Постанова № 41407073, 14.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2014 року місто Київ № 810/5679/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»доДержавної фінансової інспекції в Київській областіпровизнання протиправними та скасування пунктів 5, 6, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», -

В С Т А Н О В И В:

30.09.2014 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування пунктів 5, 6, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пункти 5, 6, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень» є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечень на адміністративний позов до суду не надійшло.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 28.10.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Позивачем на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, були надані додаткові докази (договори та платіжні доручення), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 14310862.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 1.1.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області (далі - відповідач, ДФІ в Київській області) на І квартал 2014 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником ДФІ в Київській області Шинкаренком П.В., ревізійною групою під керівництвом начальника відділу інспектування в АПК та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Київській області Пелешок Н.В. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» за період з 01.01.2010 по 01.04.2014.

За результатами проведеної ревізії відповідачем був складений Акт від 27.06.2014 № 07-21/67, в якому відображено висновок щодо виявлених порушень, серед яких:

ревізією, в ході проведення зустрічних звірок в ПрАТ «Енергопромінвест», не підтверджено бухгалтерським обліком та первинними документами витрати внесені в акти виконаних будівельних робіт до договорів укладених з ДСП ЧАЕС, які ДСП ЧАЕС оплачено на загальну суму 1 050 719, 49 гривень (арк. 106-109 акта);

ревізією встановлено втрату боржника в зобов'язанні, чим нанесено матеріальну шкоду в сумі 311 799, 70 гривень (арк. 67-69, 74 акта);

ревізією встановлено недоотримання доходів ДСП ЧАЕС від оренди державного майна на загальну суму 156 716, 09 гривень та відповідно недоотримано доходів державним бюджетом в сумі 52 238, 71 гривень (арк. 90-95 акта).

Відповідно до Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

30.07.2014 на адресу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» з посиланням на пункт 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» надійшов лист Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», в якому від позивача вимагалось, в тому числі:

пункт 5 - у встановленому Законом порядку забезпечити відшкодування ПрАТ «Енергопромінвест», сплачених за завищену вартість будівельних робіт коштів на суму 1 050 719, 49 гривень, які в ході зустрічної звірки не підтверджено бухгалтерським обліком та первинними бухгалтерськими документами. У разі необхідності пред'явити відповідні позови з метою відшкодування збитків;

пункт 6 - забезпечити поновлення дебіторської заборгованості НАЕК «Енергоатом» на суму 311 799, 70 гривень, яку безпідставно списано з обліку та у встановленому Законом порядку відшкодувати збитки;

пункт 8 - вжити заходи та забезпечити стягнення з Орендарів суми недоотриманих доходів від оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності на загальну суму 156 716, 09 гривень, з яких перерахувати до Державного бюджету 52 238, 71 гривень. У разі необхідності пред'явити відповідні позови.

Не погоджуючись з висновками щодо виявлених порушень, керуючись статтею 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», позивачем 15.08.2014 подано начальнику Державної фінансової інспекції в Київській області скаргу від 14.08.2014 № 3247/39/11-303(2), якою позивач просив скасувати пункти 5, 6, 8 листа від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень».

Листом від 22.08.2014 № 10-25-14-14/7973 Державна фінансова інспекція в Київській області в задоволенні скарги позивача відмовила.

Позивач вважає, що вимога державної фінансової інспекції в Київській області викладена в пунктах 5, 6, 8 листа від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень» є протиправною та, відповідно, просить суд скасувати її в цій частині, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні врегульовані Законом України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Частина друга статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає, що лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, вимоги щодо усунення наслідків порушення законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, викладені у вимозі, повинні відповідати передбаченим законом способам захисту порушених інтересів держави.

Стосовно законності вимог, викладених в пунктах 5, 6, 8 листа від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», суд не погоджується, виходячи з наступного.

Щодо пункту 5 вимоги від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», слід зазначити наступне.

В пункті 5 вимоги від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 визначено, що у встановленому Законом порядку забезпечити відшкодування ПрАТ «Енергопромінвест», сплачених за завищену вартість будівельних робіт коштів на суму 1 050 719, 49 гривень, які в ході зустрічної звірки не підтверджено бухгалтерським обліком та первинними бухгалтерськими документами. У разі необхідності пред'явити відповідні позови з метою відшкодування збитків.

Вимога, пред'явлена позивачу та викладена в пункті 5 листа від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», є незаконною та протиправною, оскільки ґрунтується на включенні до актів виконаних будівельних робіт відповідно до договорів, укладених позивачем, витрат, які не підтверджено бухгалтерським обліком та первинними документами ПрАТ «Енергопромінвест».

Завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 1 050 719, 49 гривень було встановлено ревізійною групою в ході зустрічних звірок в ПрАТ «Енергопромінвест» та ТОВ «Монтаж-Енергобуд» відповідно (арк. 106-109 акта ревізії).

Відповідно до частини третьої статті 19 Господарського кодексу України, контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарювання - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності, додержання розрахункової дисципліни тощо віднесено до компетенції держави.

З вищенаведеного вбачається, що позивач не може проводити перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірність обліку і звітності своїх контрагентів, втручаючись таким чином в господарську діяльність ПрАТ «Енергопромінвест», а тим більше відповідати за стан і достовірність бухгалтерського обліку і звітності зазначеного суб'єкта господарювання, оскільки ці питання віднесені до виключної компетенції держави.

В рамках господарських договорів, укладених позивачем з ПрАТ «Енергопромінвест», були виконані всі роботи відповідно до обсягів та умов договорів, які були прийняті позивачем згідно з умовами, визначеними укладеними договорами із дотриманням вимог законодавства.

Суд звертає увагу, що за результатами зустрічної звірки в ПрАТ «Енергопромінвест» Державною фінансовою інспекцією в Київській області встановлено, що порушення допущено не посадовими особами позивача (арк. 109 акта ревізії).

Неправомірність вимог Державної фінансової інспекції в Київській області щодо забезпечення відшкодування ПрАТ «Енергопромінвест», сплачених за завищену вартість будівельних робіт коштів на суму 1 050 719, 49 гривень, які в ході зустрічної звірки не підтверджено бухгалтерським обліком та первинними бухгалтерськими документами, підтверджується також рішеннями Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 та Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 з розгляду аналогічного спору між позивачем та КРУ в Київській області.

На підставі викладеного, пункт 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 6 вимоги від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», слід зазначити наступне.

В пункті 6 вимоги від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 визначено, що позивачу необхідно забезпечити поновлення дебіторської заборгованості НАЕК «Енергоатом» на суму 311 799, 70 гривень, яку безпідставно списано з обліку та у встановленому Законом порядку відшкодувати збитки.

Вимога, пред'явлена позивачу та викладена в пункті 6 листа від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», є незаконною та протиправною, оскільки ґрунтується на думку відповідача, на безпідставному списанні позивачем дебіторської заборгованості НАЕК «Енергоатом» у сумі 311 799, 70 гривень.

Суд не погоджується з таким висновком Державної фінансової інспекції в Київській області, виходячи з наступного.

Дебіторська заборгованість НАЕК "Енергоатом" у сумі 311 799,70 грн. була у встановленому порядку списана з обліку підприємства як безнадійна дебіторська заборгованість.

У пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене та те, що заборгованість в сумі 311 799, 70 гривень боржником - ДП НАЕК «Енергоатом» не визнається, а строк позовної давності для її повернення минув 01.09.2005, вимоги для поновлення в обліку позивача дебіторської заборгованості ДП НАЕК «Енергоатом» в сумі 311 799, 70 гривень за договором № 791/04-НАЕК, як безпідставно списаною, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

На підставі викладеного, пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 8 вимоги від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», слід зазначити наступне.

В пункті 8 вимоги від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 визначено про необхідність позивачу вжити заходів та забезпечити стягнення з Орендарів суми недоотриманих доходів від оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності на загальну суму 156 716, 09 гривень, з яких перерахувати до Державного бюджету 52 238, 71 гривень. У разі необхідності пред'явити відповідні позови.

Вимога, пред'явлена позивачу та викладена в пункті 8 листа від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», є незаконною та протиправною з огляду на наступне.

Чинне законодавство України, яке регулює відносини у сфері оренди державного майна, не встановлює імперативних вимог для орендодавців переглядати орендні ставки по укладених договорах оренди державного майна, у тому числі, в разі внесення змін до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

Вимога відповідача не відповідає приписам частини четвертої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відповідно до частині другої статті 284 Господарського кодексу України, умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Отже, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не встановлено вимог щодо збільшення ставок орендної плати по діючим договорам оренди майна, вразі внесення змін до Методики розрахунку орендної плати. Це ж стосується і постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961, якою було внесено зміни до зазначеної Методики.

Оскільки розмір орендної плати Законом України «Про оренду державного і комунального майна» віднесено до істотних умов договору оренди, розмір орендної плати може бути змінено виключно за взаємною згодою сторін укладеного договору оренди. При цьому слід зазначити, що листом від 14.10.2011 № 71/18-362 позивач офіційно запропонував одному з орендарів - ПрАТ «МТС Україна» - переглянути договірні відносини на предмет збільшення орендної плати по укладеному договору оренди. У відповідь на адресу позивача надійшов лист від орендаря з мотивованою відмовою переглядати розмір орендної плати.

На підставі викладеного та, враховуючи положення частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, пункт 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень» є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд вважає за можливе звернути увагу на незаконні вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області, що є спільними для всіх приписів, викладених у листі від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208, а саме: пред'явити відповідні позови з метою відшкодування збитків; у встановленому Законом порядку відшкодувати збитки тощо є протиправними з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Пунктом 13 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

З урахуванням зазначених вище норм Закону необхідною ознакою для висновку відповідача про необхідність відшкодування збитків (пункти 5-7, 10) є виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 передбачено, що в констатуючій частині акту ревізії розмір збитків, в разі їх наявності, завданий державі чи об'єкту контролю внаслідок виявлених порушень, має бути визначеним в установленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору, або такий обов'язок настає внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин.

Суд зазначає, що відповідачем будь-яких доказів стосовно неналежної якості виконаних робіт або стосовно недосягнення кінцевого результату (обсягу) робіт, виконання робіт в обсязі меншому, ніж зазначено в актах виконаних робіт, в якості обґрунтування вимоги про відшкодування збитків, суду не надано.

У зв'язку з наведеним, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування пунктів 5, 6, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доказів понесення позивачем судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункти 5, 6, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень».

Стягнути на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» понесені ним судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.