Ухвала суду № 41418829, 17.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: №11-кп/790/1498/14 Головуючий 1-ої інстанції: Піддубний І.А.

Справа: №623/2361/14-к Доповідач: Каплієнко І.І.

Категорія: ч. 2 ст.307 КК

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Григорова П.О., Остапчика С.В.,

при секретарі - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора - Золочевського С.О.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 серпня 2014 року, у відповідності з яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Барвінкове Харківської області, громадянку України, українку, з середньою освітою, не працюючу, раніше не судиму, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстровану та мешкаючу за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишено попередню-домашній арешт.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 21 травня 2014 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, вона залишила паперовий згорток з наркотичним засобом - канабіс біля гаражу, розташованого біля будинку АДРЕСА_2 з метою його подальшого збуту, про що в телефонному режимі повідомила ОСОБА_3, за що останній шляхом перерахунку грошових коштів в сумі 100 грн. на банківську карту "Приватбанк" НОМЕР_1, яку використовувала ОСОБА_1, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, діючи навмисно та протиправно, збула ОСОБА_3, продала за 100 грн., особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.

21 травня 2014 року, о 17 годині 45 хвилин, біля будинку АДРЕСА_2, працівники міліції вилучили у ОСОБА_3 придбану ним під час оперативної закупки у ОСОБА_1 вищевказану речовину, яка, згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів № 886 від 26 травня 2014 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, вагою у перерахунку на суху речовину 2,8015 грам.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, 30 травня 2014 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, залишила паперовий згорток з наркотичним засобом - канабіс в опорі ліхтаря, розташованого поблизу Ізюмського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 9, розташованого по вул. Васильківського, 7 в м. Ізюмі з метою його подальшого збуту, про що в телефонному режимі повідомила ОСОБА_3, за що останній шляхом перерахунку грошових коштів в сумі 100 грн. на банківську карту «Приватбанк», яку використовувала ОСОБА_1, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, діючи навмисно та протиправно, збула ОСОБА_3, продала за 100 грн., особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою, у перерахунку на суху речовину 2,9091 грам.

30 травня 2014 року, о 17 годині 10 хвилин, поблизу Ізюмського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 9, розташованого по вул. Васильківського, 7 в м. Ізюмі, працівники міліції вилучили у ОСОБА_3 придбану ним під час оперативної закупки у ОСОБА_1 вищевказану речовину, яка, згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів № 927 від 31 травня 2014 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, вагою, у перерахунку на суху речовину 2,9091 грам..

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна та обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що судом недостатньо обґрунтовано призначення ОСОБА_1 покарання із застосування ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки з необхідних щонайменш двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, має місце тільки одна - щире каяття, не врахував тяжкість інкримінованого правопорушення, не надав значення виду та розміру незаконно придбаного наркотичного засобу.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачена ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок-без змін, посилаючись на те, що вирок є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням всіх вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а приймаючи рішення про застосування вимог ст. 69 КК України, суд врахував повне визнання нею вини, щире каяття, ненастання тяжких наслідків від її дій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З оскаржуваного вироку вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 66 КК України врахував щире розкаяння обвинуваченої у вчиненні злочину, її позитивну характеристику, наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також тяжкі хвороби ОСОБА_1 і її доньки.

З матеріалів кримінального провадження та наданих ОСОБА_1 апеляційному суду матеріалів вбачається, що вона має двох дітей - неповнолітню ОСОБА_4, 1997 р.н., малолітню ОСОБА_5, 2007 р.н. Остання, згідно медичних довідок, зокрема станом на 27 жовтня 2014 року, часто хворіє на тяжкі легеневі захворювання.

Також обвинувачена в судову засіданні апеляційного суду, як і в районному суді, щиро розкаялася у вчиненому неї кримінальному правопорушенні та пояснила, що не мала корисного мотиву, а отримані від збуту наркотичних речовин гроші вона використала на придбання ліків для меншої доньки.

При цьому ОСОБА_1 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Тому, виходячи зі змісту вироку, суд обґрунтовано визнав такими, що пом'якшують покарання, крім щирого каяття, позитивну характеристику обвинуваченої, наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також тяжкі хвороби її малолітньої доньки Марії, 2007 р.н.

За наявності вищевикладених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи ОСОБА_1 та наведених вище даних, що її характеризують, суд небезпідставно дійшов висновку про можливість призначення їй основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, не призначивши при цьому додаткове покарання - конфіскацію майна.

При цьому, висновок суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не суперечить положенням ст. 65 КК України, відповідно до яких при призначенні покарання суд враховує, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Оскільки призначене ОСОБА_1 покарання не перевищує 5 років, вчинений нею злочин хоча і є тяжким, але у його вчиненні обвинувачена щиро розкаялася, а також враховуючи наявність у неї на утриманні двох дітей, 1997 і 2007 р.н., позитивну характеристику, відсутність судимостей, обставин, що обтяжують покарання, та неперебування на обліках у лікарів нарколога і психіатра, суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, які б мали наслідком скасування оскаржуваного вироку через його м'якість з постановлення власного, як про це просить прокурор у своїй апеляційній скарзі. А доводи його апеляційної скарги правильності висновку суду першої інстанції не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 серпня 2014 року у відношенні ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий: Судді: