Ухвала суду № 41407259, 13.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 жовтня 2014 року Справа № 910/15168/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Удовиченка О.С., Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., Чернова Є.В.,

розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2014у справі№910/15168/13за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" доДочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд №707"про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі №910/15168/13 позовні вимоги Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 175 419,10 грн. основного боргу, 3% річних на суму 5 276,99 грн. та 3 508,39 грн. штрафу, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 змінено рішення місцевого господарського суду у справі № 910/15168/13, стягнуто з відповідача на користь позивача 71 390,70 грн. основного боргу, 3% річних на суму 2 147,59 грн. та 1 471,06 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2014 у даній справі касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 скасовано в частині відмови в позові, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 залишено без змін, рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 залишено без змін.

Дочірнє підприємство "Електромонтажний поїзд №707" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2014 у даній справі, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та направити на новий розгляд до Вищого господарського суду України

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2013 у справі №920/251/13-г, від 01.02.2012 у справі №5005/4522/2011, від 30.09.2013 у справі №5011-6/14673-2012, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 901 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2014 було надано строк до 08.09.2014 заявнику для усунення виявлених недоліків поданої заяви.

10.09.2014 від заявника надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке колегія суддів задовольнила.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2014 було надано строк до 02.10.2014 заявнику для усунення виявлених недоліків поданої заяви.

02.10.2014 заявник направив, на виконання ухвали Вищого господарського суду України від 15.09.2014, додаткові документи, які отримані 03.10.2014.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за аналогічних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2014 у справі №910/15168/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за надані послуги, 3 % річних та штрафу, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно договору за надісланими відповідачу актами приймання виконаних робіт. При цьому, суд касаційної інстанції дійшов даного висновку з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню 3% річних за затримку розрахунків, відповідно до пункту 6.3 договору за необґрунтовану відмову від підписання акта здавання-приймання наданих послуг замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 2% річних від вартості наданих послуг та за ненадання обґрунтованих заперечень на акти приймання виконаних робіт з відповідача підлягає стягненню 3 508,39 грн. штрафу.

Водночас у постанові від 26.09.2013 у справі №920/251/13-г, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення боргу, оскільки позивачем не надано та матеріали справи не містять жодних доказів, котрі б підтверджували факт надання позивачем відповідачеві юридичних послуг упродовж спірного періоду за договором, оскільки акти здачі-приймання послуг за травень-грудень 2012 відповідачем не підписані, а відповідачем було надано позивачу вмотивовану відмову від їх підписання (ненадання послуг позивачем).

У постанові від 01.02.2012 у справі № 5005/4522/2011 суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, враховуючи те, що позивачем не надано відповідачу послуг з представництва інтересів відповідача на стадії виконання судових рішень у справі № 9/11, тобто саме тих послуг, оплата яких вимагається позивачем.

Приймаючи постанову від 30.09.2013 у справі №5011-6/14673-2012, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення заборгованості за надані юридичні послуги, з огляду на те, що факт надання юридичних послуг не підтверджений належними доказами; докази надання відповідачу актів про прийняття виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні правові підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Дочірньому підприємству "Електромонтажний поїзд №707" у допуску справи №910/15168/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О. Удовиченко Судді М. Запорощенко Л. Катеринчук Г. Коробенко Є. Чернов