Ухвала суду № 41426274, 22.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 жовтня 2014 року Справа № 910/22121/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Чернова Є.В.,суддів:Добролюбової Т.В., Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., Удовиченка О.С.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 23.06.2014у справі№910/22121/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс"провизнання недійсною додаткової угоди №2 від 12.05.2009 до договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського міста Києва від 20.01.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014, позов задоволено: визнано недійсною додаткову угоду №2 від 12.05.2009 до договору поруки № 010/08/2400п від 06.10.2004, укладену між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір".

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2014 у справі № 910/22121/13, у якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі №916/101/14 мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 23.06.2014 у справі №910/22121/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди від 12.05.2009 №2 до договору поруки. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що оспорювана додаткова угода не відповідає актам цивільного законодавства та не може бути спрямована на реальне настання наслідків щодо зміни умов договору поруки, оскільки останній є припиненим з 23.11.2004 в силу приписів частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, а саме з моменту укладення додаткової угоди №3 до кредитної угоди, якою збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди.

Водночас у постанові від 15.07.2014 у справі №916/101/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зустрічних позовних вимог (в частині, що стосується доводів заявника) про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки, з огляду на те, що зобов'язання за кредитним договором було змінено шляхом укладення додаткової угоди до кредитного договору без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що є порушенням договору поруки та підставою для його припинення.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №910/22121/13 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Райффайзен банк Аваль" у допуску справи №910/22121/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ.Чернов Судді Т.Добролюбова Л.Катеринчук Г.Коробенко О.Удовиченко