Ухвала суду № 41412828, 11.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5627/14-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/5415/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 58 11.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року у справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2014 року Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України. Посилався на те, що на виконанні у ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/361/1738/2013 від 06 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та у його вихованні, постановою державного виконавця від 29 січня 2014 року відкрито виконавче провадження. З часу відкриття виконавчого провадження від виконання своїх зобов'язань боржник ухиляється. Посилаючись на ст. 124 Конституції України, ст. 377-1 ЦПК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закон України «Про Державну прикордонну службу України», розділ 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, просив встановити тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду з межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року відмовлено в задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції.

Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта шляхом заборони перетину кордону України до виконання ним своїх зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні подання про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що подання не є обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та про те, що останній має можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі про наявність у нього закордонного паспорта громадянина України, а державним виконавцем вжито достатньо заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 06 грудня 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист на виконання рішення від 22 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та у його вихованні, яким визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні баби ОСОБА_2 та діда ОСОБА_3 з їх неповнолітнім онуком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши такі дні та години побачень з дитиною: перша та третя п'ятниця та субота щомісяця, з 10:00 год. п'ятниці до 19:00 год. суботи, а також можливість побачень у день народження дитини і святкові дні та три тижні протягом літнього періоду для проведення спільного відпочинку з дитиною за попереднім узгодженням такого відпочинку з батьком дитини.

29 січня 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/361/1738/2013 від 06 грудня 2013 року, постановлено боржнику добровільно виконати виконавчий документ до семи днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження: в разі виконання надати до відділу підтвердження, а в разі невиконання з'явитися до відділу та надати пояснення.

Старшим державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції складено акти від 21 березня 2014 року, 04 квітня 2014 року, 23 травня 2014 року, якими встановлено, що рішення суду не виконується боржником, виходом державного виконавця за адресою, що зазначена у виконавчому документі, встановлено, що боржник вдома був відсутній, вхідні двері зачинені, зачитати боржнику рішення суду для його повного та належного виконання не виявилось можливим.

Постановами державного виконавця від 04 квітня 2014 року та 29 квітня 2014 року на боржника ОСОБА_1 накладено штрафи за навмисне невиконання рішення суду.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу виконавчої служби.

Разом із тим, судом першої інстанції не витребувано матеріали виконавчого провадження для перевірки тих обставин, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення, а також що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження і мав можливість добровільно виконати рішення, та про те, що боржник вчиняв дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до небезпеки ускладення чи неможливості виконання рішення, або боржник безпідставно не заявлявся на виклики державного виконавця.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що всупереч вимог ст. 377-1 ЦПК України подання державного виконавця належним чином не погоджено із начальником відділу державної виконавчої служби, зокрема на грифі погодження відповідна печатка відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Таким чином, обов'язком суду є повідомлення державного виконавця про час і місце розгляду подання для забезпечення його участі.

Верховний Суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року звернув увагу, що за змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Звертаючись до суду із поданням, старший державний виконавець просив про час та дату розгляду подання повідомити Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення виконавчої служби про час і місце розгляду справи, що позбавило державного виконавця можливості скористатися своїми процесуальними правами суб'єкта подання і виконати процесуальні обов'язки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, оскільки при постановленні ухвали був порушений порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.