 грн., переданого у січні місяці 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.02.2013р. по 13.08.2013р. 824 533,17 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 13 581 045,10 грн., переданого в лютому 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.03.2013р. по 13.09.2013р. 979 323,58 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 16 322 516,46 грн., переданого в березні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.04.2013р. по 13.10.2013р. 1 143 470,54 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 8 362 382,79 грн., переданого в квітні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.05.2013р. по 13.11.2013р. 575 057,01 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 3 301 520,93 грн., переданого в травні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.06.2013р. по 13.12.2013р. 220 613,96 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 2 780 573,22 грн., переданого в червні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.07.2013р. по 13.01.2014р. 184 508,17 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 1 714 567,60 грн., переданого в липні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.08.2013р. по 13.02.2014р. 112 362,90 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 1 945 270,88 грн., переданого в серпні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.09.2013р. по 13.03.2014р. 125 403,35 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 3 326 527,94 грн., переданого в вересні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.10.2013р. по 13.04.2014р. 215 631,92 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 9 350 610,12 грн., переданого в жовтні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.11.2013р. по 13.05.2014р. 647 369,64 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 11 458 593,67 грн., переданого в листопаді 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.12.2013р. по 13.06.2014р. 855 784,28 грн. пені;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 15 159 615,64 грн., переданого в грудні 2013 року: за періоди прострочення платежів з 14.01.2014р. по 13.07.2014р. 1 201 555,29 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд засвідчує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 9 707 861,06 грн. загальної суми інфляційних та 2 790 499,59 грн. загальної суми трьох процентів річних, зокрема:

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 17 074 769,68 грн., переданого у січні місяці 2013 року: 228 513,91 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.02.2013р. по 29.10.2013р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 13 581 045,10 грн., переданого в лютому 2013 року: 324 125,77 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.03.2013р. по 01.04.2014р. та 73 963,53 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.03.2013р. по 31.03.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 16 322 516,46 грн., переданого в березні 2013 року: 666 472,41 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.04.2013р. по 16.09.2014р. та 1 954 214,80 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.04.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 8 362 382,79 грн., переданого в квітні 2013 року: 337 473,69 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.05.2013р. по 16.09.2014р. та 1 116 916,72 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.05.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 3 301 520,93 грн., переданого в травні 2013 року: 124 824,63 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.06.2013р. по 16.09.2014р. та 437 226,95 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.06.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 2 780 573,22 грн., переданого в червні 2013 року: 98 272,31 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.07.2013р. по 16.09.2014р. та 368 236,81 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.07.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 1 714 567,60 грн., переданого в липні 2013 року: 56228,42 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.08.2013р. по 16.09.2014р. та 229 007,15 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.08.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 1 945 270,88 грн., переданого в серпні 2013 року: 58 837,78 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.09.2013р. по 16.09.2014р. та 275 365,62 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.09.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 3 326 527,94 грн., переданого в вересні 2013 року: 92 413,68 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.10.2013р. по 16.09.2014р. та 470 891,45 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.10.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 9 350 610,12 грн., переданого в жовтні 2013 року: 235 942,79 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.11.2013р. по 16.09.2014р. та 1 281 112,18 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.11.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 11 458 593,67 грн., переданого в листопаді 2013 року: 260 879,21 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.12.2013р. по 16.09.2014р. та 1 543 918,62 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.12.2013р. по 31.08.2014р.;

- із зобов'язань по оплаті газу вартістю 15 159 615,64 грн., переданого в грудні 2013 року: 306 514,97 грн. трьох процентів річних за періоди прострочення платежів з 14.01.2014р. по 16.09.2014р. та 1 957 007,23 грн. інфляційних нарахувань за періоди прострочки платежів з 14.01.2013р. по 31.08.2014р.

Розглянувши позовні вимоги стосовно стягнення нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних, суд вважає, що останні не підлягають до задоволення, а в позові в цій частині слід відмовити.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька. Остання є власником майна підприємства.

Основним видом господарської діяльності ДКП "Луцьктепло" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним та іншим організаціям міста Луцька.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-IV.

Статтею 8 названого Закону визначено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Таким механізмом компенсації є субвенція з Державного бюджету України спрямована на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, яка постачається населенню.

Судом засвідчується, що заборгованість ДКП "Луцьктепло" за договором купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, а саме населення, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифу, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010р. №1849 (а.с. 106). Визначений тариф діяв впродовж 2013 року.

29 січня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України №30 було затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 визначеного Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 між учасниками взаєморозрахунків, до яких належить також ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ДКП "Луцьктепло", 01 жовтня 2014 року було укладено договір №504/30 про організацію взаєморозрахунків (а.с. 107-110), предметом якого (п. 1) є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання субвенції.

Пунктами 2-9 зазначеного договору встановлено, що сторони (Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області - сторона перша, Департамент фінансів Волинської обласної державної адміністрації - сторона друга, Управління фінансів та бюджету Луцької міської ради - сторона третя, ДКП "Луцьктепло" - сторона четверта та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - сторона п'ята) погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" стороні першій у сумі 71 369 302,07 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 71 369 302,07 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 71 369 302,07 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 71 369 302,07 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 71 369 302,07 грн., у тому числі податок на додану вартість 11 894 883,68 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28 грудня 2012 року №13/2683-ТЕ-2.

Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", дату і номер договору.

Відповідно до пункту 10 договору №504/30 про організацію взаєморозрахунків договірні сторони зобов'язувались забезпечити подання до територіальних органів казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання субвенції; не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 та розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 13.10.2014р. №419 "Про розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на 2014 рік" (а.с. 111) 14 жовтня 2014 року на рахунок ДКП "Луцьктепло" надійшли бюджетні кошти в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію в сумі 71 369 302,07 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи (а.с. 114) випискою по рахунку.

14 жовтня 2014 року на виконання умов договору №504/30 від 01.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків сума коштів в розмірі 71 369 302,07 грн. була перерахована з рахунку ДКП "Луцьктепло" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно платіжного доручення №4 від 02.10.2014р. (а.с. 75) в якості оплати за спожитий природний газ, отриманий за договором купівлі-продажу природного газу №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. Судом засвідчується, що у графі "Призначення платежу" платіжного доручення №4 від 02.10.2014р. платником - ДКП "Луцьктепло" призначення платежу було визначено як "за природний газ за 2013р. зг. дог. №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. п. 24 статті 14 та п. 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" дог. Про організацію взаєморозрахунків №504/30 від 01.10.2014р., в т.ч. ПДВ 11 984 883,68 грн."

Пунктом 15 договору №504/30 про організацію взаєморозрахунків від 01.10.2014р. сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

За таких обставин суд вважає, що ДКП "Луцьктепло" вжило усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання в частині погашення заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий у відповідності до договору №13/2683-ТЕ-2 від 28.12.2012р. впродовж 2013 року природний газ, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Нормою ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На думку суду, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчу обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, у зв'язку з чим вина ДКП "Луцьктепло" у простроченні платежів за договором №13/2683-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення, що згідно ст. 217 ГК України та ст. 614 ЦК України позбавляє ПАТ "НАК "Нафтогаз України" права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведена правова позиція знайшла своє відображення у матеріалах численної судової практики, визначається також Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2014 року у справі №5011-35/1271-2012.

Зокрема, у зазначеній постанові Верховним Судом України було відмовлено у задоволенні заяви ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2013р., погодившись з висновком суду касаційної інстанції в частині відсутності підстав для застосування відповідальності, передбаченої договором та ст. 625 ЦК України до відповідача в аналогічних правовідносинах. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості внаслідок різниці між фактичною вартістю теплової енергії та тарифами, затвердженими органами державної влади, яка мала відшкодовуватися за рахунок субвенцій із державного бюджету на підставі статті 20 Закону України "Про теплопостачання", визнані Верховним Судом України обґрунтованими і правильними.

Статтею 11128 ГПК України визначається, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає, що у відповідності до ст. 49 ГПК України підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування позивачу понесених судових витрат (в частині позовних вимог стосовно стягнення нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних) відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 216, 217, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525-527, 546, 551, 599, 610, 614, 625-629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 71 369 302,07 грн. основної заборгованості припинити.

2. В частині стягнення 7 085 613,80 грн. пені, 9 707 861,06 грн. збитків, завданих інфляційними процесами, та 2 790 499,59 грн. трьох процентів річних в позові відмовити.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 57 344,49 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

17.11.2014р.