Постанова № 41425065, 06.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 листопада 2014 року (09 год. 40 хв.) Справа № 808/6406/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

02.10.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійне навчання 361,76 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 26.03.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір щодо професійного навчання, відповідно до якого відповідача було направлено на навчання до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». З 16.04.2014 відповідача було відраховано з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», у зв'язку з відмовою від навчання та невиконанням навчального плану. Згідно виконавчого кошторису витрат на перенавчання безробітного відповідача, сума витрат, що підлягає стягненню складає 361,76 грн. У добровільному порядку суму коштів, витрачених на професійне навчання, відповідач не сплатив, у зв'язку з цим позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача кошти в сумі 361,76 грн., витрачені на його навчання.

На підставі ч. 3 ст. 107 КАС України судом був зроблений запит до ВГІРФО ГУ МВС України в Запорізькій області стосовно місця реєстрації відповідача.

21.10.2014 на адресу суду надійшла відповідь на зазначений запит відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою зазначеною у позові.

Ухвалою від 21.10.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 06.11.2014.

06.11.2014 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, на задоволенні позову наполягає.

У судове засідання, призначене на 06.11.2014, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув. Направлена на адресу відповідача судова повістка, повернулася із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на те, що ухвала про відкриття провадження та судова повістка направлялася відповідачу за адресою місця проживання, що зазначена в довідці з ВГІРФО ГУ МВС України в Запорізькій області, то згідно ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 та ч. 3 ст. 167 КАС України вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014 відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного. 07.03.2014 наказом №НТ140307 йому було надано статус безробітного, а наказом від 14.03.2014 №НТ140314 призначено допомогу по безробіттю.

Наказом від 14.03.2014 №НТ140314 виплату допомоги по безробіттю було скорочено, через звільнення безробітного з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

26.03.2014 відповідач подав до відповідача заяву з проханням направити його на професійне навчання за спеціальністю (професією) «токар».

26.03.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір №84/1 щодо професійного навчання, відповідно до якого відповідача було направлено на підготовку, за індивідуальними планами та програмами, під конкретне замовлення роботодавця до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за професією токар з 27.03.2014 по 06.06.2014 2,40 місяці з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Наказом ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» №469-р від 16.04.2014 відповідач був відрахований зі складу слухачів числа незайнятого населення, у зв'язку з відмовою від навчання та невиконанням навчального плану.

Наказом від 28.04.2014 №НТ140428 відповідачу з 03.04.2014 припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітного.

Відповідно до довідки позивача сума витрат на навчання, яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача за період з 27.03.2014 по 02.04.2014, складає 361,76 грн.

25.06.2014 позивачем винесено претензію №2404/07-05, відповідно до якої відповідачу було запропоновано добровільно повернути кошті у розмірі 361,76 грн., що були витрачені на професійне навчання. Вказану претензію було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку вказаних коштів позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з абз 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» до обов'язків держаної служби зайнятості належить організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяння підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Абзацом 7 ч. 2 ст. Закону України «Про зайнятість населення» встановлено право держаної служби зайнятості оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальної допомоги у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до вищевказаних норм надав відповідачу статус безробітного, та з метою сприяння подальшому працевлаштуванню направив відповідача на навчання до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Відповідно до п. 2.1.1 договору щодо професійного навчання відповідач зобов'язався приступити до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навичками,скласти кваліфікаційні іспити.

Пунктом 3.1.1 розділу 3 договору щодо професійного навчання передбачено, що у випадках пропусків занять без поважних причин, інших порушень навчальної дисципліни і систематичної неуспішності з ряду предметів навчальної програми проводиться відрахування з навчального закладу відповідно до нормативно-правових документів, що регулюють це питання.

Пунктом 3.1.2 розділу 3 договору щодо професійного навчання передбачено, що у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, витрат на проживання. Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

З наданих позивачем табелів відвідування, виданих позивачу, вбачається, що відповідач у березні - квітні 2014 року систематично не відвідував навчання, а саме у березні 2014 року був присутній на навчанні 3 дні, а у квітні 2014 року - 2 дні.

Як свідчать матеріали справи, відповідач був відрахований з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» відповідним наказом №469-р від 16.04.2014, у зв'язку з відмовою від навчання та невиконанням навчального плану.

Відповідно до п. 28 Наказу «Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного», затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України №308 від 20.11.2000, якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Як було встановлено матеріалами справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 25.06.2014 №2404/07-05, у якій відповідачу пропонувалось добровільно повернути кошті у розмірі 361,76 грн., що було витрачено на професійне навчання. Претензія відповідачем була отримана, проте у добровільному порядку вказані кошти відповідачем сплачені не були.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку вказаних коштів позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 361,76 грн. у судовому порядку.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду не надав заперечень проти позову та жодних доказів на спростування тверджень позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає: АДРЕСА_1) на користь Запорізького міського центру зайнятості (р/р 37172002004384 в ГУДКСУ у м. Запоріжжя Запорізької області, МФО 813015, ОКПО 20482573) кошти в сумі 361,76 грн. (триста шістдесят одна гривень 76 копійок), витрачені на навчання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль