Рішення № 41413026, 13.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3653/14-ц Головуючий у І інстанції Чирка С.С.Провадження № 22-ц/780/5711/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 1 13.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого - судді Білоконь О.В.,

суддів Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність,-

встановила:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 червня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з відповідачем кредитний договір №11164852000, за яким банк зобов'язався надати кредит у розмірі 64395 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 05 червня 2022 року повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 12,2% річних.

Крім того, для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань 05 червня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_1 договір іпотеки №3623, за яким відповідач передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» земельну ділянку площею 0,200 га з кадастровим номером 3220885701:02:002:0069, що розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Мартусівка.

05 червня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 64395 доларів США.

28 лютого 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту до 05 червня 2024 року.

АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», 08 грудня 2011 року уклав договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за даним кредитним договором у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у ПАТ «Дельта Банк» виникло право достроково вимагати повернення боргу за кредитним договором у розмірі 99575 доларів США 63 центи. ОСОБА_1 ухиляється від добровільного повернення грошових коштів.

Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просив суд звернути стягнення на вказану земельну ділянку шляхом набуття за позивачем права власності на неї, просить припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на неї. Крім того, позивач просив витребувати у ОСОБА_1 та передати ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру, що розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Мартусівка.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

В рахунок боргу ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11164852000, укладеним 05 червня 2007 року та додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту №11164852000 від 28 лютого 2009 року з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», у розмірі 99575 доларів США 63 центи, що еквівалентно 1006629 гривень 96 копійок, звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,200 га з кадастровим номером 3220885701:02:002:0069, що розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Мартусівка, шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

У задоволенні позову в частині вимог про припинення права власності відповідача на земельну ділянку, про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, а також витребування у відповідача технічного паспорту, правовстановлюючих документів, (або їх дублікатів) на квартиру, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрати на оплату судового збору у розмірі 3654 гривен.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції у порушення процесуального закону при зверненні стягненні на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у інший спосіб - визнання права власності за позивачем на предмет іпотеки.

Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення за неповно досліджених обставин справи, зокрема за відсутності даних про наявність у відповідача права власності на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 05 червня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №11164852000, за яким позивач зобов'язався надати кредит у розмірі 64395 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 05 червня 2022 року повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 12,2% річних. У разі неналежного виконання грошових зобов'язань відповідач зобов'язався сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні, та в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу - якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті (а.с.10-16).

В той же день для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_1 договір іпотеки №3623, за яким відповідач передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» земельну ділянку площею 0,200 га з кадастровим номером 3220885701:02:002:0069, що розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Мартусівка (а.с.30-33).

05 червня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 64395 доларів США, що підтверджується випискою по кредитному договору ОСОБА_1 за період з 05 червня 2007 року по 23 грудня 2011 року (а.с.39-47).

28 лютого 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту до 05 червня 2024 року (а.с.24-25).

25 січня 2013 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором та попереджено, що у випадку невиконання даної вимоги стягнення відбудеться у примусовому порядку ( а.с.51-54).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 1 ст. 590 ЦК України та ст. 39 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 526 ЦК України, ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог в частині невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, а також у зв»язку з цим необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про в частині витребування у відповідача технічного паспорту, правовстановлюючих документів (або їх дублікатів) на квартиру, що розташовується за адресою: Київська область, Бориспільський району, с. Мартусівка, суд першої інстанції вірно виходив з того, що предметом договору іпотеки є земельна ділянка, а не квартира.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Разом з тим, суд відмовив у задоволенні вимог про припинення права власності відповідача на земельну ділянку та про визнання права власності на неї з тих підстав, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку в реєстрі прав власності на нерухоме майно, а тому він є таким, що не набув право власності на неї.

З таким висновком не погоджується колегія судді з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області №06-05/2011 від 07 листопада 2014 року земельна ділянка площею 0,200 га з кадастровим номером 320885701:02:002:0069, що знаходиться в с.Мартусівка Бориспільського району Київської області на праві власності належить відповідачу по справі ОСОБА_1

Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 посвідчене державним актом серії ЯД № 910420, який був зареєстрований за №010732300118 від 16.11.2007 року.

За таких обставин висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку з підстав відсутності відомостей про набуття відповідачем права власності на земельну ділянку є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення процесуального закону звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, вийшовши за межі позовних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб визнання права власності за позивачем на предмет іпотеки, разом з тим суд першої інстанції встановивши наявність підстав для захисту прав позивача шляхом звернення стягнення на майно безпідставно не застосував спосіб звернення стягнення на майно, який просив позивач.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Пунктами 5.1-5.5 договору іпотеки від 5 червня 2007 року визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, установленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог визнання за позивачем права власності на земельну ділянку та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог, з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку за публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та в частині звернення стягнення на земельну ділянку шляхом проведення публічних торгів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В рахунок боргу ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11164852000, укладеним 05 червня 2007 року та додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту №11164852000 від 28 лютого 2009 року з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», у розмірі 99575 доларів США 63 центи, що еквівалентно 1006629 гривень 96 копійок, звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,200 га з кадастровим номером 3220885701:02:002:0069, що розташовується в Київській області, Бориспільський район, с. Мартусівка, шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Дельта банк» права власності на вказане майно.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :