Ухвала суду № 41407959, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/48544/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р.

у справі № 2а-6279/12/1370

за позовом Приватного підприємства «Гонта»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Гонта» (далі - позивач, ПП «Гонта») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. позов задовольнити. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 04 липня 2012 року № 0000312341, № 0000322341 та №0000332341.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Гонта», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. - без змін.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ «Оптісвіт» за період з 01 грудня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2012 року №582/22 - 40/20831832.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на суму 1342794.57 грн., а також підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 267 998,98 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 04 липня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000332341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 402 467,85 грн., у тому числі 335 698,60 грн. - за основним платежем та на 66 769,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000322341, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 559,92 грн.; №0000312341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 321 275,39 грн., у тому числі 267 998,98 грн. за основним платежем та на 53 276,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Гонта» та ТОВ «Оптісвіт» було укладено договір поставки від 12 травня 2010 року № 53/05/10/Р та від 10 січня 2011 року № 78/01/11/Р, згідно з якими останній зобов'язувався здійснити поставку позивачу за встановлену плату кормові добавки, вакцини, ветеринарні препарати і ветеринарні інструменти.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банківського рахунку.

Придбані у ТОВ «Оптісвіт» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності та реалізовані ТОВ «Геліос», ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», Фермерському господарству «Нагорянка», що підтверджено первинними документами.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Оптісвіт», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов