Ухвала суду № 41407262, 17.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2014 року Справа № 903/26/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Стратієнко Л.В.суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Запорощенка М.М., Черкащенка М.М.розглянувши заяву підприємства з 100 % іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАКСОСМІТКЛАЙН ХЕЛСКЕР ЮКРЕЙН Т.О.В."про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.08.2014у справі№ 903/26/14за позовом підприємства з 100 % іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАКСОСМІТКЛАЙН ХЕЛСКЕР ЮКРЕЙН Т.О.В."доВолинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.03.2014 у справі № 903/26/14 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63 від 31.10.2013.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2014 у справі № 903/26/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсним рішення Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі №903/26/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 зі справи № 903/26/14 скасовано; рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2014 зі справи № 903/26/14 залишено в силі.

Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАКСОСМІТКЛАЙН ХЕЛСКЕР ЮКРЕЙН Т.О.В." звернулось з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2014 у справі № 903/26/14, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2013 у справі №923/754/13, від 05.04.2011 у справі №4/73, від 23.04.2013 у справі №5023/4841/12, від 18.09.2012 у справі №5019/2848/11, від 22.05.2012 у справі №5004/2458/11, від 27.08.2013 у справі №912/208/13-г, від 11.03.2014 у справі №922/4094/13, від 04.06.2013 у справі №29н/5014/682/2012, від 02.07.2013 у справі №5013/1604/12, від 25.09.2013 у справі №5011-39/13172-2012, від 09.07.2013 у справі №913/417/13-г; ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 у справі №К/800/59459/13, від 29.03.2011 у справі №К-28843/10, від 31.01.2013 у справі №К-19074/10.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 05.08.2014 у справі №903/26/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним рішення АМК України про порушення конкурентного законодавства (стаття 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", в якій йдеться про поширення інформації, що вводить в оману). При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судом першої інстанції обставин справи, що рішенням АМК України доведено,що розміщення позивачем на споживчих етикетках зубної пасти та в рекламі позначень "стоматологи рекомендують Сенсодин", яке підсилене зображенням людини в лікарському халаті, її виступ в рекламних роликах є способом розміщення неправдивої інформації щодо набутих особливостей фактичного споживання даної продукції на території України, яких фактично немає на час поширення інформації, що вводить в оману покупців та впливає на їх наміри щодо купівлі цих товарів.

У постанові від 10.12.2013 у справі №923/754/13, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими визнано недійсним рішення АМК України про захист економічної конкуренції, з огляду на те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не доведено повідомлення позивачем неправдивих відомостей про товар - комп'ютери, які продає підприємство, при цьому, відповідачем не досліджувався ринок реалізації комп'ютерів, наявність потенційних конкурентів та товар, який вони реалізують, не зазначено, що поширена реклама сприймається споживачами у розумінні, що лише ПП "Інфотек" у місті Херсоні реалізує "Найкращі комп'ютери сучасності".

У постанові від 23.04.2013 у справі № 5023/4841/12, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, яким визнано недійсним рішення АМК України про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судом першої інстанції обставин справи, які свідчать про те, що у спірному рішенні неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи про порушення конкурентного законодавства, та не доведено обставини щодо наявності в діях позивача порушення, передбаченого частиною першою статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

У постанові від 18.09.2012 у справі №5019/2848/11, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими визнано недійсним рішення АМК України про накладення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що позивач здійснюючи маркування продукції "Соки Біола" не порушив вимоги Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та Технічного регламент, а рішенням АМК України не спростовано правомірності обраного позивачем способу подання інформацію про продукції з позначенням на етикетці "100% сік", зокрема не доведено, що позначення "100% сік" в уявленні споживачі асоціюється саме з соком отриманим із свіжих овочів або фруктів та, або цей спосіб подачі інформації на етикетці продукту може ввести в оману споживачів з урахуванням наявності широкого колу виробників аналогічного продукту у схожих упаковках.

У постанові від 22.05.2012 у справі № 5004/2458/11, суд касаційної інстанції погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про визнання недійсним рішення АМК України про накладення на позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, керувався встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи про те, що інформація про кількість поставленої позивачем продукції (за відсутність якої на позивача і було накладено штрафні санкції оскаржуваним рішенням) розміщена на зворотному боці споживчої упаковки, при цьому в тексті рішення зазначено, що шрифт, яким подану цю інформацію, є дрібним, однак при цьому не спростовано правомірності такого способу подання відповідної інформації та не доведено, що цей спосіб подачі інформації на етикетці продукту може ввести в оману споживачів з урахуванням наявності широкого кола виробників аналогічного продукту у схожих упаковках.

В ухвалі від 29.03.2011 у справі №К-28843/10, Вищий адміністративний суд України залишив без змін судове рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним рішення управління у справах захисту споживачів про накладення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу". При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судом першої інстанції обставин справи, що позивач неправомірно використав зображення лікаря у рекламі своєї клініки, що містила в тому числі посилання на методику лікування.

В ухвалі від 31.01.2013 у справі №К-19074/10, Вищий адміністративний суд України залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним рішення комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на позивача накладено штраф. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що відповідачем доведено розповсюдження позивачем реклами лікувального препарату "Святогор" без зазначення в рекламі інформації про загальні застереження щодо його застосування, чим порушено статтю 21 Закону України "Про рекламу".

У постанові Вищого господарського суду України від 27.08.2013 у справі №912/208/13-г, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, виходячи при цьому з того, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не доведено належними доказами та не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для встановлення факту порушення позивачем конкурентного законодавства у вигляді поширення позивачем інформації, що вводить в оману, а саме отримання позивачем незаконної переваги на досліджуваному ринку внаслідок поширення в своїй рекламі інформації про надання найшвидшого інтернету; відсутні докази відмови споживачів від інших провайдерів на користь позивача саме через зазначену у рекламі інформацію.

У постанові від 11.03.2014 у справі № 922/4094/13, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення АМК України, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що у спірному рішенні АМК України відповідачем не спростовано правомірності обраного позивачем способу подання інформації про масу продукту та не доведено належними доказами, що цей спосіб подачі інформації на етикетці продукту може ввести споживачів в оману.

У постанові від 04.06.2013 у справі №29н/5014/682/2012, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими визнано недійсним рішення АМК України про порушення конкурентного законодавства. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в рішенні АМК України відсутні обставини, які визнано встановленими та які свідчили б про сприйняття споживачами змісту досліджуваної реклами таким, чином, що товар продається в розстрочку рівними частинами без переплат.

У постанові від 02.07.2013 у справі №5013/1604/12, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими визнано недійсним рішення АМК України про порушення конкурентного законодавства, оскільки відсутні докази досягнення позивачем неправомірного успіху в конкуренції шляхом здійснення впливу на попит споживачів - введення їх в оману та/або завдання шкоди конкурентам у зв'язку з розміщенням реклами; у спірному рішенні АМК України не досліджено відповідне конкурентне середовище надання послуг з підключення до цифрового мовлення та не зазначено в чому полягали чи могли полягати неправомірні переваги позивача внаслідок розміщення досліджуваної реклами.

У постанові від 25.09.2013 у справі №5011-39/13172-2012, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним рішення АМК України, оскільки при прийнятті спірного рішення АМК України про вчинення позивачем порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, яке передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, не повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки відповідача, викладені в спірному рішенні, не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Водночас у справі №903/26/14, про перегляд постанови у якій подано заяву, предметом позову є визнання недійсним рішення АМК України, натомість, у справі №4/73, на постанову у якій посилається заявник, предметом позову є зобов'язання спростувати недобросовісну рекламу та у справі №К/800/59459/13, на ухвалу у якій посилається заявник предметом позову є стягнення заборгованості. Тобто у справах, на судові рішення у яких посилається заявник та у справі, про перегляд постанови у якій звернуся заявник, спірні правовідносини в яких не є подібними, мають різні предмети і підстави позову, тому постанова №4/73 та ухвала №К/800/59459/13 не можуть бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права.

Крім того, не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах постанова Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі №913/417/13-г, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити підприємству з 100 % іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАКСОСМІТКЛАЙН ХЕЛСКЕР ЮКРЕЙН Т.О.В." у допуску справи № 903/26/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЛ.Стратієнко Судді І.Вовк Б.Грек М.Запорощенко М.Черкащенко