Рішення № 41410671, 17.11.2014, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/6916/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Комсомольський районний суд м. Херсона

у складі головуючого - судді Спічак О.Б.

секретаря судового засідання - Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

18 серпня 2014 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що в період з 27.08.1979 року по 15.04.2004 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. В липні 1984 року вони з чоловіком приїхали до с.Комишани, в листопаді 1986 році їм була виділена земельна ділянка площею 0,06 га по АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці на зароблені кошти вони сумісно з чоловіком побудували будинок розміром 113,3 кв.м., жилою 85 кв.м.. 26.07.1993 року на ім'я чоловіка було видано свідоцтво про право власності. Позивач також зазначила, що після смерті сина, подальше життя з ОСОБА_3 не склалося, 15.04.2004 року шлюб було розірвано та вона з донькою виїхали до Грузії потім до Росії, де вони залишились проживати. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, про що вона дізналась в січні 2013 року, але приїхати не змогла через хворобу її доньки, яка померла в травні 2013 року. При цьому вона через нотаріуса звернулась з заявою про прийняття спадщини від свого імені та від малолітньої онуки. По приїзду до м.Херсона вона дізналась, що після померлого ОСОБА_3 спадщину також отримала його дружина, відповідач по справі. Вважає, що оскільки будинок № АДРЕСА_1 вони з ОСОБА_3 збудували перебуваючи у шлюбі, їй належить 1/2 частина майна. Просила суд, провести поділ спільного майна подружжя та визнати за нею право власності на ? частину вищезазначеного будинку.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю, ОСОБА_4, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача адвокат , ОСОБА_5, в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що минув строк позовної давності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 27.08.1979 року по 15.04.2004 рік, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу та про розірвання шлюбу.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентарної справи № 6259 на домоволодіння № АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_3 відповідно наказу №37 совхозу «Камишанський» від 12.11.1986 року для будівництва житлового будинку виділена земельна ділянка розміром 0,06 га по АДРЕСА_1. Згідно акту про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію домоволодіння від 01.07.1993 року будинок побудовано в період з 1988 по 1991 рік. Свідоцтво про право власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3. Відповідно листа Третьої Херсонської державної нотаріальної контори від 12.09.2013 року за вих. № 1273/02-14 спадщину після померлого прийняла його дружина ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, онука спадкодавця, законним представником якої є ОСОБА_1 згідно до ст.. 1268 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не розділили нажите майно реально, на час прийняття спадщини після смерті останнього виник спір щодо вказаного майна між позивачкою та другою дружиною померлого.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 22, 28, 29 КпШС України, відповідно до яких, зокрема, СК Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Вирішуючи питання щодо права власності на 1\2 частину майна, що є спільною власністю подружжя, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами, необхідно застосовувати як норми Кодексу про шлюб і сім'ю так і норми Сімейного Кодексу України, оскільки сторони перебували в шлюбі з 1979 року по 2004 рік і спірне майно, яке є предметом позову, було придбано у період дії Кодексу про шлюб і сім'ю , а шлюб розірвано за нормами Сімейного і Цивільного Кодексів України.

Заява представника про застосування строків позовної давності судом не приймається до уваги з наступних причин.

Відповідно ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушила.

Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у п.15 початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб, якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови органами РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Крім того, у п.19 цієї Постанови Верховний Суд зазначив, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, оскільки майно не було реально розділене, з позовами до позивачки щодо оспорення її права на частку у спільному майні подружжя не було, фактично вона дізналась про порушення її права на частку у спільному майні подружжя після повідомлення нотаріальною конторою про прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_3.

Суд не приймає посилання представника відповідача на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 11.11.2008 року про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 як на підставу обізнаності позивачки про порушення її права власності, оскільки рішення заочне та суду не надано доказів про те, що позивач була обізнана про його наявність. Зокрема, вказаним рішенням вирішено інший спір, що не впливає на статус спірного будинку, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя.

У пункті 23 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майно, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що будинок за АДРЕСА_1 подружжя ОСОБА_8 зводили спільно, зокрема вказаний факт підтвердили допитані в судовому засіданні свідкі ОСОБА_9та ОСОБА_10.

Відповідно до статті 22 КпШС України (яка діяла на час будівництва та оформлення права власності) і статті 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Таким чином, як матеріальним законом, який діяв на час будівництва спірного будинку, так і матеріальним законом, який діяв на час розірвання шлюбу і звернення до суду з позовом, передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, законодавець закріпив рівність часток подружжя на майно, яке було нажите за час шлюбу.

Отже, поділ майна, набутого за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно провести у рівних частинах та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60,88, 212 ЦПК України, ст.22,28,29 КпШС України, ст. ст.70,71 СК України, ст.. 368 ЦК України , суд-

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Суддя О.Б.Спічак