Ухвала суду № 41408205, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/67830/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі №2а/0270/2891/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000892330/0 від 30.11.2010,№0000902330/0 від 30.11.2010, №0000892330/1 від 05.01.2011, №0000902330/1 від 05.01.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 23629 грн. за квітень 2010 року, у сумі 287770 грн. за липень 2010 року на рахунок платника у банку, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.03.2010 по 01.04.2010 та в періоді з 01.06.2010 по 01.07.2010, за результатами якої складено акт від 18.11.2010 №3740/2330/25499621.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги : пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, відбулося завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 33706 грн.; п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 9212 грн.; п.п. 7.7.1 , п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого платником занижено значення ряд. 20 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" в декларації з ПДВ в тому числі: за грудень 2009 року - на 908 грн., за січень 2010 року - на 1416 грн., за лютий 2010 року - на 5120 грн., за травень 2010 року - на 1176 грн.; завищення значення ряд. 21 "Від'ємне значення між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в податковій декларації з ПДВ в тому числі: - березень 2010 року - на 2346,0 грн. - квітень 2010 року - на 592,0 грн., - червень 2010 року - на 31360,0 грн., - липень 2010 року - на 1007,0 грн.

На підставі цього акту винесено податкове повідомлення - рішення №0000902330/0 від 30.11.2010, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 13818,0 грн., з яких : -9212,0 грн. - основний платіж та - 4606,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0000892330/0 у розмірі 33706,0 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування.

За наслідками адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, прийнято рішення №0000892330/1 від 05.01.2011 , яким визначено зобов'язання у розмірі завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року - 2346 грн. та за липень 2010 року -31360 грн. загальна сума становить - 33706 грн. та №0000902330/1 від 05.01.2011, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 13818,0 грн., з яких : - 9212,0 грн. - основний платіж та - 4606,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для задоволення позовних вимог, стали висновки судів попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган не заперечував проти реальності здійснених господарських операцій позивачем з ТОВ «Нафтобаз-Альянс», ТОВ «Делівері», ДП «Він.Регіон.НВЦСМС», Вінницька філія ДП «Нафтогазмережі» та ін. контрагентами, про що свідчать податкові накладні, виписані на адресу позивача та отримані у грудні 2009 року - липні 2010 року. Дату отримання із запізненням вищезазначених податкових накладних зазначено в журналі реєстрації вхідної кореспонденції та підтверджено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Тобто, позивач, отримавши податкові накладні від своїх контрагентів у грудні 2009 року - липні 2010 року правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в грудні 2009 року - липні 2010 року, тобто за датою отримання податкових накладних.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Оскільки, постачальники, що надали позивачу податкові накладні із запізненням, не відмовляли у їх наданні та не порушували порядок виписки та заповнення даних накладних , підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун