Ухвала суду № 41412977, 11.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/968/13-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.Провадження № 22-ц/780/6125/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 1 11.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, посилаючись на те, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року за ним та ОСОБА_1 визнано за кожним право власності на ? частину садового будинку АДРЕСА_1 Васильківського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті батьків. Садовий будинок використовується для сезонного проживання і складається з двох невеликих житлових кімнат, кухні і цокольного приміщення і розташований на земельній ділянці пл. 0,576 га. в СТ «Троянда». Після смерті батьків він із сім'єю постійно користується садовим будинком, проводить ремонти та покращує його стан, на що в цілому було витрачено 19827,53 грн., відповідач впродовж десяти років участі у підтриманні садового будинку не приймала і не з'являлася на садовій ділянці. У зв'язку з невеликою корисною площею садового будинку та розміром земельної ділянки, на якій він розташований, розділити його та користуватися ним двом співвласникам неможливо. Просив припинити право власності на ? частку у садовому будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, визнати за ним право власності на ? частку в спільній частковій власності на садовий будинок АДРЕСА_1 з виплатою грошової компенсації вартості частки ОСОБА_1

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, посилаючись на те, що рішенням Глевахівської селищної ради від 28 квітня 1997 року їй передано у приватну власність садову ділянку для ведення садівництва на землях СТ «Троянда» садового масиву АДРЕСА_1, пл. 0,05 га.; вона є членом садового товариства, їй повторно видано членську книжку садівника 17 березня 2013 року. Крім того, рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року визнано недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, виданий 02 серпня 2004 року на ім'я ОСОБА_2, договір дарування даної земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 Так як вона постійно володіла і користувалась земельною ділянкою та садовим будинком як член садового товариства як при житті батьків, так і після їх смерті, то будинок повинен належати на праві власності. Просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та припинити його право на ? частку у садовому будинку АДРЕСА_1 Васильківського району Київської області, визнати за нею право власності на ? частку в спільній частковій власності на садовий будинок з виплатою грошової компенсації вартості ? частки ОСОБА_2

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, припинено право власності ОСОБА_1 на ? частку у садовому будинку АДРЕСА_1, визнано право власності на дану частину садового будинку за ОСОБА_2; сплачено на користь ОСОБА_1 з депозитного рахунку Васильківського міськрайонного суду Київської області в рахунок компенсації вартості ? частини садового будинку 108371,50 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати 229,40 грн.

Додатковим рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати за проведення судової експертизи в сумі 3427,20 грн.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно за законом, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадковий будинок в порядку спадкування за законом позов ОСОБА_2 задоволено частково, встановлено факт прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5, що складається з садового будинку в АДРЕСА_1 Київської області; визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ? частини будинку.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та ухвалено нове рішення по суті позовних вимог. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 102793-40840, виданий 02 серпня 2004 року Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4149, на земельну ділянку пл. 0,0578 га. для ведення садівництва на території АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки пл. 0,0578 га., розташованої на території АДРЕСА_1 укладений 11 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Смоліною І.В. за Р№ 1-2553. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 978691, виданий 24 березня 2008 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 11 червня 2007 року управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 010832600286, на земельну ділянку пл. 0,0578 га. для ведення садівництва на території АДРЕСА_1.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 8708/13-43/5343/14-43 від 27 травня 2014 року, дійсна (ринкова) вартість садового будинку та господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1 Київської області в цінах на момент проведення експертного дослідження, складає 216743 грн., у тому числі вартість земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., призначеної для ведення садівництва, що входить до складу об'єкта дослідження, складає 117000 грн., вартість земельних поліпшень (узаконених будівель і споруд), що входять до складу досліджуваного домоволодіння і припадають на садовий будинок «А» загальною площею 51,6 кв.м., складає 99743 грн. Положеннями «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, не передбачено розподілу садових будинків.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За змістом зазначеної норми закону припинення права на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав припинення права на частку в спільній частковій власності (частка відповідача не може бути виділена в натурі, майно є неподільним, спільне користування в зв'язку із погіршенням відносин сторін є неможливим), позивачем на депозитний рахунок внесена визначена висновком судової оціночно-будівельної експертизи повна вартість частки майна відповідача із урахуванням вартості земельної ділянки, на якій дане майно розташоване, що гарантує забезпечення майнових інтересів відповідача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не надано оцінки рішенню Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року, яким було визнано недійсним державний акт на право власності на землю на ім'я ОСОБА_2, та рішення Глевахівської селищної ради від 03 вересня 2009 року, яким залишено в силі рішення від 28 жовтня 1997 року про передачу їй у власність садової земельної ділянки АДРЕСА_1 членом якого вона є. Зазначене рішення міститься в матеріалах справи та було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не отримувалося державного акту на право власності на землю і не реєструвалося права власності на земельну ділянку, чого і не було спростовано останньою під час розгляду справи. Відтак відповідач не набула права власності на земельну ділянку на підставі рішень селищної ради, і судом першої інстанції даним обставинам надано належної оцінки.

Крім того, рішенням апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в СТ «Троянда», членом якого з 1967-1968 років був батько сторін по справі ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Оскільки сторони по справі фактично вступили в управління та володіння спадковим майном ще у 2002 році, тобто задовго до отримання відповідачем державного акту на право власності на земельну ділянку у 2004 році, вони набули в порядку спадкування право власності і на спірну земельну ділянку, яка входила до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 з дня відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 88).

Із цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачу в грошовому еквіваленті належить частка садової ділянки в сумі, меншій в чотири разі за її частку. Як вбачається із матеріалів справи, сторони є власниками нерухомого майна в рівних частках, будь-яких доказів про зміну часток в праві власності співвласників на садовий будинок сторонами не надано.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо незначного розміру частки у спільному майні, оскільки такої підстави припинення права на частку судом першої інстанції не застосовувалося. Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції, суд при задоволенні позову врахував, що частка відповідача не може бути виділена в натурі, будинок є неподільним, спільне користування сторонами цим майном є неможливим.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що апелянтом внесено на депозитний рахунок вартість частки позивача, оскільки саме по собі внесення коштів на депозитний рахунок не є підставою для припинення права на частку в майні без дотримання інших вимог ст. 365 ЦК України.

Не відповідають дійсності доводи апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, припинивши право власності на садову земельну ділянку, оскільки рішення суду першої інстанції таких висновків не містить. Як вбачається із матеріалів справи, ні позивач, ні відповідач на час розгляду справи не мали права власності на земельну ділянку під спірним будинком, відтак таке право і не могло бути припинено судом.

В частині ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вартості експертизи із відповідача, оскільки відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а покладення ухвалою суду витрат на позивача на час призначення експертизи здійснене відповідно до ст. 86 ЦПК України, згідно якої кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції, що припинення права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.