Вирок № 41417113, 06.11.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/7425/13-к

н/п 1-кп/640/439/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2014 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Пічугіної А.Г.

за участю:

прокурора Жеваго В.В., Абсалямова К.Ю. Рештакова Є.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2014 за №12013220490001305 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працевлаштованого, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2012 року близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №86 по вул. Наталії Ужвій м. Харкова, побачивши раніше незнайому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка йшла попереду, у якої в руках була жіноча сумка, маючи намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи із корисливих спонукань з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що його дії є явними для оточуючих, користуючись фактом раптовості, підійшов до ОСОБА_5 та шляхом ривку намагався викрасти її сумку. Але ОСОБА_5, розуміючи протиправність дій ОСОБА_1, почала кричати та намагалась втримати своє майно, проте ОСОБА_1, тримаючи своїми руками за сумку потерпілої, здійснив декілька ривків у свій бік, внаслідок чого вирвав з рук потерпілої належну їй жіночу сумку, в якій знаходилось належне їй майно, а саме: мобільний телефон «Самсунг» зі стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар»; футляр для окулярів з окулярами; гаманець з лакової шкіри; ключі від квартири ключі від домофону; косметичка із полімерної сітки, що становило собою матеріальну цінність, а також губна помада ТМ «Оріфлейм», перепустка на роботу, записна книжка, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять.

Викрадене таким чином майно, ОСОБА_1 привласнив собі, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 880 грн. 50 коп., і з місця скоєння злочину зник.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України визнав частково та суду показав, що 19 листопада 2012 року, ввечері, він, знаходячись на тролейбусній зупинці по вул. Гвардійців Широнінців, посварився зі знайомою дівчиною, в результаті чого вона пішла. Близько 20 години 00 хвилин, він, перебуваючи у нетверезому стані, йшов по алеї та знаходячись біля будинку №86 по вул. Наталії Ужвій, підійшов ззаду до незнайомої йому жінки і почав виривати з її рук сумку, яку вона тримала. Зазначав, що він її не штовхав, тілесних ушкоджень не наносив, та вирвавши з її рук сумку, він пішов у сусідній двір, де сів на лавку. Вміст викраденої сумки не перевіряв. Згодом до нього підійшли двоє співробітників міліції, які запитали звідки у нього жіноча сумка. Після чого співробітники міліції запропонували йому пройти у відділення міліції. Вказував, що він не чинив опору і пішов разом з ними. У відділені міліції викрадена ним сумка була у нього вилучена.

Зазначав, що не погоджується з кваліфікацією кримінального правопорушення, яку інкримінує його сторона обвинувачення, оскільки до потерпілої насилля не застосовував, останню не штовхав.

У вчиненому ним кримінальному правопорушенні розкаявся, просив його суворо не карати, оскільки має на утриманні неповнолітню дитину.

Аналізуючи наведені показання обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення, які суд визнав встановленими.

Крім того, свідчення обвинуваченого, надані ним в залі суду щодо обставин здійснення грабіжу, об'єму викраденого є узгодженими і з іншими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні.

Так, двічі допитана в судовому потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 19 листопада 2012 року приблизно о 20 годині 00 хвилин вона поверталася з роботи додому. Вийшовши з метро на ст. «Героїв Праці», вона сіла у маршрутне таксі № 41. Коли вийшла на зупинці по вул. Наталії Ужвій, 78 у м. Харкова, то попрямувала по алеї уздовж дороги. При собі у руках вона тримала жіночу сумку чорного кольору зі ставкою сірого кольору з шкіри замінника, у котрій знаходилось належне їй майно. По дорозі більш нікого не було, позаду її йшов чоловік, котрого вона пропустила уперед, але чоловік йшов дуже повільно, коли вона хотіла його обігнати, то чоловік повернувся до неї і схватив її сумку, став її виривати, а вона стала кричати «Помогите, грабят». Вказувала, що обвинувачений силу до неї не застосовував, не штовхав, а тільки виривав сумку. Уточнила, що впала на землю від того, що обвинувачений ривками тягнув на себе сумку, у зв'язку з чим вона не втрималась на ногах, оскільки поверхня землі, на якій вона стояла, була не рівна. Зазначила, що вирвавши з її рук належну їй сумку, обвинувачений побіг у глибину району. Вказувала, що побігла за ним, але наздогнати не змогла, кричала йому вслід, щоб він віддав їй сумку, але він не реагував. Після цього вона вийшла на алею і попрямувала у відділення міліції, де перебувала незнайома їй дівчина, яка повідомила, що вона бачила як у неї молодий чоловік вирвав сумку. Перебуваючи у відділенні міліції, вона написала заяву з даного факту. За медичною допомогою не зверталася, оскільки тілесних ушкоджень не спричинялись. Вказувала, що обвинувачений погроз застосування до неї насильства не висловлював. Просила призначити покарання ОСОБА_1 на розсуд суду.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що у листопаді 2012 року, точну дату вона вказати не змогла, вона йшла з роботи по алеї біля будинку №86 по вул. Н. Ужвій у м. Харків. Вказувала, що їй на зустріч йшла жінка, потім вони зрівнялись та пройшли поміж одна одної. Через пару хвилин вона почула крик жінки та обернувшись, побачила її на землі, а біля неї був чоловік, який намагався вирвати сумку з її рук. Зазначала, що жінка кликала на допомогу. Вказувала, що само падіння жінки вона не бачила та не може сказати його причину. Пояснювала, що після того, як чоловік вирвав з рук жінки сумку він побіг за будинок №90 по вул. Н. Ужвій, а вона після скоєного пішла до відділу міліції, щоб доповісти про подію. Трохи пізніше туди прийшла потерпіла. Жодних наявних тілесних ушкоджень остання не мала, на побиття чи застосування насилля не скаржилась, тільки вказувала на пограбування. Підтвердила, що упізнала грабіжника як і у відділі міліції у день події, так і пізніше, при проведенні слідчої дії. Зазначала, що приблизна відстань між нею та подією злочину була не більше 7 метрів та добре освітлена вуличним ліхтарем.

Свідчення потерпілої та свідка стосовно механізму та обставин подій вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони узгоджуються між собою, у неприязних відносинах з підсуднім свідок та потерпіла не знаходились і підстав для його оговору в них немає.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу пред'явлення особи для впізнання від 24.04.2013, судом встановлено, що свідок ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_1 як особу, що вчинила щодо ОСОБА_5 грабіж., що в свою чергу було підтверджено свідком ОСОБА_6 в залі суду при її безпосередньому допиті.

Згідно протоколу одночасного допиту осіб від 24.04.2013 року, проведеного між ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_6, було детально встановлено обставини подій, які мали місце 19.11.2012 року та свідком яких була ОСОБА_6, що в свою чергу було підтверджено свідченнями останньої, які вона надала в судовому засіданні, а саме стосовно місця події та поведінки обвинуваченого під час вчинення ним протиправних дій по відношенню до потерпілої.

Відповідно до протоколу вилучення від 19 листопада 2012 року, вбачається, що 19 листопада 2012 року в приміщення ГОМ Київського РО ХМУ ГУМВС України в Харківській області у ОСОБА_1 була вилучена жіноча сумка зі шкірозамінника, розміром 50х50 чорного кольору, на нижній частині сумки вставка сірого кольору. У сумці знаходились наступні речі: мобільний телефон «Самсунг» imei № НОМЕР_2 у корпусі світло сірого кольору зі стартовим пакетом оператора «Київстар», футляр для окулярів, з окулярами, гаманець з лакової шкіри з грошовими коштами в сумі 281 грн., ключі від квартири у кількості 2 шт. та ключ від домофону, жіноча косметичка із полімерної сітки, губна помада ТМ «Оріфлейм», пропуск на роботу та записна книжка (Т.1 а.с.15), про що в свою чергу не заперечував обвинувачений при його допиті в залі суду.

Як вбачається з висновку товарознавчої експертизи № 43 від 15.03.2013 року вартість майна, яке було викрадено обвинуваченим ОСОБА_1 у потерпілої ОСОБА_5 складається з наступного:

- жіночої сумка чорного кольору зі ставкою сірого кольору з шкіри замінника, без механічних пошкоджень, придбана у 2012 році вартістю 127 гривень 50 копійок;

- гаманеця чорного кольору з лакірованої шкіри замінника, без механічних пошкоджень, придбаний у вересні 2012 року - 75 гривень 00 копійок;

- телефону мобільного «Самсунг» (аналог «Самсунг Е-1200» 108х45х13,6 мм. Дисплей 1,52), без мережного зарядного пристрою та гарнітури, без механічних пошкоджень, придбаний у 2012 році - 242 гривні 00 копійок;

- косметички із полімерної сітки, розміром 20х15 см, вітчизняного виробництва - 15 гривень 00 копійок;

- губної помади ТМ «Оріфлейм» - матеріальної цінності не представляє;

- записної книжки - матеріальної цінності не представляє;

- ключа металевого (2 шт.) - 20 гривень 00 копійок;

- ключа від домофону - 25 гривень;

- стартового пакету мобільного оператора «Київстар» - 10 гривень 00 копійок;

- окулярів коррекційних вітчизняного виробництва, без механічних пошкоджень - 55 гривень 00 копійок;

- футляра для окулярів із полімерного матеріалу, вітчизняного виробництва, без механічних пошкоджень - 30 гривень 00 копійок.

Оцінюючи в сукупності докази винності обвинуваченого ОСОБА_1, суд приходить до переконання в тому, що органами досудового слідства його дії за ст. 186 ч. 2 КК України як «відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого», кваліфіковані не правильно.

Так, відповідно до п. 5 Постанови Пленуми Верховного суду України №10 від 06.11.2009 під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_5, яка для встановлення дійсності подій була двічі допитана в залі суду, обвинувачений ОСОБА_1 силу до неї не застосовував, не штовхав, погроз насилля не висловлював, а тільки виривав її сумку.

Крім того, свідок ОСОБА_6 також показала, що поштовху вона не бачила, а лише бачила, як жінка сиділа на землі та кричала про допомогу.

Аналізуючи надані у судовому засіданні показання суд приходить до висновку, що вони є узгодженими та не суперечать поясненням самого обвинуваченого ОСОБА_1, який пояснив, що він потерпілу не штовхав, тілесні ушкодження не спричиняв.

Органом досудового слідства не надано суду жодних доказів на підтвердження застосування обвинуваченим ОСОБА_1, насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я до потерпілої ОСОБА_5, висновки органу досудового розслідування носять ймовірний характер, у зв'язку з чим не можуть бути покладені судом в основу обвинувачення.

Посилання сторони обвинувачення, що під час допиту на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_5 підтверджувала той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 штовхнув її своїми руками за плечі, від чого вона впала на спину, не можуть бути підставою для винесення обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки відповідно до п.16 ч.1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відноситься безпосередність дослідження показань, що і було зроблено судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, в своїх первісних поясненнях, наданих потерпілою в день події (Т.1 а.с.8) остання не повідомляла правоохоронні органи про те, що вона впала від дій саме ОСОБА_1, а посилалась тільки на те, що останній заволодів її майном.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що при таких обставинах дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 186 КК України, так як обвинувачений умисно скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), враховуючи при цьому що така перекваліфікація тягне за собою кваліфікацію дій обвинувачуваного за менш тяжкий злочин та при цьому не погіршується становище обвинувачуваного і не порушується право останнього на захист.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться категорії злочину середньої тяжкості, особу винного, який на період інкримінованого йому злочину не був офіційно працевлаштований, мав постійне місце проживання, є одруженим, в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно (Т.1а.с.68), у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває (Т.1 а.с.64,65), знаходився на обліку у лікаря терапевта у 2009 та 2013 роках із діагнозом гострий бронхіт, у 2012 році на обліку лікаря хірурга з діагнозом гострий панкреатит (Т.2 а.с.208-209).

Обставин, згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом'якшує покарання, суд відносить наявність на утриманні неповнолітньої дитини, щире каяття у скоєному.

Обставиною, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочини, так як відсутні передбачені ст. 69 КК України умові і підстави призначення обвинуваченому ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачене законом і відсутні обставини, які б давали суду підстави прийти до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбуття покарання.

Проте, зважаючи на те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному, має стійкі соціальні зв'язки, а саме дружину та малолітню дитину, то суд приходить до висновку про можливість призначати відносно ОСОБА_1 мінімальний строк покарання у вигляді позбавлення волі, передбачений санкцією ст. 186 ч. 1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від застосування відносно нього положення п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», у зв'язку з чим суд не вирішує це питання при винесенні вироку.

Цивільного позову заявлено не було.

Судових витрат по справі не має.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України і на підставі вказаного закону призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити без змін - тримання під вартою в СІЗО УДДУ з ПВП України в Харківській області.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вказаним вироком Київського районного суду м. Харкова обчислювати з дня його фактичного затримання, а саме з 16 грудня 2013 року.

Речові докази: жіноча сумка зі шкірозамінника, розміром 50х50 чорного кольору, на нижній частині сумки вставка сірого кольору, мобільний телефон «Самсунг» imei № НОМЕР_2 у корпусі світло сірого кольору зі стартовим пакетом оператора «Київстар», футляр для окулярів, з окулярами, гаманець з лакової шкіри з грошовими коштами в сумі 281 грн., ключі від квартири у кількості 2 шт. та ключ від домофону, жіноча косметичка із полімерної сітки, губна помада ТМ «Оріфлейм», пропуск на роботу та записна книжка, які відповідно до схоронної розписки знаходяться у потерпілої ОСОБА_5 - залишити законному володільцю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.