Ухвала суду № 41408081, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/49195/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЛогвиненка А. О., Маслія В. І.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до Полтавської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" звернулось з позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення Полтавської митниці Міндоходів № 806020002/2014/000016/1 від 21 лютого 2014 року про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00057.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на скаргу позивач просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивачем в межах контракту № 1315602 від 1 лютого 2013 року, укладеного з Компанією "Лангфанг Мейхуа Біо-Технолиджі", ввезено на митну територію України товар за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) № 806020002/2014/001706 від 21лютого 2014 року з визначенням митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано митниці : міжнародні автомобільні накладні; коносамент (Bill of Lading); банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів); інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; резервна позиція; відомості про включення товарів до державного реєстру ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів; сертифікат про походження товару форми А; інші некласифіковані документи; митна декларація.

Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, за змістом яких відповідач не погодився із застосуванням підприємством методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки: документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, оскільки до митного оформлення подано платіжне доручення № 3 від 05.12.13 р., у якому у графі "призначення платежу" зазначена дата рахунку-фактури, відмінна від дати інвойсу, який подано до митного оформлення. Крім того, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Не погоджуючись з рішеннями митниці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що у графі "призначення платежу" наданого позивачем платіжного доручення № 3 від 05 грудня 2013 року зазначена дата рахунку-фактури, відмінна від дати інвойсу, який подано до митного оформлення.

Для усунення зазначеного сумніву митницею запропоновано надати позивачу виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, інші документи за бажанням декларанта.

Позивач додатково надав експортну декларацію № 924618184 від 23 грудня 2013 року, платіжне доручення № 3 від 05 грудня 2013 року разом з інвойсом на передоплату № 21408000114 від 20 листопада 2013 року, прайс-лист від виробника від 04 грудня 2013 року, якими підтверджено правильність призначення платежу платіжного доручення № 3 від 05 грудня 2013 року.

Незважаючи на це, митницею скориговано заявлену позивачем митну вартість з огляду на наявністю інформації про оформлення за вищою митною вартістю товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД № 209120000/2014/802531 від 29 січня 2014 року.

Скасовуючи оскаржуване рішення через його протиправність, суди обох інстанцій дійшли висновків про недоведеність митницею наявності обґрунтованих обставин для сумнівів у правильності зазначеної позивачем митної вартості, оскільки встановили, що позивачем для митного оформлення надано всі необхідні документи, які не містять ані ознак підроблення, ані суттєвих розбіжностей.

Колегія суддів з цими висновками повністю погоджується.

Так, відмовляючи позивачу в пропуску товару за заявленою ним вартістю, митницею застосовано відомості з iнформацiйних баз даних Мiндоходiв, які самі по собі мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Для належного і достатнього обґрунтування наявності підстав для коригування митної вартості лише на підставі такої інформації, митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Однак митницею не підтверджено проведення дослідження вказаної нею інформації та не обґрунтовано свій сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи недоведення митницею наявності підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, воно не може вважатись законним, тому підлягало скасуванню.

З огляду на таке, підстави для скасування оскаржуваних рішень колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: