Ухвала суду № 41415297, 05.11.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.11.2014 Єдиний унікальний номер 205/7670/14-ц

2/205/4107/14

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

05 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору купівлі продажу земельної ділянки недійсним.

Після відкриття провадження по даній цивільній справі до суду надійшла належним чином заява від 04 листопада 2014 року від позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку площею 0,045 г, що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дубовіка, 16.

Фактично матеріали вказаної заяви про забезпечення позову були передані судді із канцелярії суду 05 листопада 2014 року. Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд доходить висновку, що зазначена заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обовязку вчиняти певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання, зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на вказані приписи ст.152-153 ЦПК України, враховуючи обсяг позовних вимог та їх підстави, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача у вигляді спірної земельної ділянки площею 0,045 Га, що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дубовіка, 16 не підлягає задоволенню оскільки позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування своєї заяви, зокрема доказів, які б свідчили про існування саме реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, не довів суду наявних у відповідача намірів провести відчуження означеної земельної ділянки. Суд вважає, що викладене в заяві про забезпечення позову носить характер ймовірних припущень, без зазначення конкретних обставин, а за загальним принципом, передбаченим ч.4. ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаного клопотання про забезпечення позову

На підставі викладеного і керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову від 04 листопада 2014 року, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги на таку ухвалу суду протягом 5-ти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Мовчан Д.В.