Постанова № 41407236, 11.11.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2956/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Юзька Я.В.

за участю:

представників позивача - Аврам З.В., Пустовіта Ю.О.;

представників відповідача - Котельбан Н.Д., Колотило К.Г.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Міського територіального медичного об'єднання «Стоматологія» до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

Міське територіальне медичне об'єднання «Стоматологія» (далі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (далі - Відповідач) про визнання незаконною вимоги № 24-04-14-14/6626 від 22.09.2014 року.

Позов обґрунтовується тим, що у період з 10.06.2014 року по 07.08.2014 року Державна фінансова інспекція у Чернівецькій області проводила ревізію фінансово-господарської діяльності установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією міського територіального медичного об'єднання «Стоматологія» за період з 01.01.2011 року по 01.07.2014 року Результати ревізії оформлені актом №04-40/80 від 18.08.2014 року, який був переданий МТМО 26.08.2014 року

Вважаючи висновки зроблені Відповідачем в Акті, частково неправомірними, Позивач направив Відповідачу заперечення №635 від 27.08.2014року. Своїм листом №24-04-14-14/6571 від 17.09.2014року Відповідач направив Позивачу висновки, якими заперечення Позивача відхилив.

22.09.2014року за результатами перевірки Відповідач направив Позивачу вимогу №24-04-14-14/6626, якою зобов'язує Позивача «забезпечити відшкодування зайве виплаченої заробітної плати на загальну суму 94441,16грн. за рахунок осіб, що допустили зайві виплати, або шляхом утримання із виплат осіб, які отримали зайві виплати, на підставі їх письмової згоди та повернути до бюджету 13926,90 грн. єдиного соціального внеску нарахованого Позивачем на вищевказану виплачену заробітну плату та сплаченого Позивачем до пенсійного фонду. Всього 108368,06 грн.

При цьому позивач зазначив, що вимоги № 24-04-14-14/6626 від 22.09.2014 року слід розуміти так, що фактично підлягає відшкодуванню зайво виплачена заробітна плата у сумі 94441,16 грн. у тому числі 79507,01 грн. - за період 2011-2013 роки та 14934,15 грн. - за 2014 рік та ЄСВ за 2011-2013 роки у сумі 28681,05 грн. Однак, враховуючи, що бюджетний період 2014 року ще не закінчено, відповідач не вимагає повернення зайво виплаченої заробітної плати за 2014 рік у сумі 14934,15 грн. У зв'язку з чим загальна сума складає 123122,21 грн. (79507,01 грн. + 14934,15 грн. + 28681,05 грн. = 123122,21 грн.).

Позивач вважає незаконною вимогу № 24-04-14-14/6626 від 22.09.2014 року, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України в Чернівецькій області на ІI квартал 2014 року, працівниками інспекції проведено ревізію фінансово-господарської установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією міського територіального медичного об'єднання «Стоматологія» за період з 01.01.2011 року по 01.07.2014 рік.

За результатами проведеної ревізії Міського територіального медичного об'єднання «Стоматологія» встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 18.08.2014 року №04-40/80.

Згідно ревізії, на підставі п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХП листом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області на адресу відповідача направлено вимоги про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 22.09.2014 року №24-04-14-14/6626.

Однак, відповідачем не забезпечено виконання вимог № 24-04-14-14/6626 від 22.09.2014 року, при тому, що згідно із ч.2 ст.15 Закону України від 26.01.1993 року №2939-ХП «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладене свідчить про те, що суд, як орган судової влади, повинен діяти у відповідності до Конституції та законів України і захищати порушене право в спосіб, установлений законом.

Статус державної фінансової інспекції України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Державна фінансова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 цього Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Пункт 50 вказаного Порядку передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ органам Державної фінансової інспекції надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Виходячи із змісту вказаних норм, ДФІ в Чернівецькій області як суб'єкт владних повноважень, має право звертатися до суду з позовом, спрямованим на виконання своїх управлінських функцій, право на яке передбачене ч. 10 ст. 10 Закону.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні " передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Крім того, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, суд приймає до уваги та враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14 та від 13 травня 2014 року у справі 21-89а14.

Так, проаналізувавши вимоги Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII та Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла таких висновків:

«….Органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною….».

Таким чином, з наведеного слідує, що: 1) про наявність виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом; 2) при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави; 3) у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки; 4) в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача; 5) правильність обчислення збитків перевіряє суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Як вбачається з обставин даної справи, а саме з вимоги Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області №24-04-14-14/6626 від 22.09.2014 року зазначено про необхідність забезпечення позивачем відшкодування коштів на загальну суму 94441,16 грн. за рахунок осіб, що допустили зайві виплати, або шляхом утримання із виплат осіб, які отримали зайві виплати, на підставі їх письмової згоди та відкоригувати розрахунки по сплаті єдиного соціального внеску на загальну суму 34282,15 грн. У зв'язку із закінченням бюджетних періодів в яких допущено порушення, кошти в сумі 108368,06 грн. перерахувати в дохід міського бюджету на рахунок №31414535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження».

Положення, спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, відсутні.

Тобто, міститься зобов'язання відшкодувати виявлені збитки, а тому механізм реалізації даної вимоги, в разі невиконання її в добровільному порядку, можливий лише при зверненні органу державного фінансового контролю до суду з позовом про стягнення таких збитків. Зазначення в оскаржуваному пункті вимоги про стягнення коштів не є обставиною, яка спричиняє обов'язок позивача відшкодувати збитки, оскільки такі стягуються в судовому порядку за позовною заявою, поданою органом державного фінансового контролю. При цьому правомірність обчислення збитків перевірятиме суд, який розглядатиме позов органу державного фінансового контролю у випадку звернення з таким. Права та інтереси позивача даною вимогою фактично не порушено.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Органів місцевого самоврядування" їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже відповідач при складанні акту та при винесенні вимоги діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, пред'явленого Міським територіальним медичним об'єднанням «Стоматологія» до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання незаконною вимоги № 24-04-14-14/6626 від 22.09.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» і статтями 11, 14, 50, 70, 71, 79, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 11 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 17 листопада 2014 року (16 листопада 2014 року - вихідний день неділя).

Суддя Маренич І.В.