Постанова № 41425788, 21.10.2014, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р. Справа №818/2645/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бірса" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Бірса», звернувся до суду з адміністративним позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Бірса», результати якої викладені в акті від 15 серпня 2014року №2930/2204/35539617/43.

На підставі акту перевірки відповідачем податковим повідомленням - рішенням №0002502204 від 01 вересня 2014 року збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 480549 грн., в т.ч. основного платежу 434555 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 45994 грн., та податковим повідомленням - рішенням №0002512204 від 01 вересня 2014 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 502145,00 грн., в т.ч. основного платежу 401716 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 100429 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та просить визнати протиправними і скасувати прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, зазначаючи про те, що ним правомірно віднесено до складу витрат 667702 грн. та до податкового кредиту суми податку на додану вартість 127935грн., які сплачені у вартості послуг з передпродажної підготовки товарів, маркетингових послуг та послуг з просування товарів на внутрішньому ринку, а також віднесено до складу валових витрат 1363128 грн. та податок на додану вартість, що сплачено у складі їх вартості на суму 272626 грн. транспортно-експедиційних послуг отриманих від ТОВ «Сіайті Логістікс», що на думку податкового органу є безпідставним через відсутність належного документального підтвердження факту надання таких послуг та зв»язку з господарською діяльністю підприємства. Така позиція відповідача спростовується наявністю первинних документів, що відображають зміст господарських операцій та підтверджують факт їх реального виконання, які надавалися позивачем на перевірку.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на відсутності необхідних документів, що підтверджують отримання позивачем послуг з передпродажної підготовки товарів, маркетингових послуг та послуг з просування товарів на внутрішньому ринку, а також транспортно-експедиційних послуг, оскільки в актах приймання-передачі таких послуг не зазначено їх зміст та обсяг, що не дає можливості визначити пов»язаність таких послуг з господарською діяльністю позивача. Окрім того, на підтвердження отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Сіайті Логістікс» не надані товарно-транспортні накладні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в ході документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бірса» податковим органом встановлені порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які полягали у заниженні позивачем податку на прибуток в сумі 445510 грн., та п.187.1 ст.187, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, які полягали у заниженні податку на додану вартість у сумі 401716 грн. Зазначені порушення стали підставою для винесення 01 вересня 2014 року відповідачем податкових повідомлень-рішень №0002502204 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 480549 грн., та №0002512204 від 01 вересня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 502145,00 грн. ( а.с. 106, 109).

Як вбачається зі змісту акта перевірки ( а.с. 10-62) контролюючим органом поставлено під сумнів факт надання позивачеві послуг з передпродажної підготовки товарів ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Еко», маркетингових послуг від ДП «Фуршет Центр», ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДам», ТОВ «Славяни», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»», послуг з просування товарів на внутрішньому ринку від ТОВ «Техноінвесткомплект», а також факт надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Сіайті Логістікс» та їх зв»язок з господарською діяльністю підприємства. Відповідач вважає, що надані на перевірку акти здачі-прийомки робіт не мають юридичної сили і доказовості, як первинного документа, через відсутність вимірника здійснення фінансово-господарської операції ( у натуральному і вартісному виразі), крім того, на підтвердження транспортно-експедиційних послуг не надані товарно-транспортні накладні, відповідно позивач не мав права відносити витрати по оплаті цих послуг до витрат на збут, а сплачені в складі їх вартості суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем було віднесено до складу витрат на збут послуг на суму 667702,00 грн та до податкового кредиту з ПДВ 127935 грн, який сплачений у їх складі, що отримувались від наступних підприємств:

ТОВ «Техноінвесткомплект» за договором №01-598 від 01.02.2011р.на загальну суму 138180 грн. за просування товарів на споживчому ринку та до податкового кредиту з ПДВ 29457 грн;

ДП «Фуршет центр» за договором №04-378 від 01.04.2012р. на загальну суму 2090,00 грн. за маркетингові послуги в т.ч до податкового кредиту з ПДВ 448 грн.;

ПП «Седам-Маркет» за договором №28у від 15.01.2012р. про надання послу з метою стимулювання продажу товару на загальну суму 39581 грн та до податкового кредиту з ПДВ 8358 грн;

ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» по договору №М0667/12 від 01.01.2012 року про надання маркетингових, рекламних та інших послуг на загальну суму 223674,00 грнта до податкового кредиту з ПДВ 34620,00 грн

ТОВ «Альянс Маркет» по договору №МО 667/12 від 30.07.2012р. про надання маркетингових, рекламних та інших послуги на загальну суму 142009 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 30219 грн;

TOB «ЕКО» по договору №10/12-Б від 01.12.2011р. на послуги з передпродажної підготовки товару на суму 72483 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 15229,00 грн;

ТОВ «Славяни» щодо маркетингових послуг на суму 49685 грн та до податкового кредиту з ПДВ 9604,00 грн.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем надані звіти про надання послуг, заявки, завдання, акти надання послуг, рахунки, податкові накладні, акти взаємозаліку грошових зобов»язань ( том 1 а.с.134-251, том 2 а.с. 1-196, 197-258, том 3 а.с.1-255, том 4 а.с.1-30).

Суд вважає, що маркетингові послуги, послуги з просування товарів на споживчому ринку та послуги з стимулювання продажу товару за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, тому найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як "маркетингові послуги" є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Відповідно до п. 14.1.108. ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить назви документів, дати і місце їх складання, назви підприємств, від імені яких складались документи, зміст господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і за правильність їх оформлення, особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції, та скріплені печатками замовника і виконавця.

Висновки відповідача про те, що в актах прийому-передачі повинні міститися більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також докази про обов'язкову наявність інших документів, окрім тих, що були складені сторонами на підтвердження фактів надання та отримання наведених вище послуг, не відповідають нормам діючого законодавства.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, що затверджена Наказом ДПС України від 15.02.2012 № 123, та в листі Міністерстерства доходів і зборів України №6344/І/99-99-19-03-02-14 від 05.12.2013р. «Витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг» вказано на право віднесення до складу витрат маркетингових витрат, як витрат, які сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Зазначені витрати включаються до складу витрат на збут.

Метою господарської діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування та отримання за наслідками таких операцій певного прибутку. При цьому, прибуток позивача прямо залежить від обсягів проданих товарів виробників продукції. Тому є очевидним зв'язок з господарською діяльністю підприємства одержання ним маркетингових послуг та послуг з просування товарів на споживчому ринку, наданих ТОВ «Техноінвесткомплект», ДП «Фуршет центр», ПП «Седам-Маркет», ЗАТ Ритейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Славяни» , ТОВ «Альянс Маркет».

Судом також встановлено, що між ТОВ «Сіайті Логістікс» та ТОВ «Бірса» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №СЛ-1 від 01.08.2011р., відповідно до якого ТОВ «Сіайті Логістікс» приймав на себе обов'язки організовувати перевезення вантажів ( том 4 а.с.31-34). Оплата цих послуг у розмірі 1363128 грн. віднесена до складу валових витрат. Виконання робіт за договором підтверджується актами виконаних робіт, регістрами бухгалтерського обліку, податковими накладними, також в ході перевірки встановлено, що зазначені господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Окрім того, в ході судового розгляду справи позивачем надані талони замовника до подорожнього листа, до кожного із яких долучена товарно-транспортна накладна з видатковими накладними за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року ( том 4 а.с. 38-213, томи 5, 6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20, 21, том 22 а.с. 1- 158).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України стандартизовано термін "витрати" як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно п. 138.10.3. п.138.10 ст.138 ПК України витрати на збут включають в себе витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

При цьому п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України містить обмеження щодо включення певних витрат до складу витрат, зокрема витрат, понесених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами. Отже, Податковий кодекс не містить спеціалізованих обмежень щодо віднесення послуг з маркетингу (моніторингу) від резидента до складу витрат.

Таким чином, зазначені вище витрати повністю пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Бірса», підтверджені первинними документами, та правомірно віднесені до складу валових витрат. Відтак і віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених в складі їх вартості та підтверджені у відповідності до вимог ст.198 Податкового кодексу України, є правомірним.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бірса" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01 вересня 2014 року № 0002502204 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Бірса" грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 480549 ( чотириста вісімдесят тисяч п"ятсот сорок декв"ять) грн., та №0002502204 про збільшення грошового зобов"язання за платежем на додану вартість на суму 500701 ( п"ятсот тисяч сімсот одну) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 27 жовтня 2014 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах