Рішення № 41422929, 10.11.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/640/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

при секретарі - Кривяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

установив:

19.08.2013року заступник прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення площею 79,4 м2, що знаходяться в АДРЕСА_1 інвентаризаційна вартість 97255 гривень, передати їх Львівській міській раді та визнати за Львівською міською радою право власності на вказані нежитлові приміщення. 12.11.2013 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова позов задоволено. 27.01.2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2013 року.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначає, що згідно з витягу про реєстрацію прав власності від 25.09.2008р., будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова. Право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на вказаний будинок зареєстровано на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова №192 від 14.04.1997 року. Як встановлено в ході перевірки, від жовтня 1998 року - часу утворення управління комунальної власності, по даний час договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна вказаного об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 не укладалися.

Ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області від 12.12.2011р. право власності на вказані нежитлові приміщення визнано за гр. ОСОБА_3 Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.11.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, гр. ОСОБА_3 продав вказане приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 - гр. ОСОБА_4, яка в подальшому відчужила дане нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 Після цього останній відчужив це приміщення ОСОБА_8, який в свою чергу уклав договір з ОСОБА_2, про що є відповідні відмітки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Із змісту ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області вбачається, що при її винесенні питання про припинення права комунальної власності на відповідний об'єкт нерухомості судом не вирішувалось, представники законного власника приміщень - Львівської міської ради до участі у справі залучені не були, тобто майно вибуло поза волею власника, у зв'язку з чим прокуратурою Львівської області внесена заява про перегляд за ново виявленими обставинами.

В ході проведеної прокуратурою міста Львова перевірки встановлено, що будівля по АДРЕСА_1 в порядку, визначеному законодавством про приватизацію комунального майна (норми «Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств») не відчужувалась та відповідно кошти від реалізації такого майна до міського бюджету не надходили. Тому, майно - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 вибуло із комунальної власності територіальної громади м.Львова без відповідної правової підстави - за відсутності ухвали Львівської міської ради про продаж чи інше відчуження такого об'єкта. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник прокуратури Клак Ю.Г. підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви та просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача Львівської міської ради - Шмотолоха О.П. підтримала позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви та просила позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримавши письмові пояснення та зустрічний позов, долучений до матеріалів справи, однак за заявою залишений без розгляду.

В судовому засіданні представник третьої особи Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - Крикус В.В. підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви та просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_13 заперечив позовні вимоги, з тих же підстав, що наведені відповідачем ОСОБА_2 та просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції суду, заперечень на позовну заяву третіми особами суду подано не було.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_14, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області від 12.12.2011р. про закриття провадження у справі у зв'язку із визнанням мирової угоди визнано право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с.6-7).

Згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.11.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, гр. ОСОБА_3 продав вказане приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 - гр. ОСОБА_4, яка в подальшому відчужила дане нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 Після цього останній відчужив дане приміщення ОСОБА_8, який в свою чергу уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з ОСОБА_2, на підставі якого видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.95-98).

Як вбачається з договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.04.2013 року, укладеного між продавцем нежитлового приміщення ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_2, продаж даного приміщення вчинено за 115000 грн. Даний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15, тобто дотримано нотаріально посвідчена письмова форма договору і в цей же день нотаріусом дане нежитлове приміщення зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 2849594, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а отже ОСОБА_2 стала єдиним власником об'єкта нерухомого майна, нежитлового приміщення загальною площею 79.4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Відтак, суд приходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_2 було повністю дотримано вимоги ст. 657 ЦК України, яка передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому вважається добросовісним набувачем вищевказаного нежитлового приміщення, згідно з вимогами ст. 388 ЦК України.

Так, відповідач ОСОБА_2 дане нежитлове приміщення придбала по оплатному договору у фізичної особи ОСОБА_6, а тому являється добросовісним набувачем даного майна і вправі володіти, розпоряджатись та користуватись даним майном, яке належить їй на праві приватної власності згідно з вимогами ст. 317 ЦК України. Відповідач, придбавши дане нежитлове приміщення по відплатному договору, будучи його добросовісним набувачем, починаючи з квітня 2013 року по теперішній час користується ним, робить всередині приміщення ремонтні роботи, та понесла значні втрати на проведення цих робіт, які надалі потребують продовження.

Виходячи з положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд не погоджується із твердженням позивача відносно того, що приміщення яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з комунальної власності територіального громади м.Львова без відповідної правової підстави. Оскільки, ухвалою Дрогобицького суду Львівської області від 12.12.2011 р. визнано право власності на нежитлові приміщення за третьою особою ОСОБА_3, які згодом були продані ОСОБА_4, пізніше ОСОБА_5, опісля - ОСОБА_6 та пізніше відповідачу ОСОБА_2 В подальшому Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2013 р. заяву прокурора про перегляд рішення за нововиявленим обставниками скасовано та призначено до розгляду. Однак, даний позов залишено без розгляду, що дає підстави вважати первісного власника нежитлових приміщень ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Таким чином, спірне нежитлове приміщення не може бути витребуване у ОСОБА_2, оскільки продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а відтак відповідач є добросовісним набувачем.

У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду документів, які б свідчили про те, що спірне нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1 належить Львівській міські раді. Посилання прокурора на те, що згідно із витягом про реєстрацію права власності від 25.09.2008 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова і що право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради вказаний будинок зареєстрований на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14.04.1987 року », спростовується самим рішенням № 192 від 14.04.1987 року «Про затвердження реєстру та реєстрації житлових будинків», оскільки в ньому відсутній будинок АДРЕСА_1. Окрім цього, позивачем суду не надано жодного договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, а лише одну інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно на прізвище ОСОБА_4

Оскільки відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, а судом в даному конкретному випадку не встановлено, що набувач ОСОБА_2 знала чи могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець міг не мати права відчужувати майно, підстав про недобросовісність набувача немає, як немає підстав для задоволення позову про витребування у відповідача спірного майна.

Оцінюючи докази у їх сукупності, оскільки позивачем не доведено обставин вибуття нежитлових приміщень з комунальної власності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 321, 328, 330, 387, 388 ЦК України суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О. І. Ковальчук