Постанова № 41426119, 11.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/407

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2014 року 15:27 № 826/15751/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Пироженко С.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000671701 від 03 липня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15751/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу відповідача від 28.05.2014 року № 163 та пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 16.06.2014 № 1420/26-55-17-01-НОМЕР_2 (Т. 1, а.с. 11-19).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік;

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 ПК України, внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 400 607,09 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 16.06.2014 № 1420/26-55-17-01-НОМЕР_2 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 № 0000671701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 500 928,86 грн. (за основним платежем - 400 607,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100 321,77 грн.) (Т. 1, а.с. 20).

Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та оскаржив податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 № 0000671701 в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.09.2014 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 № 0000671701 - без змін (Т. 1, а.с. 30-32).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.09.2014 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду (Т. 1, а.с. 33).

Позивач не погодивсь з податковим повідомленням - рішенням від 03.07.2014 № 0000671701, а тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» надіслало на адресу позивача листом повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України) за кредитним договором № 11144270000 від 27.04.2007, зазначивши, що сума анульованого боргу складається із кредитної заборгованості в сумі 2 219 475,50 грн. по курсу НБУ станом на 09.12.2011, штрафних санкцій в розмірі 138 143,83 грн. (Т. 1, а.с. 23).

При цьому, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» акцентувало увагу позивача на тому, що згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, а тому ОСОБА_1 необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Абзацом "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, виникає за наступних умов:

- повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та, відповідно, отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком);

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного) (проте, суду не надано відповідного розрахунку).

Як підтверджується матеріалами справи, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» повідомило позивача щодо прощення кредитної заборгованості та, відповідно, отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (Т. 1, арк. 23) та включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено) (Т. 1, арк. 58).

Таким чином, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» виконано всі вимоги згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а, відтак, позивач був зобов'язаний відобразити суму отриманого додаткового блага в розмірі 2 357 619,33 грн. в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік та сплатити податок на доходи з фізичних осіб.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач до податкового органу не подавав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік (Т. 1, арк. 14), оскільки вважає, що основною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податків в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі та трактує, що відсотки банку та штрафні санкції, які виникли внаслідок порушення договірного зобов'язання за кредитним договором та яка була анульована (прощена) банком не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню (Т. 1, арк. 7).

Статтею 165 ПК України визначений перелік доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу серед яких відсотки банку та штрафні санкції, які виникли внаслідок порушення договірного зобов'язання за кредитним договором не значиться.

Однак, суд звертає увагу, що позивачем невірно трактуються норми ПК України, оскільки, даний порядок визначений абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України і на який публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звертало увагу позивала, повідомляючи про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором № 11144270000 від 27.04.2007.

Відтак, з наведеного вбачається, що відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України позивач повинен був відобразити суму 2 357 619,33 грн. в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, подати її до податкового органу та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб, однак, як встановлено судом, позивачем цього вчинено не було.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими

відносинами та за цивільно-правовими договорами: виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України позивачем було занижено оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага (анулювання банком частини боргу) у розмірі 2 357 619,33 грн., внаслідок чого позивачем було занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 400 607,09 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) решту суми судового збору у розмірі 4383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова