Ухвала суду № 41413015, 10.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1705/13-к Головуючий у І інстанції Бончев І.В.Провадження № 11-кп/780/593/14 Доповідач у 2 інстанції МатюшкоКатегорія 23 10.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Матюшка М.П.,

суддів: Ігнатюка О.В., Говорухи О.В.,

при секретарі : Похилевич О.В.,

за участю прокурора :Пухи І.Ю.

представника цивільного позивача ОСОБА_1

обвинувачених : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

та їх захисників-адвокатів : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора Фастівської міжрайонної прокуратури Корнєва К.В., обвинуваченої ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Броварки Лубенського району Полтавської області, проживаючу АДРЕСА_1, пенсіонерку, з вищою освітою, яка перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину 2000 року народження, українку, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України і призначено покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 366 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 4250 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки ухвалено виконувати самостійно та обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Ухвалено зарахувати у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_2 термін досудового

тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати їй з 03 вересня 2013 року.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку с.Сущанка Попільнянського району Житомирської області, проживаючу АДРЕСА_2, тимчасово не працюючу, з вищою освітою, одружену, українку, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 366 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення волі обіймати посади пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки ухвалено виконувати самостійно та обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Ухвалено початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишено без змін.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8. уродженку м.Фастова Київської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3, яка фактично проживає АДРЕСА_4 працює кухонним працівником в Київській обласній лікарні, з середньою технічною освітою, розлучену, українку, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 366 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі обіймати посади пов'язані з повною матеріальною відповідальністю, строком на три роки, без конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на три роки ухвалено виконувати самостійно та обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишено без змін.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженку м.Києва, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_5, яка фактично проживає АДРЕСА_6 пенсіонерку, ФОП «ОСОБА_5.», з середньою освітою, розлучену, українку, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України і призначено покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців та 25 (двадцяти п'яти) днів позбавлення волі.

Ухвалено зарахувати у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_5 термін досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати їй з 03 вересня 2012 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на один рік сім місяців двадцять п'ять днів - повністю, а також з-під варти в залі судового засідання - негайно.

Накладений арешт на майно ОСОБА_5 - скасовано.

Цивільний позов прокурора у частині цивільної відповідальності ОСОБА_5 -залишено без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечними діяннями в розмірі 9314586 (дев'ять мільйонів триста чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн.. 00 коп. до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задоволено повністю. Стягнуто на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» у частках з ОСОБА_2 (3/5) на суму 5588751 (п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн.. 60 коп., ОСОБА_3 (1/5) на суму 1862917 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн.. 20 коп. та ОСОБА_4 (1/5) на суму 1862917 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн.. 20 коп.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И Л А :

Як зазначено у вироку, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожна наказом від 13.05.2011 року № 201 - ос начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», призначені у місті Фастові Київської області на посади керуючого Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0657 (далі ТВБВ № 10026/0657, ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», ТВБВ). начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю та завідувача касового вузла, відповідно.

При цьому ОСОБА_2, згідно з вимогами «Положення про територіально відокремлене безбалансове відділення № 10026/0657 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» 1-го типу, затвердженого постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України» № 141 від 06.04.2011 року, повинна була нести відповідальність за забезпечення повної схоронності готівки, цінностей, бланків та іншого майна у відділенні та підзвітних ТВБВ.

На ОСОБА_2 згідно з розділом II «Посадової інструкції керуючого ТВБВ», затвердженої 14.05.2011 року начальником Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», крім іншого були покладені й обов'язки щодо забезпечення контролю за використанням майна та коштів відділення та підзвітних ТВБВ, забезпечення повної схоронності готівки, цінностей, цінних бланків та іншого майна у відділенні та підзвітних ТВБВ; несення відповідальності за недотримання працівниками відділення та підзвітних ТВБВ вимог чинного законодавства та нормативних документів

Банку при виконанні банківських та інших операцій, за порушення вимог системи банківської безпеки, за порушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

На ОСОБА_3 також згідно з розділом II «Посадової інструкції начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю ТВБВ», були покладені обов'язки щодо здійснення контролю за своєчасним, повним та достовірним відображенням операцій в бухгалтерському обліку, що здійснювався в ТВБВ та підзвітних йому ТВБВ, забезпечувати контроль за відображенням в обліку операцій з готівкою та цінностями сховища цінностей, контролювати дотримання правил обліку операцій з готівкою та цінностями ТВБВ та підзвітних йому ТВБВ.

На ОСОБА_4 в свою чергу згідно з розділом II «Посадової інструкції завідувача касового вузла ТВБВ», були покладені обов'язки щодо ведення книг обліку оборотів готівки, іноземної валюти, цінностей та цінних бланків та нести повну матеріальну відповідальність за належне зберігання і повну схоронність грошей, цінностей та цінних бланків, а тому 14.05.2011 року між Адміністрацією Державного ощадного банку України, в особі начальника філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого, вона була повинна виконувати роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей, нести повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених їй установою банку цінностей і в зв'язку з викладеним зобов'язувалась: обережно поводитися з переданими їй на зберігання або на інші цілі матеріальними цінностями, і вживати заходи щодо запобігання шкоди, своєчасно повідомляти адміністрацію установи банку про усі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених їй цінностей, суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій з цінностями і їх зберіганням.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до п.п. 5.2.15, 5.3.6, 5.3.7 та 5.5.2 «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», затвердженим постановою правління АТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 року № 11-1 (зі змінами та доповненнями - надалі Порядок від 29.01.2004 року № 11-1) та п.п. 2.7, 2.9 та 3.1 «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», в яких впроваджено АБС «Барс МШепіит», затвердженим постановою правління АТ «Ощадбанк» від 19.07.2010 року № 314 (зі змінами і доповненнями - надалі Порядок від 19.07.2010 року № 314), були зобов'язані у частині, що стосується кожної та в сукупності, організувати та забезпечити проведення в ТВБВ касової роботи, яка визначала, що: вхід до сховища цінностей філії банку дозволяється тільки службовим особам, відповідальним за схоронність цінностей, а входити дозволяється лише всім відповідальним особам разом; ключі від сховищ цінностей, в залежності від кількості замків, якими вони обладнані, знаходяться: перший - у завідуючого касою; другий -у керівника; третій - у головного бухгалтера або у інших відповідальних осіб, визначених наказом керівника установи банку; сховища цінностей опечатуються печатками трьох посадових осіб, відповідальних за збереження в них цінностей; особи, які уповноважені наказом керівника відповідної установи Банку, як відповідальні за схоронність готівки і цінностей у сховищах цінностей, несуть відповідальність за їх схоронність; керівник філії -відділення відповідно до Положення про філію - відділення несе відповідальність за забезпечення повної схоронності готівки, цінностей, бланків суворого обліку у відділенні та підпорядкованих йому ТВБВ: розподіл ключів від сховищ цінностей та кодів зняття/передачі з/під охоронну сигналізацію закріплюється між відповідальними особами сховища цінностей таким чином, щоб відкриття/закриття сховища цінностей було можливим лише в присутності всіх відповідальних осіб сховища цінностей; сховище цінностей установи Банку відкривається та закривається виключно трьома відповідальними особами сховища цінностей за умови обов'язкової присутності всіх трьох відповідальних осіб сховища цінностей; відкриття сховищ

цінностей повинно здійснюватися посадовими особами, відповідальними за збереження готівки та цінностей, визначених за наказом (розпорядженням).

Також, ОСОБА_2, ОСОБА_3.-та ОСОБА_4 у відповідності до п.п. 5.2.1, 5.2.7, 5.2.8, 5.2.9, 5.2.15, 5.2.16, 5.3.2, 5.3.3 та 5.3.4 Порядку від 29.01.2004 року № 11-1 та п.п. 3.2 та 3.25.4 Порядку від 19.07.2010 року № 314, крім того були зобов'язані по колу осіб всі цінності касового вузла зберігати у сховищі цінностей та обліковувати в «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку»; готівку та інші цінності виносити із сховищ цінностей для проведення операцій з їх обробки, контрольного перерахування і ревізії тільки в приміщення каси, видачу цінностей із сховищ цінностей здійснювати під розпис в «Книзі обліку видачі із сховищ цінностей грошових знаків та інших цінностей» для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище цінностей, записи в якій ведуться за видами цінностей; у «Книгах обліку готівки операційної каси й інших цінностей, обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті», що знаходяться у сховищі цінностей записи загальних залишків цінностей за кожним рахунком проводити на наступний операційний день до закриття сховищ цінностей; записи в книгах проводити за кожним видом цінностей із зазначенням кількості цінностей і документів або ваги цінностей, загальної суми залишку даного виду цінностей або документів; входити до сховища цінностей філії банку, як службові особи, які відповідають за схоронність цінностей лише всім разом; у робочі дні всі сховища цінностей обов'язково відкривати, оглядати і перевіряти цінності, незалежно від того, здійснюватимуться операції з ними чи ні; перед закриттям сховищ цінностей перевіряти, чи всі цінності, книги і документи, які підлягають зберіганню в сховищах, внесені в сховище цінностей, чи відповідає фактична наявність готівки та інших цінностей операційної каси залишкам, зазначеним у «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку»; звіряти дані залишків цінностей, записані у «Книзі обліку готівки і операційній касі й інших цінностей» з даними бухгалтерського обліку за відповідними рахунками; щоденно підтверджувати підписами правильність залишків, виведених у книгах; цінності касового вузла філії та ТВБВ зберігати у сховищах цінностей та обліковувати в «Книзі обліку готівки операційної каси й інших цінностей банку»; а завідувач касою (відповідальна особа за збереження цінностей) установи Банку виносить, а в разі наявності касового візка - перевозить, із сховища цінностей необхідні для поточної роботи готівку і цінності та, за необхідності, фіксує дані про винесення для роботи цінності в своїй «Книзі обліку прийнятої та виданої готівки (цінностей)».

Отже, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожна являлась службовою особою, оскільки в державній установі всі разом постійно обіймали посади, пов'язані з виконанням адміністративно господарських функцій (щодо зберігання коштів, одночасного доступу до них, а також ведення достовірного бухгалтерського обліку), а перші дві іще й організаційно - розпорядчі (щодо загальної організації роботи в ТВБВ та за її окремим напрямком).

22.06.2012 року близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_2, після одночасного відкриття сховища за допомогою трьох банківських ключів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи безпосередній доступ до передсховища ввіреної їй ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», що розміщується на вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові Київської області і куди перекладались цінності для роботи з ними протягом робочого дня, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також те, що це змусить її використовувати службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб незаконно взяла звідти кошти в сумі 2000000 грн., про що повідомила побачивших це ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та пообіцяла їх невдовзі повернути, при цьому маючи єдиний злочинний намір і на подальше у такий спосіб заволодіння чужим майном у відомому тільки їй розмірі без попередньої змови.

Розуміючи для себе, що зазначена пропозиція є протиправною, але невиконання якої зможе негативно вплинути на продовження службової кар'єри в установі банку

усвідомлюючи суспільно небезпетдаий характер своїх дій, довіряючи при цьому ОСОБА_2 як безпосередньому керівнику щодо повернення коштів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також погодились шляхом зловживання своїм службовим становищем, групою осіб, а з їх боку виключно у спосіб приєднання до розпочатих нею дій та шляхом подальшого усунення перешкод, сприяти останній, яка цього бажала, у заволодінні чужим майном, тобто коштами банку в особливо великих розмірах.

Одразу після цього ОСОБА_2 без перешкод з боку матеріально відповідальних осіб -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заволоділа з передсховища коштами в сумі 2000000 грн., винесла їх з приміщення ТВБВ та розпорядилась на власний розсуд.

В цей же час і на цьому місці, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_4 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 22.06.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 8565291 грн. 98 коп. (не відобразивши нестачу в сумі 2000000 грн.), після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

25.06.2012 року близько 17 год. 15 хв. на їхньому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_4 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 25.06.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 6038876 грн. 24 коп. (не відобразивши нестачу в сумі 2000000 грн.), після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

26.06.2012 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_2, впевнившись у відсутності належного контролю за нею з боку керівництва філії банку, продовжуючи вчинення тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним власним наміром, після відкриття сховища за допомогою трьох банківських ключів маючи безпосередній доступ до передсховища ввіреної їй ТВБВ № 1002670637АТ «Ощадбанк», що розміщується на вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові Київської області і куди перекладались цінності для роботи з ними протягом робочого дня. усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також те, що це змусить її використовувати службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб вдруге незаконно взяла звідти кошти в сумі 3000000 грн., про що знову повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та пообіцяла їх невдовзі повернути, при цьому маючи єдиний злочинний намір і на подальше у такий спосіб заволодіння чужим майном у відомому тільки їй розмірі без попередньої змови.

Розуміючи для себе, що зазначена пропозиція є протиправною, але невиконання якої зможе негативно вплинути на продовження службової кар'єри в установі банку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, довіряючи при цьому ОСОБА_2 як безпосередньому керівнику щодо повернення коштів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знову погодились шляхом зловживання своїм службовим становищем, групою осіб, а з їх боку виключно у спосіб приєднання до розпочатих нею дій та шляхом подальшого усунення перешкод, сприяти останній, яка цього бажала, у заволодінні чужим майном, тобто коштами банку в особливо великих розмірах.

Одразу після цього ОСОБА_2 без перешкод з боку матеріально відповідальних осіб -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заволоділа з передсховища коштами в сумі 3000000 грн., винесла їх з приміщення ТВБВ та розпорядилась на власний розсуд.

26.06.2012 року близько 18 год. 50 хв. на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_4 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 26.06.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 6590494 грн. 46 коп. (не відобразивши нестачув сумі вже 5000000_Јрн.), після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

27.06.2012 року близько 19 год. 45 хв., а потім однаково 02.07.2012 року близько 18 год. 50 хв., 03.07.2012 року близько 17 год. 00 хв., 04.07.2012 року близько 16 год. 55 хв., 05.07.2012 року близько 17 год. 05 хв., 06.07.2012 року близько 16 год. 45 хв., 07.07.2012 року близько 14 год. 10 хв., 09.07.2012 року близько 17 год. 45 хв., 10.07.2012 року близько 17 год. 10 хв. та 11.07.2012 року близько 17 год. 20 хв., на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунків грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець кожного робочого дня залишались у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій ОСОБА_4 кожного разу вносила до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 27.06.2012 року, 02.07.2012 року, 03.07.2012 року, 04.07.2012 року, 05.07.2012 року, 06.07.2012 року, 07.07.2012 року, 09.07.2012 року, 10.07.2012 року та 11.07.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів (не відобразивши їх загальну нестачу в сумі 5000000 грн.). після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожного разу засвідчували своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

12.07.2012 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_2, остаточно переконавшись у відсутності дієвого контролю за нею з боку керівництва філії банку, продовжуючи вчинення тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним власним наміром, після відкриття сховища за допомогою трьох банківських ключів, маючи безпосередній доступ до передсховища ввіреної їй ТВБВ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк», що розміщується на вул. Червоноармійській, 8 у місті Фастові Київської області і куди перекладались цінності для роботи з ними протягом робочого дня, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також те, що це змусить її використовувати службове становище всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб втретє незаконно взяла звідти кошти в сумі 2700000 грн. та 202000 доларів США, про що знову повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та пообіцяла їх невдовзі повернути.

Розуміючи для себе, що зазначена пропозиція є протиправною, але невиконання якої зможе негативно вплинути на продовження службової кар'єри в установі банку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, довіряючи при цьому ОСОБА_2 як безпосередньому керівнику щодо повернення коштів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знову погодились зловживання своїм службовим становищем, групою осіб, а з їх боку виключно у спосіб приєднання до розпочатих нею дій та шляхом подальшого усунення перешкод, сприяти останній, яка цього бажала, у заволодінні чужим майном, тобто коштами банку в особливо великих розмірах.

Одразу після цього ОСОБА_2 без перешкод з боку матеріально відповідальних осіб -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заволоділа з передсховища коштами в сумі 2700000 грн. та 202000 доларів США, винесла їх з приміщення ТВБВ та розпорядилась на власний розсуд.

12.07.2-12 року близько 18 год. 15 хв., на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдиний злочинний умисел спрямований на вчинення службового підроблення, після перерахунку грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець робочого дня залишились у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_4 внесла до «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» завідомо неправдиві відомості про факт наявності станом на 12.07.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів на загальну суму 6672591 грн, 07 коп. та 228329 доларів США, відповідно (не відобразивши утворену загальну нестачу на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США), після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили своїми" підписами ці завідомо неправдиві відомості.

13.07.2012 року близько 16 год. 20 хв., а потім однаково 16.07.2012 року близько 18 год. 15 хв., 17.07.2012 року близько 18 год. 20 хв., 18.07.2012 року близько 17 год. 15 хв.. 19.07.2012 року близько 17 год. 50 хв., 20.07.2012 року близько 16 год. 50 хв., 23.07.2012 року близько 17 год. 20 хв., 24.07.2012 року близько 17 год. 35 хв., 25.07.2012 року близько 17 год. 25 хв., 26.07.2012 року близько 17 год. 30 хв., 27.07.2012 року близько 16 год. 20 хв., 30.07.2012 року близько 17 год. 30 хв., 31.07.2012 року близько 19 год. 30 хв., 01.08.2012 року близько 19 год. 00 хв., 02.08.2012 року близько 17 год. 05 хв., 03.08.2012 року близько 17 год. 20 хв., 06.08.2012 року близько 18 год. 45 хв., 07.08.2012 року близько 18 год. 00 хв., 08.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 09.08.2012 року близько 17 год. 05 хв., 10.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 13.08.2012 року близько 17 год. 10 хв., 14.08.2012 року близько 17 год. 20 хв., 15.08.2012 року близько 18 год. 10 хв., 16.08.2012 року близько 17 год. 35 хв., 17.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 20.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 21.08.2012 року близько 18 год. 25 хв., 22.08.2012 року близько 18 год. 00 хв., 23.08.2012 року близько 18 год. 15 хв., 27.08.2012 року близько 19 год. 05 хв., 28.08.2012 року близько 17 год. 00 хв., 29.08.2012 року близько 16 год. 45 хв., 30.08.2012 року близько 17 год. 45 хв., 31.08.2012 року близько 19 год. 45 хв.. 03.09.2012 року та 04.09.2012 року (точний час не встановлений), на цьому ж місці, продовжуючи реалізувати свій єдинийй злочинний умисел, спрямований на вчинення службового підроблення після перерахунків грошових коштів та інших цінностей банку, які на кінець кожного робочого дня залишатись у сховищі, вступивши у злочинну змову групою службових осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не відображення у внутрішніх документах ТВБВ нестачі грошових коштів, з ціллю уникнення можливості викриття їх злочинних дій, ОСОБА_4 кожного разу. вносила по «Книги обліку готівки оборотної (операційної) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті» завідомо неправдивівідомості про факт наявності станом на 13.07.2012 року, 16.07.2012 року, 17.07.2012 року, 18.07.2012 року, 19.07.2012 року, 20.07.2012 року, 23.07.2012 року, 24.07.2012 року, 25.07.2012 року, 26.07.2012 року, 27.07.2012 року, 30.07.2012 року, 31.07.2012 року, 01.08.2012 року, 02.08.2012 року, 03.08.2012 року, 06.08.2012 року, 07.08.2012 року, 08.08.2012 року, 09.08.2012 року, 10.08.2012 року, 13.08.2012 року, 14.08.2012 року, 15.08.2012 року, 16.08.2012 року, 17.08.2012 року, 20.08.2012 року, 21.08.2012 року, 22.08.2012 року, 23.08.2012 року, 27.08.2012 року, 28.08.2012 року, 29.08.2012 року, 30.08.2012 року, 31.08.2012 року, 03.09.2012 року та 04.09.2012 року у сховищі банку залишку всіх без винятку коштів (не відобразивши їх загальну нестачу на суму 7700000_грн. та 202000 доларів США), після чого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожного разу засвідчували своїми підписами ці завідомо неправдиві відомості.

Всього ОСОБА_2 за зазначених вище обставин кримінального провадження, групою осіб, при пособництві ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заволоділа коштами ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму 7700000 грн. та 202000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 12.07.2012 складає 1614586 грн.), на загальну суму 9314586 грн., тобто в особливо великих розмірах, який на момент вчинення злочину в шістсот і більше разів перевищував встановлений законодавством на 01 січня2012 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

03.09.2012 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_5, дізнавшись про те, що злочинні дії ОСОБА_2 щодо заволодіння нею коштами на сумі 7700000 грн. були викриті начальником філії Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», діючи всупереч інтересам правосуддя в частині забезпечення своєчасного виявлення, припинення та розкриття злочинів, усвідомлюючи фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 діяння в особливо великих розмірах та переховуючи у зв'язку з цим факт здобутих злочинним шляхом коштів, без домовленості про таке заздалегідь, перебуваючи в приміщенні філії Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України» по вулиці Володимирській, 27 у місті Києві, надавши відповідне зобов'язання, повідомила у такий спосіб працівників правоохоронних органів - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та інших службових осіб банку - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, про надумані нею обставини отримання від ОСОБА_2 коштів на зазначену вище суму, приховавши таким чином вчинений ОСОБА_2 особливо тяжкий злочин.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким засудити:

ОСОБА_5 за ч. З ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України на 10 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади.

ОСОБА_2) за ч. 5 ст. 191 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна: за ч. 2 ст. 366 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, зі штрафом у розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності, зі штрафом у розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень.

ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна; за ч. 2 ст. 366 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна, зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна; за ч. 2 ст. 366 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна, зі штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, що обставин заволодіння грошовими коштами, оскільки обвинувачені діяли узгоджено зі спільним умислом, і кожен із них будучи матеріально відповідальною особою, безпосередньо виконував діяння, що повністю утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Формулювання обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 396 КК України, визнаного судом доведеним, суперечить вимогам абз. 4 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10. З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявний склад злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в особливо великих розмірах, а також внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки; в діях ОСОБА_5 наявний склад злочину, передбачений ч. З ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - організатор у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах. Обґрунтовуючи вирок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України та призначаючи кожній покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 5 ст. 191 КК України та без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, а також обґрунтовуючи вирок щодо виду і міри покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суд послався у мотивувальній частині вироку виключно на дані,, які характеризують осіб обвинувачених. В той час судом належним чином не враховано те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 вчинили особливо тяжкий корисливий злочин, будучи службовими особами, заволоділи грошовими коштами банку в особливо великому розмірі, в ході досудового слідства вину в інкримінованих злочинах не визнавали, заподіяну шкоду не відшкодували. Крім того, в ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 неодноразово змінювали свої покази, намагаючись в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор, підтримавши свої апеляційні вимоги щодо кваліфікації скоєного винними і мір покарання, просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, оскільки судом першої інстанції не висвітлено питання законності прийнятого судом рішення в частині вирішення цивільного позову.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного їй покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році», оскільки вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд не в повному обсязі з'ясував обставини. Злочин, який їй інкримінується вона не скоювала, не брала участі в привласненні, розтраті або заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, це підтверджується її поясненнями та поясненнями інших обвинувачених.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник обвинуваченої ОСОБА_4 просить перекваліфікувати дії підзахисної на менш тяжкий злочин, оскільки в її діях відсутній корисливий мотив та призначити обвинуваченій покарання з застосуванням ст. 75 КК України, так як судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що злочин вона скоїла внаслідок службової залежності від ОСОБА_2, є інвалідом третьої групи внаслідок онкозахворювання як потерпіла від аварії на ЧАЕС.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачена ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції змінити правову кваліфікацію її дій, кваліфікувавши їх за ст. 367 КК України, врахувати, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, на її утриманні та догляді знаходиться матір пенсіонерка ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_18, що у відповідності п.п. «є», «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» є підставою для звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних із позбавленням волі. Звільнити її від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, що не пов'язані з позбавленням волі на підставі п.п. «є», «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році». Також, просить відмовити в задоволенні цивільного позову. Крім того, судом не взято до уваги, що вона має чоловіка-інваліда внаслідок бойових дій в Афганістані.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та стягнення на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_3 (1/5) на суму 1862917 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн.. 20 коп. завданих збитків скасувати, в іншій частині залишити без змін. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. Суд першої інстанції у вироку зазначив в рахунок підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, попередні покази обвинувачених, які були дані на досудовому слідстві в органах дізнання та взагалі не врахував докази, які були надані в судових засіданнях, а також покази свідків та покази обвинувачених, які підтвердили невинуватість ОСОБА_3 у скоєному злочині. ( Провадження закрито у зв'язку з відмовою обвинуваченої ОСОБА_3 від апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_11.)

В апеляційній та в доповненнях до неї скарзі обвинувачена ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, внаслідок його суворості, застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та звільнити від покарання згідно ч. 1, 4, 6, 8, 9 ЗУ «Про амністію у 2014 році». Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає вирок суду занадто суворим в частині терміну позбавлення волі і не всі висновки суду, щодо її дій відповідають фактичним обставинам справи. Так, вона щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні і визнає себе винною тільки у факті винесення незаконно грошових коштів із сховища ТВБТ № 10026/0657 АТ «Ощадбанк» в сумі 7,7 млн. грн.. і 202 тис. доларів США, використовуючи своє службове становище під тиском свого керівника. Умислу на заволодіння чужим майном у неї не було. В банківській системі має стаж роботи 30 років і злочин вчинила вперше, за місцем проживання характеризується виключно позитивно. Перебуває на пенсії з лютого 2010 року, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має хронічне захворювання, є постраждалою від аварії на ЧАЕС IV категорії.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора з доповненнями до неї, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх захисників відповідно адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в підтримку своїх апеляційних вимог, при цьому ОСОБА_4 та її захисник в суді змінили свої апеляційні вимоги, не оспорюючи кваліфікацію скоєного та просили застосувати ст.. 75 КК України, обвинувачену ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_9, які просили вирок суду залишити без змін, представника цивільного позивача ОСОБА_1, котрий залишив питання стосовно вирішення цивільного позову на розсуд суду, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновок суду щодо доведеності вини засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зазначених у вироку злочинних діях відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які повно і правильно приведені у вироку, не викликаючи сумнівів у своїй достовірності, а дії винних правильно кваліфіковані : ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 396 КК України, що ніким, крім прокурора не оспорюється.

Твердження прокурора, що суд порушив ст.. 370 КПК України, а тому вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості, а також у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, суперечить даним судового провадження з наступних підстав.

По-перше, в апеляційній скарзі прокурора відсутні будь-які конкретні факти, що свідчать про істотне порушення судом кримінального процесуального закону як підстави для скасування вироку.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі, що суд не надав належної оцінки дослідженим в судовому засіданні доказам в їх сукупності, тобто фактичним даним, які містяться у показах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 щодо обставин заволодіння грошима в особливо великих розмірах, а також даних, що містяться у протоколах відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваних, протоколу огляду речового доказу - письмового зобов'язання ОСОБА_5 повернути кошти у сумі 7 700 000 грн. отримані від ОСОБА_2, не відповідають дійсності. Суд допитав вказаних вище обвинувачених, свідків, дослідив зазначені документи та речові докази, яким дав у вироку належну оцінку. Зокрема, суд дослідив названі вище докази і прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 до вчиненого ОСОБА_2 злочину не причетна, а її участь підозри була пов'язана лише у допомозі в приховуванні злочину. Про це свідчать також досліджені судом дані телефонного зв'язку між ОСОБА_2; ОСОБА_5 та намаганням останньої 03.09.2012 року зателефонувати на прохання ОСОБА_2 до її керівника ОСОБА_19, щоб допомогти ОСОБА_2 в приховуванні заволодіння останньою коштами у сумі 7 700 000 грн. При цьому про заволодіння ОСОБА_2 валютою у сумі 202 000 доларів США ОСОБА_5 не знала, телефонні довідки та розмови між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 відбулися 03.09.2012 року, в той час, коли грошовими коштами ОСОБА_2 заволоділа з 22.06. по 12.07.2012 року. Зазначені речові докази узгоджуються з показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в частині написання ОСОБА_5 спочатку записки, а потім «Зобов'язання» в присутності очевидців, які були переконані в правдивості повідомлених ОСОБА_5 обставин, що суд першої інстанції оцінив як належні докази. Подальший їх аналіз дозволив суду першої інстанції прийти до обґрунтованого висновку, що 03.09.2012 року ОСОБА_2, підшукуючи можливі шляхи приховування своєї злочинної діяльності, наполегливо розшукувала ОСОБА_5 засобами мобільного зв'язку і коли остання погодилась допомогти, то продиктувала їй необхідні дані, а ОСОБА_5 записала власноруч телефон ОСОБА_14 та суму грошей 7 700 000 гривень, які письмово підтвердила у «Зобов'язанні», тим самим приховавши факт нестачі. Одночасно суд у вироку критично оцінив покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в частині розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про обставини ніби-то спільного заволодіння ними коштами банку у сумі 202 000 доларів США, оскільки свідки не могли пояснити, чому не просили, щоб ОСОБА_5 написала про це в «Зобов'язанні», адже перешкод для цього не було. Це свідчить про правдивість показань ОСОБА_5, що під час написання «Зобов'язання» у другій половині дня 03.09.2012 року про заволодіння ОСОБА_2 валютними коштами їй не було відомо, як невідомі були обставини заволодіння сумою грошей у гривнях за один чи декілька разів. За таких обставин суд обґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 369 КК України та призначив їй покарання, яке відповідає вимогам ст.. 65 КК України, а тому апеляційні вимоги прокурора стосовно ОСОБА_5 колегія суддів залишає без задоволення.

Прокурор в апеляційній скарзі також просить кваліфікувати дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_20 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, так як згідно протоколів виїмки та огляду речових доказів - офіційних документів, а саме «Контрольного журналу на осіб, що допускаються до відкриття, закриття та опечатування грошових сховищ банку», «Книги обліку готівки оборотної (операційної ) каси і інших цінностей банку» та «Книги обліку наявності іноземної валюти» обвинувачені виключно втрьох мали доступ до сховища, відчиняли та зачиняли його визначеним порядком, а також обліковували залишки коштів. При цьому у вказаних документах не відображені відомості про нестачу грошових коштів у сумі 7 700 000 гривень та 220 000 доларів США, що зазначено підписами обвинувачених. Тому, як далі зазначає в апеляційній скарзі прокурор враховуючи протокол допиту підозрюваної ОСОБА_3 від 04.09.2012 року, протокол відтворення обстановки за її участю від 06.09.2012 року, протокол допиту обвинуваченої ОСОБА_3 від 24.09.2012 року, наданні в суді показання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо обставин заволодіння ними грошовими коштами, вони діяли узгоджено зі спільним умислом і кожен з них, будучи матеріально-відповідальною особою, безпосередньо виконував діяння, що повністю утворює об'єктивну сторону злочинів передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 2 ст. 366 КК України.

Але дане твердження прокурора спростовується даними судового слідства. Так ч. 2 ст. 28 КК України визначає, що злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо вони до початку злочину домовились про його спільне вчинення.

Судовим розглядом безспірно встановлено, що ОСОБА_4 вже після того як ОСОБА_2 розпочала дії по заволодінню грошовими коштами приєдналася до неї, тобто вони діяли без попередньої змови. Стороною обвинувачення будь-яких доказів на спростування цього не надано, а тому доводи прокурора є припущенням. На стадії досудового розслідування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 послідовно показували, що саме ОСОБА_2 особисто, з невідомих іншим учасникам мотивів і цілей, власноруч заволоділа коштами, якими розпорядилась на власний розсуд, при цьому роль ОСОБА_4 у спільній злочинній діяльності була обумовлена тим, що вона не чинила перешкод у доступі до коштів, хоча на її очах ОСОБА_2 заволодівала ними, не повідомляла про це керівництво та приховувала факти шляхом службового підроблення офіційних документів. Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15,ОСОБА_12, ОСОБА_18, та ОСОБА_21 в суді показали, що при відомих обставинах провадження ОСОБА_2 переконувала їх, що саме вона одна заволоділа коштами, а її підлеглі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отримували за це ні копійки. Будь-яких доказів, які б спростовували таку позицію обвинувачених матеріали кримінального провадження не містять, а прокурором додаткових не надано. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч. 5 ст. 191 КК України на п. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, належним чином мотивувавши своє рішення у вироку, так як ОСОБА_4 не вчиняла об'єктивну сторону, пов'язану з безпосереднім заволодінням коштами, а була посібником ОСОБА_2, оскільки включно у спосіб усунення перешкод лише сприяла вчиненню ОСОБА_2 злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Також не ґрунтується на діючому законі вимога прокурора в апеляційній скарзі про кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 366 КК України. Суд першої інстанції правильно перекваліфікував названі дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки службове підроблення не знаходиться у прямому причинному зв'язку з тяжкими наслідками. Сама підробка була лише способом для привласнення майна, а тяжкі наслідки настали саме від дій, що охоплюються диспозицією ст.. 191 КК України, тому вони не можуть ще раз враховуватись у ст.. 366 КК України. Колегія суддів погоджується з такою мотивацією суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу прокурора в цій частині залишає без задоволення.

Що стосується кваліфікації судом дій ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, то колегія суддів вважає, що, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що при заволодінні ОСОБА_2 грошовими коштами у червні-липні 2012 року була присутня лише ОСОБА_22, а ОСОБА_3 про це догадалася після телефонного дзвінка ОСОБА_2 02.09..2012 року, а реально їй про це стало відомо 03.09.2012 року, тобто ОСОБА_3 не вчиняла об'єктивної сторони, пов'язаною з посереднім заволодінням коштами, а також не могла усовувати перешкод для сприяння вчинення злочину виконавцем та його приховування шляхом внесення службового підроблення так як не перебувала у передсховищі відділення банку в момент заволодіння коштами і до 03.09.2012 року їй про це ніхто не повідомляв.

Суб'єктивна сторона злочинів передбачених ст. 191 КК України та ст. 366 КК України характеризується прямим умислом, а першого - також корисливим мотивом, про що правильно йдеться у вироку. За таких обставин скоєне ОСОБА_3 колегія суддів перекваліфіковує з ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 367 названого Кодексу як службову недбалість. Свій висновок колегія суддів обґрунтовує наступним. Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3, будучи посадовою особою - начальником бухгалтерського обліку, звітності та контролю ТВББ, порушила інкриміновані їй викладені у вироку відповідні пункти «Порядку організації касової роботи в установах АТ «Ощадбанк», затверджених Постановою правління АТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 року № 11-1 ( зі змінами та доповненнями ) та п.п. 2.7, 2.9, «Порядку організації касової роботи в установах АТ«Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 19.07.2010 року № 314, тобто неналежно виконувала службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду АТ «Ощадбанк». При цьому ОСОБА_3 мала реальну можливість належним чином виконати свої обов'язки, оскільки при сумлінному виконанні своїх обов'язків могла б запобігти наслідкам, так як з управління «Ощадбанку» щоденно надходили до відділення банку листи про суми перелімітів, і, перевіривши перед закриттям сховища наявні у відділенні банку кошти, могла виявити їх нестачу, але вона необґрунтовано довіряла ОСОБА_2, та ОСОБА_4, а тому ставила у відповідних документах свої підписи, що сприяло ОСОБА_2 при пособництві ОСОБА_4 не тільки незаконно заволодіти коштами банку, а й тривалий час приховувати цей факт.

Обираючи ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 367 КК України ( в ред. від 07.04.2011 року), колегія суддів враховує те, що раніше вона до кримінальної відповідальності не притягувалась, за тривалий час роботи в банківській сфері характеризується тільки з позитивної сторони, незадовільний стан її здоров'я та сімейний стан в тій частині, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, має на утриманні матір-пенсіонерку, а її чоловік є інвалідом війни в Афганістані. За наведених обставин колегія суддів обирає щодо ОСОБА_3, покарання у виді обмеження волі без позбавлення права обіймати посади пов'язані з повною матеріальною відповідальністю та, задовольнивши її доповнення до апеляційної скарги, звільняє її від покарання на підставі п. «е» ст. 1 ЗУ «Про амністії у 2014 році», як потерпілу від наслідків аварії на ЧАЕС, залишивши при цьому без задоволення апеляційну скаргу прокурора.

Колегія суддів залишає також без задоволення апеляційну скаргу прокурора щодо призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_4 Як вбачається із вироку, судом взято до уваги, що ОСОБА_4 вчинила особливо тяжкий та злочин невеликої тяжкості, раніше не судима, в побуті і за місцем роботи характеризується позитивно, матеріально допомагає дочці-студенту денного навчання в університеті, є інвалідом третьої групи внаслідок аварії на ЧАЕС. Названі обставини судом першої інстанції враховані в недостатній мірі, як і те, що ОСОБА_4 вчинила злочин через службову залежність від ОСОБА_2, тому колегія суддів знаходить можливим застосувати щодо ОСОБА_4 ст.. 75 КК України та покласти на неї обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Колегія суддів відмовляє ОСОБА_2 у застосуванні до неї ст.. 2 ЗУ «Про амністію у 2014 році», так як на день набрання цим законом чинності вона не відбула однієї чверті призначеного строку основного покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує її покарання, вчинення нею злочинів щодо осіб, які перебували в службовій залежності від неї, врахував, що вона скоїла особливо тяжкий злочин та злочин невеликої тяжкості, раніше не судима, в побуті і за місцем роботи характеризується позитивно, має неповнолітню дитину, стан здоров'я ОСОБА_2 незадовільний, тобто суд взяв до уваги ті обставини, на які ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі та доповненнях до неї. Беручи до уваги зазначене, а також те, що матеріальні збитки не відшкодовані, колегія суддів вважає призначене основне і додаткове покарання стосовно ОСОБА_2 відповідаючим вимогам ст.. 65 КК України і не знаходить підстав для його пом'якшення.

Разом з тим суд залишає без задоволення апеляційні вимоги прокурора щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинувачених, оскільки санкціями ч. 1 ст. 396 КК України стосовно ОСОБА_5 та ч. 1 ст. ст.. 367 КК України стосовно ОСОБА_3 такі додаткові покарання не передбачені, а їх незастосування стосовно ОСОБА_2, та ОСОБА_4 суд мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено обернення ними грошових коштів на свою користь, а незаконне заволодіння коштами відбулося на користь невстановлених третіх осіб.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням в розмірі 9 314 586 гривень задоволено повністю та стягнено з ОСОБА_2 в розмірі 3/5 всієї суми, з ОСОБА_4 - 1/5 всієї суми та з ОСОБА_23 - 1/5 всієї суми.

За змістом ст.. 1166 ЦК України для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідним є наявність протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. Враховуючи недоведеність причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину проти власності, який інкримінувався їй органами досудового розслідування, а також те, що її протиправні дії не знаходяться у прямому причинному зв'язку зі збитками, які зазначені в обвинувальному акті, то колегія суддів відмовляє у задоволенні цивільного позову щодо ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст.129 КПК України.

Судом першої інстанції прийнято рішення про відшкодування матеріальної шкоди у долевому порядку із трьох осіб, а колегією суддів стосовно однієї з цих осіб відмовлено у задоволенні позову. Розгляд питання стосовно відшкодування матеріальної шкоди із двох осіб, що можливо як у солідарному так і долевому порядку, вимагає повторного дослідження доказів, в тому числі і нових, які можуть бути представлені сторонами, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині цивільного позову щодо ОСОБА_2, та ОСОБА_4 з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, частково задовольнивши в цій частині апеляційні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та прокурора.

На підставі викладеного і керуючись ст.. ст.. 404, 405, 407, 419 КПК України,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України ( в редакції від 07.04.2014 року ) на підставі якої призначити їй покарання у виді обмеження волі на 2 ( два ) роки без позбавлення права обіймати посади з повною матеріальною відповідальністю. На підставі п. «е» ст.. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання.

До покарання призначеного ОСОБА_4 за п. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України застосувати ст.. 75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 ( три ) роки та згідно з ст.. 76 КК України покласти на неї обов'язки : не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Відмовити в задоволенні цивільного позову щодо ОСОБА_24.

Названий вирок стосовно цивільного позову щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без змін.

Судді