Постанова № 41407680, 17.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 12/5009/5904/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О.,суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

боржника - ОСОБА_1 (довіреність б/№ від 12.11.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Балки Василівського району Запорізької області (вх. № 2687 З/2-6) на постанову господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі № 12/5009/5904/11,

за заявою 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РУБЕЖ", м. Россош Воронезької області Російської Федерації

2) Приватного підприємства "Асоціація правового захисту", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Балки Василівського району Запорізької області

про визнання банкрутом в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до набрання чинності законом від 22.12.2012 р. №4212, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі №12/5009/5904/11 (суддя Владимиренко І.В.) Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чабана Ярослава Ігоровича, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Боржник, ФОП ОСОБА_2, з постановою господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі № 12/5009/5904/11 не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.10.2014р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. розгляд справи відкладено на 13.11.2014р.

В судовому засіданні 13.11.2014р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі № 12/5009/5904/11, з мотивів безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2

Інші представники сторін та учасників провадження у справі про банкрутство у судові засідання 14.10.21414р. та 13.11.2014р. не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про судовий розгляд справи, що підтверджено повернутими суду повідомленнями про вручення поштового відправлення, з відповідними відмітками про одержання ухвали суду уповноваженими представниками. Вказані докази долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що явка сторін та учасників провадження у справі про банкрутство обов`язковою не судом не визнавалась, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутності їх представників, про що також не заперечував представник боржника.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РУБЕЖ» та Приватним підприємством «Асоціація правового захисту» в порядку ст. 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до господарського суду Запорізької області подано заяву про порушення провадження справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що боржник не спроможний зі спливом трьох місяців після настання строку сплати виконати безспірні грошові зобов`язання в сумі 352118,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РУБЕЖ» обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 27/196-09 від 17.09.2009 р. про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РУБЕЖ» грошової суми у загальному розмірі 202118,00 грн. та постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2009 р. (ВП №15423230) щодо виконання зазначеного рішення.

Приватне підприємство «Асоціація правового захисту» обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги договором підряду від 15.04.2008р., актом прийому передачі № 1 від 15.07.2008р., платіжною вимогою-дорученням №1 від 03.09.2010 р. на суму 150000,00 грн. (яка має відмітку банківської установи про відсутність грошових коштів на рахунку боржника), відповіддю на претензію від 30.07.2008р., за якою боржник визнав борг в повному обсязі, який виник з договору підряду від 15.03.2008 р., відповіддю на повідомлення вимогу від 23.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з урахуванням особливостей провадження відповідно до статей 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відкрити ліквідаційну процедуру. Ліквідатором підприємця - банкрута призначено арбітражного керуючого Чабана Ярослава Ігоровича (ліцензія НОМЕР_3 від 02.02.2010р.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1).

Постановляючи судовий акт про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом, господарський суд Запорізької області визнав неспроможність боржника виконати свої безспірні грошові зобов'язання у розмірі 352118,00 грн. перед кредиторами протягом більше ніж 3 місяців ні у добровільному, ні у примусовому порядку.

Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Ст. 47 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" (в редакції, що діяла на час прийняття постанови про визнання банкрутом - до прийняття закону від 21.12.2011р. №4212 (далі - Закон) має назву: "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Ст. 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 1 Закону, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця нерозривно пов'язано з доказуванням обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Статтею 1 Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Крім того вказаною статтею визначено, що боржник це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що у заяві до господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство фізичних осіб-підприємців повинно бути наведено обставини неспроможності боржника, підтверджені у встановленому порядку документами, безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності.

За Законом факт безспірності вимог кредиторів виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються виконавчими документами або іншими розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів.

Як зазначалось раніше, кредиторські вимоги Приватного підприємства «Асоціація правового захисту» обґрунтовані договором підряду від 15.04.2008р., актом прийому передачі № 1 від 15.07.2008р., платіжною вимогою-дорученням №1 від 03.09.2010 р. на суму 150000,00 грн. (яка має відмітку банківської установи про відсутність грошових коштів на рахунку боржника), відповіддю на претензію від 30.07.2008р., за якою боржник визнав борг в повному обсязі, який виник з договору підряду від 15.03.2008 р., відповіддю на повідомлення вимогу від 23.02.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2008р. між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір підряду на виконання електромонтажних робіт. Вартість та витрати по договору становлять 150000,00 грн. Сторонами договору 15.07.2008р. підписано акт здачи-приймання виконаних робіт.

ФОП ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконав, вартість робіт не оплатив, через що утворилась заборгованість у розмірі 150000,00 грн.

15.02.2010р. між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Асоціація правового захисту» укладено договір уступки права вимоги (цесії) №15-02-10, відповідно до умов якого, ФОП ОСОБА_4 повністю уступив ПП «Асоціація правового захисту» всі вимоги за договором підряду від 15.04.2008р., укладеного між ним та ФОП ОСОБА_2

03.09.2010р. боржником було акцептовано платіжну вимогу-доручення №1, яке було повернуто банком без виконання з причин відсутності грошових коштів на банківському рахунку ФОП ОСОБА_2

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення провадження у справі про банкрутство можливе лише після відкриття ВДВС виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений статтею 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний строк.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Докази відкриття виконавчого провадження за заявою Приватного підприємства «Асоціація правового захисту» щодо стягнення з боржника 150000,00 грн. у матеріалах даної справи відсутні, та кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 не надавались.

Отже, колегія суддів зазначає, що платіжна вимога-доручення не може вважатись доказом наявності безспірних грошових вимог до боржника.

Тому, звертаючись до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2, ПП «Асоціація правового захисту» не надано доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника.

Що стосується кредиторських вимог ТОВ «Торговий дім «РУБЕЖ», вони складають 202118,00 грн. та є безспірними.

Проте, колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП, тобто за спрощеною процедурою, кредитором повинно бути надано підтвердження його вимог на суму більше 300 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» мінімальний розмір заробітної плати складав 941 грн.

Обраховуючи дану суму, колегія суддів дійшла висновку, що грошові вимоги ТОВ «Торговий дім «РУБЕЖ» у розмірі 202118,00 грн. складають менш ніж 300 мінімальних заробітних плат.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 за кредиторськими вимогами ТОВ «Торговий дім «РУБЕЖ» та ПП «Асоціація правового захисту».

На вказані обставини, господарський суд Запорізької області уваги не звернув, що призвело до неправомірного порушення справи про банкрутство, прийняття постанови про визнання банкрутом та відкриття та здійснення ліквідаційної процедури.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Пунктом 36 Постанови Пленуму ВГСУ від 18.12.2009 №15 «Про судову практику у справах про банкрутство» передбачено, що законом (2343-12) не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (2343-12) (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена у Інформаційному листі ВГСУ від 27.02.2012р. №01-06/224/2012 «Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2012р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим постанова господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. по справі № 12/5009/5904/11 підлягає скасуванню, провадження у справі підлягає припиненню.

Керуючись п. 7 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.1-1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.3 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі № 12/5009/5904/11 скасувати.

Провадження у справі №12/5009/5904/11 припинити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2, гурт, адреса проживання: АДРЕСА_3, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001) 609,00 грн. (шістсот дев`ять) грн. судового збору.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 17.11.2014р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель