Ухвала суду № 41419456, 17.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/793/14-к

Провадження №11-кп/772/612/2014 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Заярний А. М.

Доповідач : Зайцев В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого - судді Зайцева В.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Рупака А.А.,

при секретарі Діденко В.В.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув 05 листопада 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою із змінами прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції Багрія Є.А., та апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка

та жителька АДРЕСА_1,

громадянка України, раніше судима -

27.09.2013 року Жмеринським

міськрайонним судом Вінницької області

за ч. 3 ст. 152 КК України на 7 років

позбавлення волі,

визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України з призначенням їй покарання:

за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно, ОСОБА_2 призначено покарання, частково приєднавши покарання за попереднім вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.09.2013 року, у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець

с. Чапаєвка Погребищенського району

Вінницької області, житель АДРЕСА_2, громадянин України,

раніше судимий 19.12.2007 року Шаргородським

районним судом за ч.2 ст.121 КК України до 7-ми

років позбавлення волі; звільнений 28.05.2012 року

Літинським районним судом Вінницької області

на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково

від відбування покарання на 2 роки 3 місяці 18 днів,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України з призначенням покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно, ОСОБА_3 призначено покарання, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 19.12.2007 року, у вигляді 3 (трьох) років шести місяців позбавлення волі.

Цивільні позови ПАТ «Дельта Банк» задоволено повністю. Стягнуто: з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» матеріальну шкоду в сумі 18 657 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 04 коп; з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» - матеріальну шкоду в сумі 20 005 (двадцять тисяч п'ять) грн. 40 коп.

Вирішено долю речових доказів та питання про судові витрати.

Згідно вироку ОСОБА_2 13.01.2013 року умисно, діючи в особистих інтересах, будучи у злочинній змові з невстановленою слідством особою, з метою шахрайського заволодіння коштами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», шляхом незаконного оформлення споживчого кредиту в розмірі 15 000 гривень у Жмеринському міському відділі поштового зв'язку Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта», не маючи наміру виконувати зобов'язання перед позичальником по їх погашенню та бажаючи обернення отриманих коштів на свою користь для особистого збагачення, перебуваючи в смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, не повідомляючи громадянину ОСОБА_5 своїх справжніх намірів, за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. переконала останнього надати свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, начебто для отримання переказу. Роль невстановленої слідством особи полягала у забезпеченні оформлення кредиту на ОСОБА_5 та керуванні діями для ОСОБА_2 під час його оформлення.

Отримавши згоду ОСОБА_5 по наданню документів, ОСОБА_2 по телефону отримала вказівку від невстановленої слідством особи на оформлення 14.01.2013 року кредиту на ОСОБА_5 Після цього, ОСОБА_2 домовилася з ОСОБА_5 про зустріч 14.01.2013 року в смт. Браїлів для поїздки до м. Жмеринки та отримання переказу по документах останнього. 14.01.2013 року біля 09 години ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прибули до Жмеринського міського відділу поштового зв'язку Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта», що по вул. Б. Хмельницького, 19 де ОСОБА_5, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_2, надав останній свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, з яких ОСОБА_2 у подальшому виготовила ксерокопії для оформлення кредиту.

Маючи намір оформити споживчий кредит ПАТ «Дельта Банк» на ОСОБА_5 в розмірі 15.000 грн., а зобов'язання перед позичальником по їх погашенню не виконувати, ОСОБА_2 для формування усіх необхідних документів, які повинні знаходитися у кредитній справі, без відома ОСОБА_5, власноручно від імені останнього, виконувала підписи та записи у документах сформованої кредитної справи, а саме: копії паспорту ОСОБА_5 та копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, дозволу на обробку персональних даних, анкеті клієнта, заяві (пропозиції) № 002-99929-140113, додатку № 1 до заяви (пропозиції) № 002-99929-140113 від 14.01.2013 року (графік платежів), інформації (довідки) про кредит № 002-99929-140113 від 14.01.2013 року розрахунковій квитанції на видачу готівки кредитного договору № 002-99929-140113 від 14.01.2013 року. На підставі підписаних документів кредитної справи № 002-99929-140113 від 14.01.2013 року ОСОБА_2 у Жмеринському міському відділі поштового зв'язку отримала кошти за оформлений споживчий кредит на ім'я ОСОБА_5 у сумі 15.000 грн. У зв'язку із виконанням попередніх домовленостей по розподілу незаконно отриманих коштів, ОСОБА_2 частину грошей у якості грошової винагороди за надання допомоги в оформлені кредиту, передала невстановленій слідством особі.

Таким чином, внаслідок вчинення вищевказаних злочинних дій ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, шахрайським шляхом, заволоділа коштами у сумі 15.000 грн., чим заподіяла ПАТ «Дельта Банк» шкоду на вказану суму.

22.03.2013 року ОСОБА_2 умисно, діючи в особистих інтересах, в смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області вступила у попередню змову з обвинуваченим ОСОБА_3, з метою повторного заволодіння шахрайським шляхом коштами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом незаконного оформлення споживчого кредиту на Вінницькій дирекції УДППЗ «Укрпошта», а зобов'язання перед позичальником по їх погашенню не виконувати та обернення отриманих коштів на свою користь для особистого збагачення. Відповідно до зазначеної домовленості частину грошей від отриманого кредиту - 6.000 грн., ОСОБА_3 зобов'язаний надати ОСОБА_2

Для вчинення вказаного злочину ОСОБА_2 вступила у злочинну змову з невстановленою слідством особою. Згідно розподілених обов'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останній мав надати працівникам Жмеринського міського відділу поштового зв'язку свій паспорт та ідентифікаційний код, підписати документи кредитного договору і отримати кошти по кредиту; ОСОБА_2 під час вчинення шахрайських дій, виступала посередником між ОСОБА_3 та невстановленою слідством особою.

У зв'язку з виконанням домовленості по шахрайському заволодінню коштами ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 біля 10 годин 22.03.2014 року прибули до Жмеринського міського відділу поштового зв'язку Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта», що по вул. Б. Хмельницького, 19 де ОСОБА_3 надав свій паспорт та ідентифікаційний код працівнику вказаного відділу для оформлення кредиту. Використовуючи стільниковий зв'язок ОСОБА_2 отримала від невстановленої слідством особи заздалегідь підготовлені завідомо неправдиві відомості щодо наявності у ОСОБА_3 заробітної плати у розмірі 2.500 грн., сукупного доходу у розмірі 4.500 грн., місця роботи, контактних телефонів, які були записані на шматку паперу, з метою подальшого вчинення шахрайських дій та обману працівників ПАТ «Дельта Банк», які під час телефонної розмови з позичальником здійснювали перевірку відповідності наданої інформації в електронній базі даних Банку, фактичним обставинам. Керуючись злочинним умислом спрямованим на незаконне заволодіння коштами ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 у телефонній розмові з працівниками Банку повідомив останнім завідомо неправдиві дані записані на шматку паперу, щодо наявності в нього заробітної платні, доходу інших членів сім'ї, сукупного доходу, свого працевлаштування, контактних телефонів.

Для формування усіх необхідних документів, які повинні знаходитися у кредитній справі, ОСОБА_3, маючи намір отримати кошти за споживчим кредитом ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 15.000 грн., а зобов'язань перед позичальником по їх погашенню не виконувати, власноруч виконав підписи та записи у документах сформованої кредитної справи, а саме: копії паспорту, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, дозвілу на обробку персональних даних, анкеті клієнта, заяві (пропозиції) № 007-99912-220313, додатку № 1 до заяви (пропозиції) № 007-99912-220313 (графік платежів), інформації (довідки) про кредит кредитного договору № 007-99912-220313 від 22.03.2013 року, чим засвідчив факт надання завідомо неправдивих відомостей про себе, а також своє зобов'язання, щодо погашення кредитної заборгованості, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 1.008 грн. у відповідності до графіків платежів.

На підставі підписаних документів кредитної справи № 007-99912-220313 від 22.03.2013 року ОСОБА_3 у Жмеринському міському відділі поштового зв'язку отримав кошти за оформлений споживчий кредит у сумі 15.000 грн. У зв'язку із виконанням попередніх домовленостей по розподілу незаконно отриманих коштів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 6.000 грн. у якості грошової винагороди за надання допомоги в оформлені кредиту, частину з яких вона передала невстановленій слідством особі. Своєю частиною грошей у розмірі 9.000 грн. ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, внаслідок вчинення вищевказаних злочинних дій ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленою слідством особою, шахрайським шляхом, заволоділи коштами у сумі 15.000 грн., чим заподіяли ПАТ «Дельта Банк» матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі зі змінами прокурор Багрій Є.А. наголошує на неправильному застосуванні судом кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.358 КК України, у зв'язку з чим просить вирок щодо ОСОБА_2 в цій частині змінити та призначити їй за ч.1 ст.358 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн.) в дохід держави, посилаючись на вимоги ч.3 ст.61 КК України, згідно якої обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. За ч.2 ст.190 КК України просить залишити призначене їй покарання у виді 3-х років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити засудженої покарання у виді 3-х років позбавлення волі. Згідно ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання, частково приєднавши покарання за попереднім вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.09.2013 року, у вигляді 8-ми років позбавлення волі. В решті просить вирок залишити без змін.

В своїй апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачена ОСОБА_2 просить змінити вирок суду та пом»якшити їй покарання за ч.2 ст.190 КК України та остаточне покарання, призначене відповідно до ч.4 ст.70 КК України, зменшивши його до 7 років двох місяців позбавлення волі. Посилається на поверховість судового розгляду провадження, ненадання належної оцінки деяким фактичним обставинам, неправильне застосування кримінального закону. Також вважає, що судом першої інстанції недостатньо враховані пом'якшуючі обставини, зокрема, її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, її особу, сімейний стан, знаходженні на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відсутність обтяжуючих обставин.

Обвинуваченим ОСОБА_3 вирок не оскаржується.

На початку апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_2 висловила бажання захищати свої інтереси в суді самостійно, без участі її адвоката, з приводу чого судом винесена відповідна ухвала.

У зв»язку з внесеними прокурором змінами до апеляційної скарги і подальшим її розглядом лише стосовно ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_3 не забажав брати участь у подальшому апеляційному розгляді кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, виступи в дебатах прокурора Миколайчука Д.Г., який апеляційну скаргу із змінами державного обвинувача підтримав і просив задовольнити, обвинувачену ОСОБА_2, яка заперечила проти скарги прокурора, підтримала свою апеляційну скаргу з доповненнями і просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора із змінами підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Згідно матеріалів кримінального провадження судовий розгляд в суді першої інстанції проведений у спрощеному порядку, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому встановлені фактичні обставини, доведеність вини та юридична кваліфікація скоєного не можуть бути оскаржені учасниками провадження в апеляційному порядку і апеляційним судом не переглядаються.

Отже, доводи обвинуваченої ОСОБА_2 про поверховість судового розгляду, ненадання належної оцінки зібраним доказам, є хибними.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції переглядаються судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

Покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.190 КК України у виді реального позбавлення волі призначено судом обґрунтовано, в межах санкції закону та в повній мірі відповідає положенням ст. 65 КК України та роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, призначаючи їй покарання за ч. 1 ст. 358 КК України, суд першої інстанції допустив помилку, внаслідок чого невірно застосував кримінальний закон, не врахувавши, що ОСОБА_2 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 14 років, а тому, відповідно до ч.3 ст.61 КК України, їй не може бути призначене покарання у виді обмеження волі, у зв»язку з чим вирок в цій частині та призначене покарання підлягають зміні на штраф.

Враховуючи, що інкриміновані злочини ОСОБА_2 вчинила до постановлення щодо неї попереднього вироку Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, яким вона засуджена 27.09.2013 року за ч.3 ст.152 КК України до 7-ми років позбавлення волі, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано положення ч.4 ст.70 КК України, а призначене за цим законом покарання є для неї необхідним, достатнім і справедливим.

При визначені ОСОБА_2 виду і міри покарання, як за ч.2 ст.190 КК України, так і за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, судом в повній мірі враховано характер та ступень тяжкості вчинених ОСОБА_2 умисних злочинів, заподіяні наслідки, її особу, сімейний стан як матери-одиначки, знаходження на її утриманні трьох неповнолітніх дітей - 2006, 2007, 2011 р.н., сукупність пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, а крім того, наявність непогашеної судимості та невідбутого покарання за попереднім вироком, про що чітко зазначено у вироку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з доповненнями ОСОБА_2 колегія суддів вважає необґрунтованими.

Що стосується заявленого ОСОБА_2 клопотання про застосування до неї ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» та скорочення наполовину невідбутої нею частини покарання то, виходячи із змісту Закону, дана стаття стосується засуджених, які вже відбувають покарання в місцях позбавлення волі і не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст.ст.1-5 цього Закону. В той же час, оскільки ОСОБА_2 раніше засуджена за ч.3 ст.152 КК України і остаточне покарання їй призначене за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, відповідно до п.«є» ст.8 Закону, амністія до неї не застосовується.

Оскільки, у клопотанні обвинуваченої ставиться питання виключно про застосування до неї амністії на підставі ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році», то, виходячи з вищенаведеного, воно не підлягає задоволенню. Застосування ж амністії до ОСОБА_2 з інших підстав апеляційним судом не розглядається за відсутності такої ініціативи з боку прокурора, обвинуваченої чи її захисника, що передбачає ст.9 Закону України.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора із змінами, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Багрія Є.А., - задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_2 та її клопотання про застосування до неї ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» - залишити без задоволення.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року стосовно ОСОБА_2, в частині призначеного їй покарання, - змінити. Вважати її засудженою за ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. в дохід держави; за ч. 2 ст. 190 КК України - до 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_2 засудженою до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно, вважати ОСОБА_2 засудженою до покарання, з урахуванням попереднього вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.09.2013 року, у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

В решті вирок щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді:

З оригіналом вірно: