Рішення № 41410926, 12.11.2014, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/800/14 Справа № 734/2734/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 листопада 2014 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

за участю секретаря Галюк Л.В.

у присутності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівської області, залучений до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

із позовною заявою про визнання за законом права власності на спадкове майно у суд звернувся ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівської області з вищевказаними позовними вимогами. Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті дружини позивача - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилося спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка площею 0,1290 га у межах згідно з планом, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, належна спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, згідно з яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку, що розташована на території Козелецької селищної ради в АДРЕСА_1, яке оформити позивач не може, оскільки відсутній державний акт на цю земельну ділянку на ім'я померлої ОСОБА_4.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2014 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.

В судових засіданнях ОСОБА_1 підтримав заявлений ним позов та просив його задовольнити в повному обсязі. Додатково позивач повідомив суду, що земельна ділянка, право власності на яку він просить визнати в порядку спадкування після смерті своєї дружини, була придбана за час перебування його в шлюбі з ОСОБА_4 за спільні кошти.

В судові засідання ОСОБА_3 та представник Козелецької селищної ради не з'являлися, причини їх неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

При судовому розгляді цивільної справи встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4).

Після смерті ОСОБА_4 Козелецькою районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа, з копії якої вбачається, що:

26 лютого 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4;

26 лютого 2014 року ОСОБА_6 подала заяву про відмову від спадщини на користь чоловіка померлої ОСОБА_1;

27 лютого 2014 року ОСОБА_7 подала заяву про відмову від спадщини за законом на користь ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

08 листопада 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купілі-продажу земельної ділянки,згідно якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1290 га в межах згідно з планом, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, без зміни цільового призначення земельної ділянки, яка розташована на території Козелецької селищної ради в АДРЕСА_1.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7401459282014 від 05.09.2014 року вищевказана земельна ділянка (кадастровий номер 7422055100:72:072:0017), площею 0,1290 га, належить на праві власності ОСОБА_3; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, оскільки державний акт на ім'я ОСОБА_4 за життя не було їй видано.

Вирішуючи питання про визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті дружини права власності на земельну ділянку, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 152 ч. 3 п. "а" ЗК України -"захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом визнання прав".

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, який у свою чергу набув чинності з 01.01.2004 року.

За загальним правилом дії законів і інших нормативно-правових актів в часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на вказану дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, які виникли після набрання ним чинності.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що 18 березня 1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1) було укладено шлюб. Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений в 2002 році, тому на правовідносини поширюється чинний на той час Кодекс про шлюб та сім'ю України (1969 року) - далі - КпШС.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно зі ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

З огляду на те, що земельна ділянка придбана ОСОБА_4 в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1, враховуючи, що ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що земельна ділянка була придбана за спільні кошти подружжя, це нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності, тому, виходячи з принципу рівності часток подружжя в спільному сумісному майні, об'єктом спадкування може бути лише ? частина земельної ділянки.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_1, придбала земельну ділянку в ОСОБА_3, про що свідчить Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, а тому ОСОБА_1 має право в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_4 на ? частину вищевказаної земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за позивачем в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_4 підлягає визнанню право власності на згадану земельну ділянку в розмірі ? частки від всієї земельної ділянки.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 392, 1216, 1225 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 22, 23, 24 КпШС України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівської області, залучений до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1290 га у межах згідно з планом, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану на території Козелецької селищної ради в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5.).

Повернути ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3, РНОКПП НОМЕР_1, зайво сплачений судовий збір в розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 00 коп., сплачений ним 25 вересня 2014 року на розрахунковий рахунок № 31214206700163, код отримувача 38020568, банк отримувача ГУ ДКСУ в Чернігівській області (квитанція № 7213 899 1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Бузунко

Повний текст рішення складений 17 листопада 2014 року