Постанова № 41425809, 11.11.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2437/14-a

11 листопада 2014 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю представника позивача Дубно І.Ю.,

представника відповідача Процик З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» до відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (далі - ТзОВ Мрія Центр», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області (далі - ВДВС Гусятинського РУЮ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (далі - ПАТ «Кредит Європа Банк», третя особа), у якому просило:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик Зоряни Михайлівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та накладення арешту на кошти ТзОВ «Мрія Центр» на підставі ухвали № 1574/14 від 06.10.2014 року, виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків;

- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик Зоряни Михайлівни від 16.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та про арешт коштів боржника ВП № 45113477.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Гусятинського РУЮ винесено оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали про забезпечення позову № 1574/14 від 06.10.2014 року, виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, про накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Мрія Центр» в сумі 68269155,67 грн. та про арешт коштів боржника. Проте такі постанови прийняті державним виконавцем з порушенням вимог статей 1, 6, 17 Закону України «Про виконавче провадження», статті 57 Закону України «Про третейські суди», статті 77 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Позивач зазначає, що ухвала про забезпечення позову, винесена Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, не є виконавчим документом у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження. Рішення третейського суду є обов'язковими лише для сторін спору, без отримання виконавчого документу компетентного суду дані рішення не створюють прав та обов'язків для інших осіб. Відповідно до роз'яснень голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, оприлюднених на веб-сайті третейського суду, для примусового виконання виконавчою службою ухвал про арешт необхідним є отримання у загальному або господарському суді виконавчого документа.

Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов не враховано, що у спірному випадку сума зобов'язання, в забезпечення виконання якого Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків винесено ухвалу № 1574/14 від 06.10.2014 року, становить 68269155,67 грн., а відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень у випадку, коли сума зобов'язання становить десять і більше мільйонів покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. За таких обставин державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пред'явленням виконавчого документу не за підвідомчістю виконання рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в адміністративному позові, вважає оскаржувані дії державного виконавця протиправними, а постанови - незаконними, прийнятими не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначенні Законом України «Про виконавче провадження», просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що 16.10.2014 року державним виконавцем ВДВС було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі ухвали про забезпечення позову № 1574/14 від 06.10.2014 року, виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, яка є виконавчим документом в розумінні пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», а саме є ухвалою суду у господарській справі. Її виконання, на думку відповідача, здійснюється аналогічно до виконання ухвал про забезпечення позову в господарському та цивільному судочинстві, без видачі виконавчого документа.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача наводить норми Закону України «Про виконавче провадження», Господарського процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 24.02.2004 року та вважає оскаржувані постанови правомірними, винесеними на підставі і в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Аналогічні письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог направила до суду третя особа та просила в задоволенні адміністративного позову відмовити. Представник третьої особи в судове засідання не прибув, хоча третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неприбуття представника до суду третя особа не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, в тому числі матеріали виконавчого провадження № 45113477, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Гусятинського РУЮ Процик З.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 про примусове виконання ухвали про забезпечення позову № 1574/14 від 06.10.2014 року, виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, про накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Мрія Центр» в сумі 68269155,67 грн., що обліковуються на поточних рахунках боржника (вказано відомості про рахунки у банківських установах) (а. с. 6-9). Одночасно державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах даного виконавчого провадження ВП № 45113477, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать ТзОВ «Мрія Центр» в межах суми 68269155,67 грн. (а. с. 10-14).

Підставою для відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 була ухвала про забезпечення позову № 1574/14 від 06.10.2014 року, винесена Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, у справі за позовом ПАТ «Кредит Європа Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод», товариства з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод», ТзОВ «Мрія Центр», товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Поділля» про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг (а. с. 15-17).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV з змінами і доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Частина друга статті 17 даного Закону встановлює вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, до якого входять:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Видача виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів регламентовано главою 2 розділу XIV-1Господарського процесуального кодексу України та розділом VII-1 Цивільного процесуального кодексу України. З даних положень процесуального закону слідує, що рішення третейських судів підлягають до виконання лише після видачі судом виконавчого листа чи видачі господарським судом наказу.

У спірному випадку виконавче провадження відкрито на підставі ухвали третейського суду про забезпечення позову.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні визначені у Законі України «Про третейські суди» від 11.05.2004 року № 1701-IV (далі - Закон № 1701-IV), який встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (стаття 1 Закону).

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 2 Закону № 1701-IV, третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Третейський суд утворюється та діє на принципах, закріплених у статті 4 Закону № 1701-IV, серед яких: законності; обов'язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Відповідно до статті 40 Закону № 1701-IV якщо сторони не домовилися про інше, третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати від будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у зв'язку з такими заходами.

Згідно зі статтею 55 Закону № 1701-IV рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду (стаття 10 Закону № 1701-IV).

Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків (в подальшому - Третейський суд) діє на підставі регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженого рішенням (протокол № 1) Ради Асоціації українських банків від 08.02.2008 року, зі змінами.

Статтею 11 «Рішення Третейського суду» даного Регламенту визначено, що Третейський суд здійснює третейський розгляд шляхом прийняття обов'язкових до виконання рішень та ухвал. Усі рішення та ухвали викладаються в письмовій формі.

Розділ X Регламенту визначає порядок забезпечення позову. Так, відповідно до статті 57 цього розділу Регламенту якщо сторони не домовилися про інше, Третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати від будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у зв'язку з такими заходами. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Згідно зі стаття 73 Регламенту сторони, які передали спір на вирішення Третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та Третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення Третейського суду.

Порядок виконання рішення Третейського суду регламентовано статтею 77 Регламенту, яка визначає, що рішення Третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Виконання рішення Третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Питання обов'язковості виконання рішення третейського суду розтлумачено у пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 (справа про завдання третейського суду), в якому зазначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону України «Про третейські суди» третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби. Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Аналізуючи наведені положення правових актів та рішення Конституційного Суду України слід прийти до висновку, що ухвала Третейського суду про забезпечення позову є обов'язковою для виконання лише сторонами, така ухвала не є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІV (тобто ухвалою суду у господарській справі), а тому не підлягала примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Відтак, державний виконавець вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження безпідставно вважав ухвалу Третейського суду з питань забезпечення позову виконавчим документом та неправомірно відкрив виконавче провадження щодо її примусового виконання. За таких обставин суд приходить до переконання про наявність підстав для скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик Зоряни Михайлівни від 16.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та від 16.10.2014 року про арешт коштів боржника ВП № 45113477.

При цьому, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача та третьої особи з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 24.02.2004 року № 3-рп/2004 (справа про виконання рішень третейських судів), оскільки таке рішення роз'яснювало положення пункту 10 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку зі статтею 18-1 цього Закону, в редакції Закону від 03.02.2004 року, яка втратила чинність. Діюча редакція Закону України «Про виконавче провадження» містить чіткі положення щодо виконання рішень третейських судів через пред'явлення до примусового виконання виконавчих листів (наказів), що видаються судами (господарськими судами) на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. Крім того, таке рішення Конституційного Суду України стосувалось роз'яснення чи є рішення третейських судів виконавчими документами, а у спірному випадку мова йде про ухвалу третейського суду про забезпечення позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних постанов від 16.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника. Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик Зоряни Михайлівни від 16.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та від 16.10.2014 року про арешт коштів боржника ВП № 45113477.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій головного державного виконавця ВДВС Гусятинського РУЮ Процик Зоряни Михайлівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та накладення арешту на кошти ТзОВ «Мрія Центр» на підставі ухвали № 1574/14 від 06.10.2014 року, виданої Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, слід відмовити, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу постанов про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на кошти ТзОВ Мрія Центр», якими (а не діями щодо їх винесення) порушено права позивача, та яким суд дав правову оцінку. В даному випадку дії державного виконавця є невід'ємною складовою частиною процедури винесення постанов та самі по собі ніяк не впливають на наявні у позивача права, не створюють для нього додаткових обов'язків, не визначають правову поведінку позивача, а тому не можуть бути самостійним предметом судового розгляду у розумінні КАС України.

Згідно із частиною третьою статті 94 КАС України, у зв'язку із частковим задоволенням адміністративного позову на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36 грн. 54 грн., сплачений згідно з квитанцією відділення ПАТ АКБ «Львів» № 782310022 від 23.10.2014 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 94, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції Процик Зоряни Михайлівни від 16 жовтня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 45113477 та від 16 жовтня 2014 року про арешт коштів боржника ВП № 45113477.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці, вулиця Незалежності, 68 А, ідентифікаційний код 14040434) судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна:

Суддя Чепенюк О.В.