Постанова № 41407215, 14.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2014 року 11:19 № 826/14592/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-5»

до

Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування постанов від 08.04.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-5» (надалі – позивач або ЖБК «Оболонь-5») з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (надалі – відповідач або Відділ) про визнання протиправними та скасування постанов від 08.04.2014 року про стягнення з ЖБК «Оболонь-5» виконавчого збору в сумі 6 110,23 грн. та про стягнення з ЖБК «Оболонь-5» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 116,82 грн. (з урахуванням уточненої позовної заяви від 09.10.2014 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 20.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови винесені в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, за твердженнями позивача, останній в добровільному порядку та своєчасно погасив борг перед стягувачем. Крім того, представником позивача у позовній заяві наголошено, що державним виконавцем не вчинялося дій з примусового виконання виконавчого документу.

У судове засідання 20.10.2014 року особи, які беруть участь у справі, не з’явилися, явку своїх представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв, заяв про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.

При цьому, від представника позивача 17.10.2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд у судовому засіданні 20.11.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття осіб, які беруть участь у справі, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, у зв’язку з не наданням відповідачем на виконання вимог ухвали від 10.10.2014 року витребуваних матеріалів виконавчого провадження, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 року повторно витребувано від Відділу належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження.

13.11.2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Відділу Михайловською І.Г. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання наказу №54/499, виданого 17.04.2012 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ЖБК «Оболонь-5» на користь ПАТ «Київенерго» суму боргу 61 102,38 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2012 року (ВП №32998517).

У межах виконавчого провадження №32998517 головним державним виконавцем Відділу Грищенко В.О. винесено від 08.04.2014 року постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника – ЖБК «Оболонь-5» – виконавчий збір у розмірі 6 110,23 грн., та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою постановлено стягнути з боржника – ЖБК «Оболонь-5» – витрати на проведення виконавчих дій у сумі 116,82 грн.

Вважаючи оскаржувані постанови від 08.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі – Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону №606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Так, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону №606).

В свою чергу, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст.41 Закону №606).

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону №606, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 Закону №606).

Частиною 1 ст. 27 Закону №606 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що примусове виконання рішення, а, відтак, і стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, розпочинається після того як державний виконавець пересвідчиться у відсутності обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій, а також у разі одночасної наявності двох обставин: 1) невиконання боржником рішення у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону №606, для його самостійного виконання; 2) початок примусового виконання рішення відповідним органом державної виконавчої служби.

Так, у відповідності до положень ст. 32 Закону №606, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві, про відкриття вказаного вище виконавчого провадження позивач дізнався лише 21.09.2012 року при ознайомленні з матеріалами справи, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не спростовано, а саме: повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, як вказує представник позивача, платіжними дорученнями від 23.08.2012 року №65 та від 27.09.2012 року №74 боржником (ЖБК «Оболонь-5») добровільно сплачено суму боргу ПАТ «Київенерго» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва, на підставі чого видано наказ від 17.04.2012 року №54/499, а, відтак, за твердженнями представника позивача, у Відділу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов.

У відповідності до матеріалів виконавчого провадження, наявних у матеріалах справи, представник боржника (ЖБК «Оболонь-5») заявою від 28.09.2012 року, яка згідно відмітки на копії даної заяви надійшла до Відділу 28.09.2012 року, повідомив, що платіжним дорученням №74 від 27.09.2012 року на розрахунковий рахунок стягувача (ПАТ «Київенерго») перераховано 32 956,42 грн., на підтвердження чого надано копію вказаного платіжного доручення.

Також, заявою від 11.10.2012 року №71/3-5080-1, яка згідно відмітки на копії даної заяви надійшла до Відділу 12.10.2012 року, представник стягувача (ПАТ «Київенерго») повідомив про те, що станом на 28.09.2012 року рішення Господарського суду міста Києва, на підставі чого видано наказ від 17.04.2012 року №54/499, виконано ЖБК «Оболонь-5» у повному обсязі, на підтвердження чого до вказаної заяви додано копії платіжних доручень №65 від 23.08.2012 року та №74 від 25.09.2012 року.

Натомість, у відповідності до копій матеріалів виконавчого провадження №32998517, примусового виконання вказаного рішення до моменту повідомлення стягувачем (ПАТ «Київенерго»), а саме: 12.10.2012 року, про факт виконання виконавчого документа боржником (позивачем) у повному обсязі не було розпочато з боку Відділу.

Слід також звернути увагу, що на виконання положень Закону №606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі – Інструкція №512/5).

Так, абз. 3 п. 3.13.1 Інструкції №512/5 визначено, що про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження №32998517 на виконання вищенаведеної правової норми не містять акта про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, із зазначенням переліку та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні.

Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування постанов Відділу від 08.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №32998517.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 08.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №32998517.

3. Стягнути на користь Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-5» (ідентифікаційний номер: 22934275, адреса: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, 22-Б) судові витрати у розмірі 183,08 грн. (ста вісімдесяти трьох грн. 08 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (ідентифікаційний код: 35018577, адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 13-А).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок