Ухвала суду № 41408101, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/49146/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" звернулося до суду з позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню № 35836167, зобов'язання прийняти рішення щодо відновлення виконавчого провадження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 07 травня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка була прийнята по ВП № 35836171. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 листопада 2012 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу видано виконавчий напис про звернення стягнення на нежитлову будівлю загальною площею 344,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Котовського, буд. 110 а, що належить на праві власності ТОВ "Мілона" для задоволення вимог ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" у розмірі 1611260,34 грн.

27 грудня 2012 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 35836171 та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання.

09 січня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 29 січня 2013 року проведено опис та арешт будинку, що підтверджується постановою та актом № 35836171.

26 лютого 2013 року на адресу ПАТ "ПУМБ" державною виконавчою службою було надіслано лист за № 8/56-13, яким пропонувалося внести авансовий внесок у розмірі 2000,00 грн. на покриття витрат, щодо виконаних робіт суб'єкта оціночної діяльності та позивача було попереджено, що у разі відмови від авансування або ігнорування вимог державного виконавця, виконавчий документ буде повернуто стягувачу у порядку п. 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 11 березня 2013 року призначено ТОВ "Оціночна компанія "Вега" в особі директора Асєєва І.А. експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Постановою державного виконавця від 07 травня 2013 року відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий документ позивачеві з підстав не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем вживалися дії для забезпечення проведення виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, однак з вини стягувача (позивача), виконавчий документ не було звернено до виконання та було повернуто стягувачеві.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 3, 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції від 12.05.2011 року) підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Згідно із частиною другою статті 24 вказаного Закону № 606-XIV, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 30 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно зі статтею 42 Закону № 606-XIV з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 63 Закону № 606-XIV у разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Частиною четвертою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, у тому числі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем доведено факт надіслання 26 лютого 2013 року за № 2417 на адресу ПАТ «ПУМБ» простою поштою листа від 26 лютого 2013 року за № 8/56, що підтверджується записом в журналі вихідної кореспонденції Приморського ВДВС та авансування надіслання документів виконавчого провадження рекомендованими листами, позивачем не проводилось.

ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" не виконало вимоги п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та не проавансувало витрати суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Оціночна компанія Вега», чим здійснив перешкоджання по вчиненню виконавчих дій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржувані дії відповідача є правомірними, а постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу від 07 травня 2013 року винесена в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», є законною і скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: